Справа №22Ц-2094/2006               Головуючий в 1 інстанції Дувас Т.В.

Категорія 19                                   Доповідач в 2 інстанції Заріцька А.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій­ного суду Київської області у складі:

головуючого Назарчука Р.А.,

суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеля­ційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 2 березня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на його користь 15000 гривень моральної шкоди та 750 гривень витрат на оплату правої допомоги.

Стягнуто з відповідача на користь держави 8 гривень 50 копійок державного мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу напра­вити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Посилається на те, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу суд обмежився наявністю ордеру, який свідчить лише про право ОСОБА_3 на представлення інтересів ОСОБА_2, і не містить жодних відомостей про укладення між ними договору про надання оплатних юридичних послуг.

Крім того, апелянт не розуміє, з яких мотивів виходив суд при стягненні мораль­ної шкоди на користь ОСОБА_2 Визначений її розмір вважає завищеним, таким, що не відповідає спричиненим позивачу стражданням, підлягає зменшенню.

Позивача ОСОБА_1 ніколи не принижував, його честь та гідність жодного разу не потурав. Стягнення моральної шкоди у такому великому розмірі вважає зловжи­ванням ОСОБА_2, який неможливість стягнення матеріальної шкоди прагнув ком­пенсувати стягненням моральної.

Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 до суду не подав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 9 травня 2004 року ОСОБА_1 без достатніх правових підстав користувався належним ОСОБА_4 мотоциклом марки „Ява-350". О 2-ій годині ночі, рухаючись на ньому по вул. Раменській в с. Горенка Києво-Святошинсь-кого району, скоїв наїзд на ОСОБА_2.

За це вироком Києво-Святошинського районного суду від 24 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 березня 2005 року в частині призначеного покарання, ОСОБА_1 засуджено до 3 років позбавлен­ня волі без позбавлення права керування транспортним засобом.

За правилами ч.2 ст. 1167 ЦК України, що регулює спірні правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка її завдала, без наявності її вини.

При цьому моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, при порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючи­ми людьми, при настанні інших негативних наслідків.

її розмір залежить від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням їх тривалості, стану здоров'я потерпілого, тяж­кості заподіяної травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотності вимушених змін у виробничих стосунках, часу й зусиль для відновлення попереднього стану.

З матеріалів справи вбачається, що незаконними діями відповідача ОСОБА_2 був заподіяний забій головного мозку з вдавленим переломом кісток черепа у лівій скроневій області, переломом лівої скулової кістки, постравматичною лікворією, що висновком судово-медичної експертизи визнано тяжкими тілесними ушкоджен­нями, небезпечними для життя позивача.

Протягом 7-ми місяців, тобто, з травня 2004 року до січня 2005 року, ОСОБА_2 лікувався, переніс численні оперативні втручання, не може повністю віднови­тись і дотепер. Потребує значного часу на набуття попереднього соціального стану. Відновлення виробничих навиків, які позивач мав до заподіяння шкоди, видається для нього неможливим.

З огляду на вимушеність змін у виробничих стосунках, моральні переживання, які ОСОБА_2 відчував у зв'язку з тривалим нестерпним болем, встановлений судом розмір моральної шкоди колегія суддів вважає обґрунтованим.

Рішення суду в цій частині вважає ухваленим з дотриманням вимог чинного цивільного процесуального законодавства та належним застосуванням до спірних правовідносин ст. 1167 ЦК України, тому не може бути скасованим та підлягає залишенню без змін.

Підлягає залишенню без змін рішення суду і в частині стягнення на користь позивача 750 гривень витрат на правову допомогу. Висновок суду про це ґрунтується на правилах 84 ЦК України та доданих до матеріалах справи доказах.

Доводи, які б могли спростувати наведене, ні в апеляційній скарзі, ні у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не навів.

З огляду на що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду - залишен­ню без змін.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, п.1 ч.І ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох міся­ців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді