Справа № 22-Ц-2220.                               Головуючий у 1-й інстанції-Білик Г.О.

Доповідач-Суханова Є.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ                                  

З серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого-Приходька К.П.,

суддів-Суханової Є.М., Яворського М.А.,

при секретарі- Козак І.А.,                                                                                        

розглянула матеріали по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину дачного будинку

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року позов ОСОБА_2 було задоволено повністю.                                                                              

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_1, садового товариства „Будівельник-1",  Броварського району, Київської області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 державне мито в сумі 176 грн.51 коп.

Не погодившись з висновками наведенними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.                                                                                                               

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апелянта, вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов повністтю,  суд обґрунтовано визначився, що спірне майно - садовий будинок, якій знаходиться по вказаній адресі було збудовано під час шлюбу сторін, в якому сторони офіційно перебували з 10 листопада 1959 року по 26 травня 2004 року.                                                                                                                                  

Від спільного шлюбу сторони мають двох дітей-ОСОБА_3,   та ОСОБА_4, якій помер у 2002 році.                                                                                                       

Частина спільного подружнього майна розподілена між сторонами за рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2005 року.

Спірний будинок, що був ще не розділений за вказаним рішенням суду, був побудований за спільні кошти в період шлюбу з відповідачем і відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя.                        

Будівництво дачного будинку було розпочато в 1980 році та завершено в 1991 році. На момент розгляду справи у суді, власником будинку було зареєстровано ОСОБА_5, що зазначено в технічному паспорті на спірний дачний будинок.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та   чоловіка є рівними, тобто право власності на 1/2 частину дачного будинку, який був  збудований в період перебування в шлюбі між сторонами ї є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, але відповідач заперечує проти цього, тому позивач звернулась до суду з цим позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_1, що було визначено рішенням суду, на підставі зібраних по справі доказів.

Вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд обґрунтовано послався на висновки апеляційного суду м. Києва, які були зроблені в його рішенні від 07.02.2005 року відповідно до п. 6 ст. 57 СК України, в якому, суд не визнав майно, яке було придбано сторонами після 1993 року їхньою спільною сумісною власністю, окільки подружні відносини між ними припинилися, хоча шлюб до 2004 року не був розірваний. Тобто рішенням було встановлено, що на протязі 1993 року між подружжям ОСОБА_1, ОСОБА_2 тривали сімейні стосунки. Окільки названі судові рішення, набрали чинності, факти встановлені в них, відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції правильно звернув свою увагу на те, що на підставі квитанцій, товарних чеків, наданих відповідачем, будівельні матеріали для садового будинку були придбані в період 1992 року-перша половина 1993 року, тобто в період шлюбу та були використані для капітального ремонту уже побудованого дачного будинку, який безпосередньо, є спільним майном подружжя, оскільки будівництво було розпочато у 80-х роках. Вказані обставини також були підтверджені довідкою голови садового товариства „Будівельник-1", де зазначено, що дане товариство було засноване у 1980 році.

Апелянт в своїх поясненнях не заперечував той факт, що дозвіл на забудову садової ділянки він отримав у 1980 році та будівництво дачного будинку тривало з 1986 року по 1988 рік , також в свідоцтві про право власності на спірний будинок роком побудови будинку вказаний 1993 рік.

Страхове свідоцтво від 29.05.1990 року засвідчує той факт, що на той період уже існувала будівля, яка була предметом страхування. Доказів того, що застрахована будівля була суттєво переобладнена чи перебудована після 1993 року, апелянтом не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що будинок АДРЕСА_1 садового товариства „Будівельник-1" в с. Рожни Броварського району Київської облсті був збудований за спільні кошти подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2 в період шлюбу та відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на пояснення свідків, які були допитані судом під час розгляду справи та пояснили суду, що вони перебували на дачі у сторін, бачили, що основна будівля будинку не змінювалась в період 1991-1993 років, були зроблені не суттєві поліпшення в будинку, хто оплачував зазначені роботи з достовірністю сказати не могли.

Апеляційна колегія дає оцінку поясненням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на які посилається апелянт, як на доказ обгрунтованості своєї апеляційної скарги. Свідчення названих осіб не змогли спростувати висновки суду, щодо правового статусу будинку, а також не спростували висновок про те, що сторони будували спірний будинок під час наявності шлюбних відносин між собою, тобто ніяких підстав для задоволення вимог апеляційної скарги не встановлено, вона не обґрунтована та підлягає відхиленню.

Рішення місцевого суду постановлене з врахуванням вимог чинного законодавства та на підставі зібраних по справі доказів.

На підставі наведеннного, керуючись ст. 304,305,306,311 ЦПК України, колегія суддів                                                                                                                                          

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину дачного будинку залишити без змін.

Ухвала  набирає  законної  сили, з  моменту  проголошення  та  може  бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Головуючий