ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.10                                                                                           Справа№ 25/142

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Л.Боржієвській          

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістика-торгівля-дистрибуція”, м.Львів

До  відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про стягнення 40037,31грн.

Представники:

Від позивача –не з»явився

Від відповідача  - не з»явився

   Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

   Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Логістика-торгівля-дистрибуція” про стягнення із Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 40037,31грн. боргу, з яких:  38913,10грн. - сума основного боргу; 961,10грн.- пені та 163,11грн. –річних.

   Ухвалою господарського суду від 12.08.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.08.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав. викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

Розпорядженням голови чуду від 07.10.2010року справу 25/142 передано до розгляду судді господарського суду Салу І.А.

В судове засідання 08.10.2010року представники сторін не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

   Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

   В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

   01.06.2010року між сторонами було укладено договір на поставку товарів № 0106/10-1 відповідно до якого продавець (позивач по справі) зобов2язався поставляти покупцеві (відповідачу по справі) за його заявками продовольчі товари, асортимент та кількість яких визначаються у накладних, що будуть оформлюватись при відвантаженні товарів та є невід»ємною частиною цього договору.

   На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 13435 від 01.06.2010року підписаної представником позивача та відповідачем на загальну суму 38913,10грн.

   Відповідно до п. 5.1 договору –розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати або відтермінування платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару.

   Оскільки, на момент подання позову вартість отриманого відповідачем товару оплачена не була, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

   Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути із відповідача 961,10грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3 договору та 163,11грн. річних.

   Таким чином, загальна сума позову складає 40037,31грн.

   Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

    Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання  сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

    Відповідно до п. 5.1 договору –розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати або відтермінування платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару.

Таким чином, отримавши товар 01.06.2010року згідно накладної № 13435 від 01.06.2010року остаточний розрахунок повинен був бути здійснений  15.06.2010року.

   Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару не здійснив.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 7. 3 договору за порушення термінів оплати поставлених товарів покупець повинен сплатити  постачальнику пеню за весь час порушення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Стаття 546 ЦК України у п.1  зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

   Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно представленого розрахунку розмір пені складає 961,10грн.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до представленого суду розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача 163,11грн. річних.

    Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

    Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

    В судові засідання відповідач не з»являвся, відзиву не подав, доказів оплати боргу не представив.

    З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

    Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

    Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-  

                                в и р і ш и в :

    Позов задоволити повністю.

    Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн.номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістика-торгівля-дистрибуція”, м.Львів, вул. Донцова, 15/1 (код ЄДРПОУ 36501170) 38913,10грн. основного боргу; 961,10грн. пені, 163,11грн. річних, 400,38грн.- державного мита, 236,00 грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

            Суддя