ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" квітня 2007 р.                                                                              Справа № 20/071-07

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Добростав-Луцьк”, м. Луцьк (надалі - позивач) до Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Софіївська Борщагівка (надалі - відповідач) про стягнення 10449,24грн

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2007р. розгляд справи було призначено на 05.03.2007р. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2007р. було виправлено допущену в ухвалі суду про порушення провадження у справі описку при написанні номеру справи, а саме, замість 20/049-07 на 20/071-07.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання. Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.07р. позивача було зобов'язано надіслати позовні матеріали на адресу відповідача, вказану в довідці Києво-Святошинської РДА Київської області -АДРЕСА_1, оскільки, судом було з'ясовано, що позовні матеріали позивачем, при зверненні з позовом до суду, було направлено на адресу - АДРЕСА_2.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та в уточненому розрахунку процентів та індексу інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого на підставі договору поставки товару та просить стягнути з останнього 7777,85грн. заборгованості, на яку, згідно уточненого розрахунку інфляційних та річних від 12.04.2007р.  нараховано 658,27грн. інфляційних втрат та 185,39грн. -3% річних.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідною відміткою на перших примірниках ухвал суду, в судові засідання не з'явився і свого представника не направив, відзиву та витребуваних ухвалами суду документів без поважних причин не надав. Тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

21.03.2005 року на підставі договору уступки вимоги Товариство з обмеженою відповідальність „ЛМК” (кредитор) переуступило позивачеві (новому кредитору) право вимоги боргу за договором поставки № 79-вз від 24.12.03р., а саме, заборгованості в розмірі 7777,85грн. за накладними № 5863 та №5870 від 15.04.04р., яка рахувалась за ПП ОСОБА_1. 

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на умовах договору поставки № 79-вз від 24.12.03р. було отримано ковбасні вироби та копченості (товар), що підтверджується належним чином оформленими та підписаними накладними на відвантаження продукції №5863 від 15.04.2004р. та №5870 від 15.04.2004р., на суму 10087,09грн.

Проте за поставлену продукцію відповідач у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в сумі 7777,85грн.

23.03.2005р. позивачем на адресу відповідача було направлено договір про відступлення права вимоги та акт звірки взаєморозрахунків.

03.03.2006р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №32 з вимогою погасити існуючу за відповідачем заборгованість в розмірі 7777,85грн., право вимоги по якій передано позивачеві за договором уступки вимоги, в строк до 10.03.2006р.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України і Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаними законами, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Таким чином, у зв'язку з наявністю на час розгляду справи обов'язку відповідача сплатити заборгованість позивачеві господарський суд у прийнятті даного рішення керується положеннями ГК України та ЦК України від 16.01.2003р.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено господарським судом, сторонами по справі не було визначено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03.03.06р. в порядку ст. 530 ЦК України направив на адресу відповідача претензію №32 з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 7777,85грн. до 10.03.2006р.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7777,85грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, в судові засідання не з'явився, розміру заборгованості не спростував, жодних доказів повного (часткового) погашення заборгованості за отриманий товар не надав

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а частиною четвертою ст. 232 ГК України передбачається, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За перерахунком позивача розмір інфляційних збитків за період з 04.2006р. по 12.2006р. складає 658,27грн., трьох відсотків річних з 17.03.06р. по 31.12.06р. становить 185,39грн., є обгрунтованим, правомірним та підлягає стягненню.

Таким чином, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7777,85грн. заборгованості, 658,27грн. інфляційних збитків та 185,39грн. трьох  відсотків річних, підлягають задоволенню, оскільки є правомірними, обґрунтованими та документально підтвердженими.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.  Позовні вимоги  задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця  ОСОБА_1 (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Доброслав-Луцьк” (43006, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, код 31979978) 7777,85грн. (сім тисяч сімсот сімдесят сім грн. 85коп.) основної заборгованості, 658,27грн. (шістсот п'ятдесят вісім  грн. 27коп.) втрат від інфляції, 185,39грн. (сто вісімдесят п'ять грн. 39коп.) 3% річних та судові витрати: 97,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та  86,22грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.