ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.10 Справа № 12/126/10
Позивач: Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 4)
Відповідач: Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1; 69035, АДРЕСА_2)
про стягнення 2 962,97 грн.
суддя Владимиренко І.В.
Представники учасників:
від позивача – Сікора І.В., на підставі довіреності № 20 від 04.01.2010р.
від відповідача –не з’явився
До господарського суду Запорізької області 01.06.2010 року звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії “МТМ” Орджонікідзевського району з позовною заявою до відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5315,43 грн., з яких основного боргу у розмірі 4 601,28 грн., пені в сумі 133,94 грн., 3% річних з сумі 122,41 грн., інфляційних втрат в сумі 457,80 грн. за договором № 2199 від 24.09.2002р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/126/10 з призначенням судового засідання на 20.07.2010р.
В судовому засіданні 20.07.2010р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 2 962,97 грн., з яких 2 419,38 грн. основного боргу, 105,24 грн. –3% річних, 421,92 грн. –інфляційних витрат, 16,43 грн. –пені.
Відповідно до ст.. 22 ГПК України заяву прийнято судом до розгляду.
Судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві від 27.05.2010р. № 401/юр з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 282 від 19.07.2010р., просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
За вказаною адресою відповідачу направлено ухвалу суду про порушення провадження у справі від 01.06.2010 р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду про порушення провадження у справі отримана відповідачем 11.06.2010р.
Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Неявка відповідача чи його представника в судові засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.
У судовому засіданні 19.05.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України (за згодою представника позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
24.09.2002 року між Концерном “Міські теплові мережі” та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 2199 про постачання та використання теплової енергії.
Пунктом 1.1. договору визначено, що позивач (далі - Теплопостачальна організація) бере на себе зобов’язання постачати теплову енергію відповідачу (далі - Споживач), а останній зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору.
Пунктом 2.1. договору сторонами було узгоджено, що теплова енергія відпускається Споживачу на опалення –на протязі опалювального періоду; гаряче водопостачання –протягом року.
Відповідно до підпункту 3.2.2., пункту 3.2. Договору відповідач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії, передбачені розділом 6 Договору.
Згідно з п.6.4. Договору розрахунковий період за спожиту теплову енергію є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.3. Договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.
Згідно п. 6.5. Договору, Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну “Міські теплові мережі” вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.
Позивач, на виконання умов договору, за період з січня 2008 року по березень 2008 року, з серпня 2008 року по жовтень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 2 556,41 грн. та виставив відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2008 р. на суму 260,57 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2008р. на суму 216,78 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2008р. на суму 148,04грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2008р. на суму 24,34 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2008 р. на суму 24,34 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2008 р. на суму 30,79 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2008 р. на суму 247,03 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2008 р. на суму 294,73 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009р. на суму 365,40 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009р. на суму 365,40 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2009р. на суму 297,130 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2009р. на суму 368,08 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2009р. на суму 91,76 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.05.2009р. на суму 26,53 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2009р. на суму 26,53 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.06.2009р. на суму 26,53грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2009р. на суму 26,53 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2009р. на суму 26,53 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2009р. на суму 54,77 грн.
Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідачем було здійснено часткову оплату за вищезазначений період у розмірі 137,03 грн.
Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову за період з січня 2008 року по березень 2008 року, з серпня 2008 року по жовтень 2009 року, на день подання заяви, складає 2419,38 грн.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідачу направлялись Претензії: №05/ 185-юр від 19.02.2008 року, №05/ 553-юр від 17.06.2008 року, №05\856 від 17.10.2008 року, №05\226 від 13.02.2009 року, №05/972 від 12.10.2008 року з вимогою терміново погасити дебіторську заборгованість, які залишились без розгляду та відповіді.
Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2419,38 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16,43 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
В судовому засіданні судом перевірено правильність нарахування позивачем пені. Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 16,43 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає 105,24 грн. та втрат від інфляції у розмірі 421,92 грн.
Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.
Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору № 2199 від 24.09.2002 р. у загальному розмірі 2 962,97 грн., з яких 2419,38 грн. основного боргу, 105,24 грн. –3% річних, 421,92грн. –інфляційних витрат, 16,43 грн. –пені.
Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, 69001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійського, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 2 419 (дві тисячі чотириста дев’ятнадцять ) грн. 38 коп. основного боргу, пені - 16 (шістнадцять) грн.. 43 коп.; втрат від інфляції –421 (чотириста двадцять одна) грн.. 92 коп.; 3% річних у розмірі 105 (сто п’ять) грн.. 24 коп.; 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.07.2010р.
Суддя І.В. Владимиренко
Суддя