Справа № 2- 663/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим  

у складі:  

головуючого -                                судді Лущеко Л.Г.

             при секретарі -                               Качкаєвій М.І.

з участю позивача                     ОСОБА_1

відповідача                         ОСОБА_2

третьої особи                         ОСОБА_3,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: КП “Дорожник-61”, сектор громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим про визнання особи втратившим право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

позивач просить суд визнати ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 втратившим право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, що підтверджується поквартирною карткою. Відповідач не проживає за вищевказаною адресою з липня 2001 року, що підтверджується актами від 18.05.2006 року, 24.10.2006 року, 01.07.2009 року, 17.05.2010 року, складеними депутатом Білогірської міської ради у присутності сусідів. Шлюб між сторонами розірваний у жовтні 2001 року рішенням Білогірського районного суду АР Крим, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу. Понад вісім років відповідач не проживає за вищевказаною адресою без поважної причини, в добровільному порядку не знімається з реєстрації.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, суду пояснила, що, оскільки відповідач зареєстрований за її адресою, вона вимушена сплачувати комунальні витрати за відповідача, робити ремонт у квартирі. З 2001 року відповідач не проживає за даною адресою.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, суду пояснив, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1. Позивач змінила замок у квартирі і він не мав можливості користуватись квартирою. Він користувався квартирою тільки тоді, коли там знаходився їх син, але позивач ключ від квартири забрала у сина і зняла його з реєстрації без його згоди на це. Відповідач отримав квартиру від КП „Дорожник -61”, який є власником квартири. Квартиру одержував на себе, позивача, сина та дочку. В теперішній час він проживає на квартирі, яку знімає. Спільне проживання з позивачем неможливе, оскільки постійно виникали скандали, сварки з нею, вона утворила умови, при яких з нею неможливо проживати.

Дії відповідача не оскаржував, не намагався вселитись у квартиру.

    В судовому засіданні представник третьої особи - голова ПК „Дорожник-61” ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що власником квартири є ПК „Дорожник-61”. Квартира була надана у користування відповідачу та його родині. Вважає, що відповідач має право на користування даною квартирою. До нього відповідач не звертався з питанням приватизації квартири.

    В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що вони є сусідами позивача, відповідач не проживає за даною адресою більш ніж дев”ять років.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив суду, що він є сином позивача та відповідача, проживали раніш однією родиною у вказаній квартирі, однак, батько не проживає у цій квартирі тривалий час – з 2001 року. Він залишив квартиру для нього, але ОСОБА_6 теж не проживає у цій квартирі, бо мати – позивач по справі, його не пускає у квартиру. Коли він там проживав, то батько приходив до нього у гості, коли не було матері вдома.

    Суд, заслухавши сторони, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була надана у користування родині ОСОБА_2 (а.с.9). Сторони перебували у

зареєстрованому шлюбі, який в подальшому був розірваний (а.с.6-8). Згідно актів, складених депутатом міської ради у присутності сусідів, відповідач не проживає у вказаній квартирі з 2001 року (а.с.10-13). Відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і він сам це підтвердив. У відповідності з вимогами ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів про неможливість проживання у квартирі ОСОБА_2 суду не надав. Дії позивача, якщо вона створила умови, неможливі для спільного проживання у квартирі, не оскаржував, по вселенню в квартиру, або з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою, не звертався. Згідно вимог ст.ст.71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. ОСОБА_2 не проживає в квартирі понад дев”яти років, тому, суд вважає, що відповідач втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 169, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст.71,72 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

    позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1, втратившим право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті держмита у сумі 8,50 грн, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономной Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Білогірський районний суд АР Крим.

        Головуючий