Справа № 22 - ц - 735/06 Головуючий у 1 інстанції - Пушкарчук В.П.
Категорія -17 Доповідач - Александрова М.А.
УХВАЛА Іменем України
2006 року серпня 10 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого - судді Александрової М.А., суддів Подолюка В.А., Шевчук Л.Я. при секретарі Губарик К.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2006 року. Особи, які беруть участь у справі:
позивач - прокурор міста Луцька, Луцький міський центр зайнятості, представники позивачів - Ризванюк Ольга Миколаївна, Матвійчук Тетяна Миколаївна, Тарасюк Ніна Борисівна, Греля Аліна Юріївна, відповідач - ОСОБА_1, представник відповідача - ОСОБА_2,
Колегія суддів
встановила:
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2006 року, посилаючись на неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Зазначеним рішенням позов прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Луцького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Луцького міського центру зайнятості 1092 грн. 52 коп. допомоги по безробіттю і в доход держави 51 грн. судового збору.
Відповідач вказує на те, що ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», на яку посилався суд першої інстанції при постановленні рішення, не містить жодних вказівок щодо обмежень отримання статусу безробітного громадянами, які зареєстровані як підприємці. Вважає, що вона мала всі передбачені законом підстави для отримання допомоги по безробіттю. Просить рішення Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2006 року в даній справі скасувати.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримує з підстав у ній зазначених.
Прокурор і представник позивача апеляційну скаргу заперечують, вважають, що відповідач отримувала допомогу по безробіттю з порушеннями закону, оскільки була одночасно зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач була зареєстрована як безробітна у Луцькому міському центрі зайнятості з 18.07.2003 р. і за період з липня 2003 року по липень 2004 року отримала допомогу по безробіттю в розмірі 1092 грн. 52 коп. (а.с.5), в той же час з 11.11.1992 р. і на час розгляду справи була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 6).
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно п. «б» ч.З ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Згідно ч.І ст. 2 вказаного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
З матеріалів справи (а.с.З) вбачається, що ОСОБА_1 при поданні заяви до Луцького міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітного зазначила, що не є підприємцем.
Таким чином, ОСОБА_1, фактично будучи зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності, відповідно до вимог п. «б» ч.З ст.1, ч.І ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» відносилася до категорії зайнятого населення, а не безробітного і, на думку колегії суддів, умисно не повідомила вказаний факт при поданні заяви.
Апелянт як на підставу скасування рішення суду першої інстанції посилається на те, що в період з 1995 року по 2006 рік вона підприємницькою діяльністю не займалася, доходів від неї не отримувала, банківські рахунки закрила. Крім того в 2000 році вона направила до Луцького міського центру зайнятості заяву про припинення підприємницької діяльності, а тому сам факт її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності не може свідчити про забезпечення її роботою чи отримання нею доходів.
Із змісту п.1 ч.І, ч.З ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно ч. 1 ст. 47 вказаного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 передбачений Законом порядок припинення підприємницької діяльності не дотримано, а тому вона досі зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача в користь позивача 1092 грн. 52 коп. отриманої нею допомоги по безробіттю, як такої, що отримана ОСОБА_1 безпідставно, внаслідок порушення останньою вимог закону.
Таким чином суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /-/ Александрова М.А. Судді: /-/ /-/ Подолюк В.А., Шевчук Л.Я. З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду М.А. Александрова