Копія                                                         Справа № 2а-313/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010   року     Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Кононенко С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

    У грудні  2009 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому вона просить суд визнати  відмову відповідача щодо виплати   їй  щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, стягнути з  відповідача на її користь  невиплачену соціальну  державну допомогу  в сумі 5940 грн. 00 коп. за період  з 01.10.2009 року по 31.12. 2009 року .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01. 10.2009 року по 31.12.  2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивач ОСОБА_1   надала суду заяву з проханням розглядати адміністративний позов без її участі.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити та розглянути справу буз участі представника  управління Пенсійного фонду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, оскільки кошти на виплату надбавки   особам, які мають статус дитини війни, передбачені Законом України "Про Державний бюджет" й не можуть виплачуватись за рахунок коштів Пенсійного фонду України. При цьому, вказує про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У своїй відповіді на звернення  відповідач  зазначив, що вимоги щодо виплати не донарахованої пенсії за 2008 рік є безпідставними, оскільки вони здійснюються органами Пенсійного фонду України в порядку та розмірах, встановлених Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «Дитини війни», що    підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради №06/3080 від 26.11.2009 року, відповідно до якої позивачка включена до Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги по Ленінському району м. Полтави, та має статус дитина війни. .

Враховуючи зазначений статус позивача, він  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ Ленінського району в м. Полтаві  та  довідки УПФУ Ленінського району в м. Полтаві №8339/07-22 від 15.01.2010 року, вбачається, що позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії,  із 01.01.2008 року  їй, відповідно до Закону України  «Про Державний бюджет  України на 2008 рік та про внесення змін до  деяких законодавчих актів  України», постанови  Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, виплачується  надбавка  «дітям війни»: з 01.01.  2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 22.05.2008 року  – 48,10 грн., з 01.07.2008 року  – 48,20 грн., з 01.10.2008 року і по даний час – 49,80 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18.11.2004 № 2195-ІV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року ( кінець періоду  заявлених позовних вимог) позивачу ОСОБА_1    повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

                Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Полтави, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Позовні вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави призначити доплату до пенсії та її стягнення у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії ,  покладену законодавством на відповідний орган.

Обґрунтованими, на думку суду, є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, по не виконанню в період 01.10.2009 року по 31.12.2009 року приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.  28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ,  ст.ст. 6-14, 71, 94 ч.3, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

    Позовну заяву  ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Визнати відмову  Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві щодо не виконання з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправною .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві нарахувати та сплатити ОСОБА_1      доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період 01 жовтня 2009 року по 31 грудня  2009 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1    - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

    Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду  м. Полтави                                 С.Д. Кононенко