Справа № 2-4861/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20  жовтня 2010  року                                                                                           місто Одеса

          Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                        Гарнаженко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

«про стягнення боргу за договорами позики»,  суд  -    

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року  позивачка ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного  суду м. Одеси  із позовом до відповідачки про стягнення суми боргу у розмірі 2 169 доларів США та 8 679 гривень 00 копійок. Згодом, позивачкою позовні вимоги уточнено у частині суми стягнення (а.с. 20).

На обґрунтування своїх уточнених позовних вимог, позивачка ОСОБА_1  зазначає, що 26 січня 2010 року вона надала, а відповідачка по справі ОСОБА_2 прийняла та зобов’язалась повернути в строк до 05 лютого 2010 року суму грошових коштів у розмірі 5 000 гривен – за першою Розпискою, суму еквівалентну 1 500 доларів США та 3 000 гривень – за другою Розпискою та суму еквівалентну 500 доларів США – за третьою розпискою, на підтвердження зазначених зобов’язань відповідачкою по справі на її ім’я видано вищеназвані Розписки від 26.01.2010 року про отримання коштів. Оскільки у зазначений строк свої зобов’язання за вищеназваною угодою відповідачка по справі виконувати відмовилась,  позивачка змушена звернутися до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь суму боргу за договором позики з сумою несплачених відсотків у розмірі еквівалентному 2 169 доларів США та 8 679 гривень, а саме суму  у розмірі 25 814 гривень 00 копійок та судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилась, про день, місце та час розгляду справи сповіщалась належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням в матеріалах справи  (а.с. 24).

Відповідно до положень ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомленні ним причини неявки визнанні неповажними суд може ухвалити заочне Рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди  позивача, про що свідчить письмова заява, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Стаття 509 ЦК України, передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до вимог ст. 525 та ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом та зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до вимог ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

 Так, судом було встановлено, що  26 січня 2010 року позивачкою ОСОБА_1 на користь відповідачки по справі ОСОБА_2 надано у борг суму коштів у розмірі 1 500 доларів США та 8 000 гривень, про що відповідачкою видані відповідні розписки, що в свою чергу відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України (а.с. 5-7).

Відповідно до боргових розписок сторони домовились про строк виконання зобов’язання до 05 лютого 2010 та встановлені відсотки у розмірі 20 %.

Також, судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 зобов’язання по поверненню наданих позивачкою ОСОБА_1 коштів у встановлений у Розписках строк, не виконано, чим порушено вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог  щодо стягнення з відповідачки по справі ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 суми боргу з урахуванням нарахованих відсотків  у розмірі еквівалентному 2 169 доларів США (згідно до даних розміщених на офіційному сайті НБУ щодо  офіційного курсу національної валюти до долара США станом на 27.09.2010 року) та 8 679 гривень 00 копійок, а всього суму у розмірі 25 814 гривень 00 копійок.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 202, 204, 208, 509, 524 -526, 530, 546, 625, ст.ст. 1046-1049  ЦК України ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1  суму грошових коштів за договором позики у розмірі  25 814 гривень 00 копійок (двадцять п’ять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі у розмірі 258 гривень 00 копійок, 120 гривень 00 копійок витрат за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього суму судових витрат у розмірі 378 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом який його ухвалив, відповідно до положень ст.ст. 227 - 232 ЦПК України, за письмовою заявою відповідача, поданої ним  протягом 10-ти днів з дня отримання копії заочного рішення.

   Суддя: