Справа № 2-1034/07

 

З А О Ч Н Е    Р I Ш Е Н Н Я

iменем України

14 вересня 2007 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Горбань Т.І.,

при секретарi  Савчуку О.Г.,

розглянувши  у вiдкритому  судовому засіданнi в залi суду  в м. Києвi цивiльну  справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про   стягнення  боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач  в заявi до суду вказав, що  23.10.06р.   він уклав  з відповідачами  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір про наміри,  надавши йому   у п.4.5 договору   силу попереднього договору згідно зі ст. 635 ЦК України.

Відповідно  до цього договору сторони зобов»язані  були укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна ( кімнати №4 за адресою: АДРЕСА_1, яка є  виділеною часткою в комунальній квартирі)  до  25 листопада 2006 р. При підписанні цього договору відповідачі отримали від позивача грошову  суму, яка свідчила про платоспроможність  позивача та при укладанні  майбутнього договору купівлі-продажу згідно з п.3.2.3 договору  про наміри мала бути зарахована як частка  оплати вартості нерухомого майна у  розмірі 5000 грн, що було еквівалентом 1000 доларів США  по курсу НБУ на день укладання договору  про наміри (попереднього договору). Одночасно відповідачі згідно з п.3.1.11 договору про наміри взяли на себе обов»язок повернути подвійну  суму від  отриманої  під час підписання договору про наміри (попереднього договору), тобто 10000 грн, що б мало складати еквівалент 2000 доларів США  на день повернення  у випадку відмови  від продажу або порушення інших обов»язків по договору.

До вказаної у договорі дати угода укладена не була з вини відповідачів . 25.11.06р.  відповідач ОСОБА_3 повернула йому суму, отриману за вищевказаним договором, та  пояснила, що договір купівлі-продажу не був укладений по тій причині, що відповідачі не встигли підшукати іншого приміщення, яке мали намір купити замість  того, яке вказане в договорі, а  тому вони свою кімнату продавати не будуть. Сказала, що вважає цю причину  поважною, оскільки це, на її думку, є форс-мажорною обставиною, а тому вона не зобов»язана повертати суму, яка була нею отримана при укладанні договору про наміри (попереднього договору) у подвійному розмірі.  На його пропозицію продовжити строк дії договору для підшукання нових варіантів відповідач  відповіла відмовою.

Він  вважає, що вказана відповідачем причина  відмови в укладенні договору купівлі-продажу не є форс-мажорною обставиною, оскільки  відповідно до ст. 617 ЦК України не вважаються такими, що звільняють  від відповідальності за порушення  зобов»язання такі обставини, як недодержання  своїх зобов»язань контрагентом  боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов»язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Просить суд  стягнути з відповідачів на його користь  суму у розмірі 5050 грн, що є еквівалентом 1000 доларів США по офіційному курсу НБУ на день подання позовної заяви,  покласти на відповідачів всі види  судових витрат.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позові, пояснивши суду, що  укладеному між ним  та відповідачами договору про наміри   надана сила  попереднього договору. Для основного  договору  передбачено ст. 657 ЦК України, що договір укладається  в  письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.Даний договір вчинено в письмовій  формі. Аналізуючи ст. 209 ЦК України, зробив висновок, що процедура вчинення правочину має  бути закінчена  до нотаріального  посвідчення, тому дотримання  умови форми має бути  виконано до нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин  може вчинятися усно або в письмовій формі, тому він вирішив укладати правочин  у письмовій формі, але не посвічувати нотаріально  та не  робити державну реєстрацію.

Відповідачі в судове засідання  не з»явилися неодноразово, про день та час розгляду справи повідомлені відповідно до  ч.3 ст. 76 ЦПК України  через  ЖРЕО-404, про причини неявки суд не повідомили.

 Згідно з актом комісії ЖРЕО-404 повістка відповідачам не вручена, так як  при  неодноразових візитах  дані мешканці були відсутні.

Відповідно до  повідомлень  кур»єрської пошти відповідачі за адресою, яка вказана в позові, не проживають.

Сторони, які  вже були повідомлені про час та місце розгляду справи під  розписку, в порушення  вимог ч.1 ст. 77 ЦПК України не повідомили суд про  зміну місця проживання під час провадження справи, тому судова повістка була надіслана  на останню відому  судові адресу та вважається доставленою.

Позивач згоден на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні  13.06.07р. позовні вимоги не визнала, суду пояснила,що вона не згодна  з тим, що  кімната, яку  мав купити позивач , є виділеною часткою в комунальній квартирі.  43/100 квартири належить  їй, колишньому  чоловікові і дітям: ОСОБА_4, який є повнолітнім,  та малолітнім  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в рівних долях. Без згоди повнолітніх власників і опікунської ради ніхто з власників не може ні продати, ні купити цю частку квартири. Вони хотіли продати 43/100 своєї квартири по Дарницькому бульвару,13 (4,5,7) і купити взамін кімнату вАДРЕСА_2 і будинок в м. Фастові. Опікунська рада надала на це дозвіл. В день, коли відбувалася угода, виявилося, що кімната  по вул. Шалетт виявилася під арештом. Продавав  цю кімнату інвалід, який довірив це житло  якійсь релігійній організації за договором довічного утримання, тому ці угоди не відбулися,  оскільки на кімнату був накладений арешт. До 20  листопада угоду по купівлю будинку повинні були укласти, у зв»язку з цим продали дві кімнати, а одну залишили за собою  в інтересах малолітніх дітей.

Подвійний завдаток з власника-інваліда   вона не вимагала, щоб зняти арешт, потрібно  близько півроку, а будинок би стільки не  чекав.

Вважає ці обставини форс-мажорними. Угода була зірвана не з її вини.

Продовжити попередній договір позивач не просив, і сама вона ці питання не вирішує.

Крім цього,  вона пояснила, що розмовляла з позивачем, і він повідомив, що купив кімнату за таку ж суму.

Вислухавши пояснення  позивача, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до договору про наміри  від 23.10.06р., укладеного між  позивачем та відповідачами,  сторони зобов»язалися як покупець та продавець реалізувати наміри про те, що в строк до 25.11.06р.(включно) і на умовах наведених нижче укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна - кімнати №4, яка знаходиться у власності продавця за адресою: АДРЕСА_1/4,5,7.

Узгоджена ціна купівлі-продажу в гривнях 23500-24700грн.

Продавець  зобов»язаний продати об»єкт покупцю, а покупець купити об»єкт у продавця в строк не пізніше 25 листопада 2006р.

Згідно з п.3.1.11 договору у випадку відмови від  продажу об»єкту або порушення  інших обов»язків по даному договору про наміри сплатити покупцю подвійну  суму від отриманої під час підписання цього договору.

Відповідно до  п.3.2.3  покупець при  підписанні договору про наміри зобов»язаний видати продавцю суму в розмірі 5000 грн (еквівалент  1000 доларів США.) в рахунок вартості квартири.

У випадку  відмови від придбання об»єкту у власність або порушення обов»язків по строках купівлі, інших договірних зобов»язань сума переходить у власність продавців  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

У п.4.5 договору зазначено, що сторони надають даному договору про наміри силу попереднього договору .

Відповідно до   ч.1 ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Згідно із  ст.657 ЦК України,  яка передбачає  форму окремих  видів  договорів  купівлі -продажу,  договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири)  укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню  та державній реєстрації.

Ч.4 ст.203 ЦК України передбачено, що  правочин  має вчинятися у  формі, встановленій  законом.

У даному  випадку відсутнє  нотаріальне посвідчення  та державна реєстрація попереднього договору.

Згідно з ч.1  ст.220 ЦК України у разі  недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне  посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсний правочин не створює  юридичних наслідків, крім тих, які пов»язані з його недйсністю. У разі недійсності  правочину кожна із сторін  зобов»язана повернути другій  стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину ( ч.1 ст.216 ЦК України).

 Відповідно до пояснень  позивача та відповідача   ОСОБА_3 ,  письмової розписки від 25.11.06р. на  договорі про наміри   ОСОБА_1 останній  одержав  5000 грн, що є еквівалентом 1000 доларів США.

Таким чином, на підставі  ч.1,4 ст.635, ст.657, ч.4 ст.203, 205, 207, 208, 209, 210, ч.1 ст.216,  ст.220 ЦК України у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 10,58,60,209,212,213,215,226 ЦПК України, на пiдставi ст. ч.1,4 ст.635, ст.657, ч.4 ст.203, 205, 207, 208, 209, 210, ч.1 ст.216,  ст.220 ЦК України, суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про   стягнення  боргу відмовити повністю.

Вiдповiдачі протягом десяти днiв з дня отримання  копiї даного рiшення можуть подати заяву про перегляд заочного рiшення до Днiпровського районного суду м. Києва.

            Позивач має право оскаржити  дане рiшення в загальному порядку, встановленому ЦПК України,  тобто подати заяву про апеляцiйне оскарження рiшення суду протягом 10 днiв з дня проголошення рiшення та апеляцiйну скаргу на рiшення суду протягом 20 днiв пiсля подання заяви  про апеляцiйне оскарження до Апеляцiйного суду м. Києва через  Днiпровський районний суд м. Києва.

 

Суддя

 

 

 

 

 

 

ОСОБА_2

 ОСОБА_3

 ОСОБА_4

02192,

АДРЕСА_1/4

19.09.07р.

2-1034/07/Г-7

 

            Днiпровський районний суд м. Києва надсилає Вам копiю заочного рiшення суду вiд 14.09.07р. до вiдома.

 

Додаток : на 3 арк.кожному адресату.

 

Суддя Днiпровського

районного суду м. Києва                            Т.I.Горбань