Справа № 22-Ц-1900/2006             Головуючий в І інстанції Володько І.С.

Категорія 20                                Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2006 року колегія судової палати в цивільних справах апеля­ційного суду Київської області в складі:

головуючого Назарчука Р.А.,

суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П.

при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скар­гу прокуратури Київської області в особі представника за дорученням - пер­шого заступника прокурора м. Біла Церква ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України в особі Білоцерківсько­го відділення Державного казначейства України, прокуратури Київської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури,

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в об­ґрунтування якої послався на те, що ЗО грудня 2005 року його було затрима­но старшим слідчим прокуратури м. Біла Церква Філімоновим О.В.

31 грудня того ж року старший слідчий прокуратури м. Біла Церква Філімонов О.В. його звільнив. 5 січня 2006 року постановою Білоцерківсько­го міськрайонного суду йому було відмовлено у задоволенні клопотання про взяття ОСОБА_2 під варту, дії Філімонова О.В. по затриманню позивача були визнані незаконними.

З огляду на це, ОСОБА_2 просив суд за рахунок державного бюджету відшкодувати йому 39830 гривень матеріальної та 100000 гривень моральної шкоди.

Зобов'язати старшого слідчого прокуратури м. Біла Церква Філімонова О.В. повернути відібрані ним при затриманні 39830 гривень та 2 мобільних телефони „NOKIA-7610" ІМЕІ 355700/00/28865/7 з карткою „Київстар" 8938003990221800107 F та ІМЕІ 357087/00/556575/5 з карткою „Київстар" 8938003990229078540 F, діловий щоденник.

Просив зобов'язати відділення Державного казначейства України у м. Біла Церква відшкодувати 39830 гривень матеріальної шкоди та 1000000 гри­вень моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, їх уточнив. Обмежився вимогами про стягнення за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_2 472 гривень 55 копійок незаконно вилучених при затриманні грошових коштів, моральну шкоду у розмірі 50400 гривень та 498 гривень 50 копійок витрат на проведення психологічного дослідження.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Стягнуто з державного бюджету через Державне казначейство України на користь позивача 472 гри­вні 55 копійок матеріальної та 50000 гривень моральної шкоди, судові витра­ти на проведення психологічного дослідження у розмірі 498 гривень 50 копі­йок.

В апеляційній скарзі прокуратура Київської області в особі представни­ка за дорученням - першого заступника прокурора м. Біла Церква Русецького О.В. просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилається на те, що при вирішенні спору суд не дотримався встанов­леного законом процесуального порядку провадження у справах про від­шкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів діз­нання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Без достатніх для цього підстав ухвалив рішення тоді, як за законом необхідно було постановити ухвалу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, керувався лише висновком спеці­аліста, помилково оцінював його як експертне дослідження.

Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги інші сторони до суду не подали.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали апеляційної скарги в межах її доводів, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна ', скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ЗО грудня 2005 року старший слідчий прокура­тури м. Біла Церква Філімонов О.В. затримав ОСОБА_2. Наступного дня з ізолятора тимчасового утримання його звільнив.

Дії старшого слідчого місцевої прокуратури постановою Білоцерківсь­кого міськрайонного суду від 5 січня 2006 року були визнані незаконними. Філімонову О.В. було відмовлено у задоволенні подання про застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За правилами ч.ч.1 та 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до

кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затриман­ня, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється Законом України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Зокрема, у відповідності до ч.2 ст.4 та ст. 13 цього Закону майно, (в тому числі грошові кошти) конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накла­дено арешт, повертається потерпілому в натурі.

Питання про відшкодування моральної шкоди вирішується судом, її розмір визначається з урахуванням обставин справи та у встановлених цивільних законодавством межах.

З матеріалів справи, зокрема протоколу затримання та обшуку ОСОБА_2 вбачається, що при його затриманні в нього були вилучені грошові кошти у розмірі 40272 гривень 55 копійок. Після звільнення з ізолятора тимчасового утримання йому повернуто лише 39830 гривень, решту грошових коштів у розмірі 442 гривень 55 копійок на час розгляду справи йому не повернули.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду про стяг­нення з державного бюджету на користь позивача незаконно вилучених 442 гривень 55 копійок, задоволення позову в цій частині вважає законним та обґрунтованим.

Не погоджується апеляційний суд лише в частині рішення суду, що стосується встановленого розміру моральної шкоди. З урахуванням тривалос­ті страждань та душевних переживань ОСОБА_2, порушення його нор­мальних життєвих зв'язків з оточуючими розмір моральної шкоди колегія суддів зменшує до 30000 гривень.

Доводів, які б спростували такий висновок апеляційного суду, апелянт у скарзі не навів. Його посилання на порушення судом процесуального порядку вирішення справ цієї категорії не грунтується на вимогах наведеного Закону, за правилами якого попереднє встановлення компетентним органом розміру заподіяної шкоди здійснюється лише у випадках, передбачених п.п.1, З та 4 ст.З Закону, і не поширюється на вимоги про повернення незаконно вилученого майна та вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.З ч.1 ст.307, 309, 313, 314, 316 та 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу прокуратури Київської області в особі представника за дорученням - першого заступника прокурора м. Біла Церква Русецького Олександра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року в частині стягнення моральної шкоди змінити: стягнути з державного бюджету через Державне казначейство України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000 гривень моральної шкоди.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київ­ської області від 21 березня 2006 року залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.