Справа № 22 -А-577                                         Головуючий в 1 інстанції Невгад Л.М.

Категорія 31                                                                     Доповідач Заріцька А.О.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2006 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого  Назарчука Р.А..,

суддів Заріцької А.О., ПриходькаК.П..,

при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління МВС України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Київській області про призначення  пенсійного забезпечення,-

в становила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського обласного військового комісаріату про призначення пенсійного забезпечення.

Позов обґрунтовував тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 2 квітня 1990 року по 30 серпня 1993 року. Військову службу у збройних силах проходив з 5 серпня 1978 року по ЗО вересня 1989 року. Звільнений у запас наказом начальника управління МВС України у Київській області НОМЕР_1 з посади дільничного інспектора Білоцерківського міського відділу.

При звільненні календарна вислуга років становила 14 років 6 місяців, яких було недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

На даний час загальний трудовий стаж складає більше 25 календарних років і вік становить 45 років.

За таких обставин він має право на пенсію відповідно до п. „б" ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" відповідач у призначенні пенсії йому відмовив.

Просив визнати дії Головного управління МВС України у Київській області неправомірними і зобов'язати призначити пенсію з дня звернення.

Заперечуючи проти позову відповідач послався на те, що при звільненні у вересні 1993 року за власним бажанням позивач не мав відповідного віку, 45 років, тому були відсутні правові підстави для призначення йому пенсії. Після досягнення вказаного віку право на пенсію відповідно до п. „б" ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" у позивача не виникло, оскільки він не є особою, яка на час звернення за призначенням пенсії має статус військовослужбовця або працівника органів внутрішніх справ, яка за віком та стажем має право на призначення пенсії.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2006 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Київській області про призначення  пенсійного забезпечення.

Визнано за позивачем право на призначення та отримання пенсії за вислугу років від Міністерства внутрішніх справ і зобов'язано відповідача провести призначення пенсії позивачу з 25 липня 2005 року та зробити перерахунок належної йому пенсії.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального права. Просить прийняти постанову про відмову в ОСОБА_1 в позові за безпідставністю.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав викладених нижче.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що при звільнені з органів внутрішніх справ позивач не мав відповідного стажу - 25 років, та віку - 45 років, тому пенсія йому не могла бути призначена.

Оскільки позивач досяг віку 45 років і його трудовий стаж склав понад 25 років, на думку суду, цих умов стало достатньо для призначення йому пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" /в редакції Закону від 4 липня 2002 року № 51 -1 У, який набрав чинності 6 серпня 2002 року/.

Колегія судців з такими висновками погодитися не може, оскільки вони не грунтуються на законі.

Редакція Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" яка була чинною на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ підстав для призначення йому пенсії не містила, про що вказує сам позивач.

Закон, на який послався позивач у позовній заяві і в обґрунтування своїх висновків послався суд, зворотної сили не має і тому не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Інших підстав для призначення йому пенсії ОСОБА_1 не наводив.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і задовольняє її.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Київській області задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 березня 2006 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 в позові про призначення пенсійного забезпечення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця відповідно до ст. 168 КАС України.           

Головуючий Судді