Справа №22Ц- 2172/2006р.                                 Головуючий в 1 інстанції Грибанова Ю.Л.

Категорія 25                                                         Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого   Назарчука Р.А.

суддів            Приходька К.П., Заріцької А.О.

при секретарі  Шешко О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди,

встановила:

в березні 2006 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачка 04 березня 2006 року близько 06.00 год. на автобусній зупинці с. Плесецьке Васильківського району безпідставно звинуватила її в тому, що остання отравила собаку відповідачки. В цей же день близько 18.00 год. відповідачка побила її біля подвір'я позивачки при цьому виражалася в адресу позивачки нецензурними словами.

Позивачка просила суд визнати, що відповідачка 04 березня 2006 року принизила її честь та гідність, просила зобов'язати відповідачку не вчиняти проти позиваки та членів її сім'ї протиправних дій та стягнути з відповідачки 3 000 гривень у відшкодування спричиненої їй моральної шкоди.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року позовна заява задоволена частково. Визнано, що 04 березня 2006 року відповідачка принизила честь і гідність позивачки, зобов'язано відповідачку не вчиняти проти позиваки та членів її сім'ї протиправних дій та стягнено з відповідачки на користь позивачки 1 800 гривень у відшкодування спричиненої їй моральної шкоди.

Відповідачкою подана апеляційна скарга на рішення суду в якій вона просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволені позову посилаючись на те, що рішення суду постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що 04 березня 2006 року відповідачка принизила честь і гідність позивачки та заподіяла позивачці легкі тілесні ушкодження.

Проте з таким висновком суду не можливо погодитися з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно пояснень сторін між ними на протязі тривалого часу склалися неприязні стосунки з приводу сумісного землекористування та користування криницею.

Позивачка вважала, що відповідачка безпідставно звинуватила її про те, що вона отруїла собаку відповідачки і таким чином принизила її честь та гідність.

У відповідності з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї і недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 28 вересня 1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» зазначив, що при розгляді цивільних справ вказаної категорії суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Під поширенням відомостей слід розуміти' опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлений позов. Проте, позивач має право подати докази невідповідності  дійсності  таких відомостей.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачкою не подано доказів та не доведено факт поширення відповідачкою відомостей, які її ганьблять.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка спричинила позивачці легкі тілесні ушкодження є також передчасним оскільки згідно постанови від 07 березня 2006 року в порушення кримінальної справи по ст.296 КК України відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України. Із постанови не вбачається що відмовлено в порушені кримінальної справи саме по відношенню відповідачки. В матеріалах справи відсутні докази, які в установленому законом порядку встановлювали винність відповідачки в спричинені позивачці легких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів вважає, що при постановлені рішення суд першої інстанції постановив його на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з неправильним застосуванням вимоги . матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким слід відмовити в задоволені позову.

Керуючись: ст.ст.307,309,313,316,317 ЦПК України колегія,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року скасувати та постановити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.