АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня 10 дня місто Луцьк
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,
суддів Шевчук Л.Я., Свистун О.В.
при секретарі Губарик К.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 31 травня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_3, відповідач - ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_4.
Колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 31 травня 2006 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки судом першої інстанції допущене неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставин справи.
Зазначеним рішенням суду відмовлено ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, як на спадкове майно, у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позивач вважає, що судом першої інстанції не врахована та обставина, що він, як спадкоємець третьої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (так само як і відповідач ОСОБА_2), з поважних причин
Справа № 22-Ц-754/06 Головуючий у 1 інстанції Кихтюк Р.М.
Категорія Доповідач Александрова М.А.
пропустив строк для прийняття спадщини. Відповідач при зверненні в нотаріальну контору повідомила неправдиві дані про те, що інших, крім неї, спадкоємців немає.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу позивача заперечують. Вважають, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Позивач не прийняв спадщини, а тому його вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2, недійсним і про визнання за ним права власності на спадкове майно безпідставні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у визначений законом строк спадщину не прийняв: не подав у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори і не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позовна заява ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, ухвалою суду від 2 лютого 2006 року залишена без розгляду за заявою позивача. Тому підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу, і про визнання права власності на спадкове майно за позивачем відсутні.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є двоюрідним братом спадкодавця - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки мати позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на час відкриття спадщини її не було в живих, то позивач відповідно до ст. 1266 ЦК України мав право на спадкування за правом представлення, а саме: на ту частину спадщини, яка б належала за законом його матері, якби вона була живою на час відкриття спадщини (а.с.6, 9, 11, 13).
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є рідною тіткою спадкодавця ОСОБА_5, а тому згідно ст. 1263 ЦК України є спадкодавцем третьої черги. Відповідачем 4 листопада 2004 року, тобто у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, подана заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а 29 березня 2005 року нотаріальною конторою відповідачу видане свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.6, 11, 13, 10, 5).
Позивач на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, а значить відповідно до ст. 1269 ЦК України мав подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Однак, позивач у шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся (до 17 січня 2005 року).
Лише після оформлення спадщини відповідачем ОСОБА_2 позивач 30 серпня 2005 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. На підставі поданої позивачем заяви від 2 лютого 2006 року ухвалою Луцького міськрайонного суду від 2 лютого 2006 року позовну заяву відповідно до п.5 ст.207 ЦПК України залишено без розгляду.
Ст. 1272 ЦК України не передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Однак, в даній справі позивач такої вимоги не заявляв.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано зробив висновок про безпідставність вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання за ним права власності на спадкове майно.
Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача - відхиленню.
Керуючись ст.ст.308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 31 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /-/ Александрова М.А.
Судді /-/ /-/ Шевчук Л.Я., Свистун О.В.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду Александрова М.А.
Друк.бсф.