ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.10 Справа № 7/136/10
Суддя
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача: Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
Суддя Н.С. Кутіщева
Представники:
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: Фанін П.В., дов. № 87 від 26.01.2010 р.
Заявлені вимоги про визнання дійсним договору оренди № 1223 нежитлового приміщення від 22.12.2004 р.
08.06.2010 р. ухвалою господарського суду Запорізької області порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 12.07.2010 р., про що сторони були повідомлені належним чином.
Поштові повідомлення свідчать, що позивач та відповідач отримали ухвалу суду в установленим законом строк і були належним чином сповіщені судом про дату і час судового засідання.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Позивач чи його представник в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомлено. Позивач належним чином не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.06.2010 р., без поважних причин.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив, в якому відповідач не заперечує проти визнання договору оренди нежитлового приміщення від 22.12.2004 р. дійсним (відзив долучено до матеріалів справи), але правової обґрунтованості своєї позиції не надав.
Відзив відповідача на позовну заяву до уваги судом не приймається, як не обґрунтований.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За ініціативою суду судовий процес ведеться з застосування засобів технічної фіксації.
Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Розгляд справи закінчено 12.07.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення по узгодженню з присутнім в судовому засіданні представником відповідача.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд
В С Т А Н О В И В:
22.12.2004 р. між Управлнням житлового господарства Запорізької міської ради (далі-орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (далі –орендар, позивач) був укладений договір оренди № 1223 нежитлового приміщення.
Згідно з п. 1.1 договору, відповідач, на підставі наказу управління комунальної власності від 19 серпня 2004 р. № 184 передає, а позивач приймає в строкове платне користування частину не житлового приміщення будівлі, яка розташована на території Центральної лікарні Орджонікідзевського району по бул. Шевченка, буд. 25, площею 55,0 кв.м., та знаходиться в оперативному управління комунальної установи “Центральна лікарня Орджонікідзевськогоо району”, вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 19428,00 грн. станом на 31.08.2004 р.
Приміщення використовується позивачем на правах оренди під автомайстерню (п. 1.2 договору).
Факт передачі відповідного об’єкту найму підтверджується актом прийому-передачі від 22.12.2004 р.
Відповідно п. 10.1. договору, сторони передбачили, що договір укладено з 22.12.2004 р. до 22.12.2009 р. строком на 5 (п’ять) років.
Укладеною сторонами додатковою угодою від 21.11.2007 р. термін дії договору оренди нежитлового приміщення № 1223 від 22.12.2004 р. було продовжено до 14.04.2016 р.
Згідно з ч.2 ст.793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
До теперішнього часу укладений договір оренди нотаріально не посвідчений.
Позивач обґрунтовує своїх вимоги ст. 220 ЦК України.
Згідно зі ст. 220 У ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Цивільний кодекс розрізняє два випадки визнання угод недійсними внаслідок невиконання їх учасниками вимог відносно нотаріальної форми угоди:
1). визнання недійсною односторонньої угоди, здійсненої з недодержанням вимог про її нотаріальну форму (ст. 219 ЦК України);
2). визнання недійсною дво –чи багатосторонньої угоди (договору), укладеної з порушенням вимог відносно нотаріальної форми її здійснення (ст. 220 ЦК України).
В деяких випадках відсутність необхідного нотаріального посвідчення угоди може бути компенсовано судовим рішенням і даному разі умови визнання угоди судом дійсною по ст.219 і по ст. 220 ЦК України відрізняються. Що стосується недодержання нотаріальної форми договору, то воно тягне за собою її нікчемність (ст. 220 ЦК України) і, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, в таких випадках наступає двостороння реституція: кожна сторона договору повертає іншій стороні все отримане по такому договору, а при неможливості повернути отримане в натурі –повернути його вартість в грошовій формі.
Суд може застосувати норми закону (ст. 220ЦК України) про визнання договору дійсним при одночасній наявності наступних умов: якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України), оскільки при відсутності цих умов договір вважається неукладеним, а не нікчемним; повне або часткове виконання договору; ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення такого договору.
При дослідженні обставин по справі судом встановлено, що між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1223 від 22.12.2004 р., сторонами узгоджені суттєві умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до позовної заяви додав лише першу сторінку договору 1223 від 22.12.2004 р., де зазначаються п. п. 1, 1.2., 2.1., 2.2, 2.3, 2.4. Інші сторінки договору починаючи з пунктів 2.5 по 11.1 в матеріалах справи відсутні (навмисно чи з необачності).
Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2010 р. надав оригінал договору № 1223 від 22.12.2004 р. для огляду, а копію в матеріали справи.
З договору № 1223 від 22.12.2004 р., який надав відповідач, вбачається що в 5 розділі “обов’язки орендаря”, пунктом п. 5.16 договору, сторони передбачили, що обов’язком позивача є здійснити заходи та сплатити витрати на нотаріальне посвідчення договору 1223 від 22.12.2004 р.
Але, позивач не надав доказів, щодо здійснення заходів та сплати витрат на нотаріальне посвідчення договору, які передбачались п. 5.16 договору.
В позовній заяві позивач не вказав обставини, в чому полягає суть спору, чим виражене порушення інтересів позивача з боку відповідача, в чому полягає його протиправні дії.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і, в установленому порядку, набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення. Також, позивач не надав суду хоча б одну з передбачених ст. 220 ЦК України підстав для визнання угоди дійсною і не посилався та необгрунтував ні одну із них. Докази про те, що відповідач викликався чи повідомлявся про час та місце розгляду проведення нотаріального посвідчення відсутні.
Судом встановлений факт, що на позивачеві лежить обов’язок нотаріального посвідчення.
Ст. ст. 793, 794 ЦК України (в редакції 2003 р.) вступили в дію з 01.01.2004 р., і сторони повинні виконувати належним чином вимоги закону.
Таким чином, сторони при укладенні договорів оренди об’єктів комунальної власності повинні діяти в порядку, передбаченому діючим законодавством.
Своїми діями позивач і відповідач порушує інтереси територіальної громади, у власності якої знаходиться дане приміщення за договором оренди № 1223 нежитлового приміщення від 22.12.2004 р.
Виходячи з вищевикладеного, не вбачається порушення інтересів позивача з боку відповідача і встановлено факт ухилення позивача від нотаріального посвідчення договору, з чого слідує, що в суду відсутні правові підстави для задоволення позову згідно ст. 220 ЦК України.
В позові слід відмовити.
Судові витрати, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача
Керуючись ст.ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити
Рішення вступає в силу по закінченню 10 денного строку з дня його підписання.
Дата підписання “13” липня 2010 р.
Суддя Н.С. Кутіщева