Справа № 11-715/2010 Головуючий 1 інстанції: Парфененко О.Я.
Категорія – кримінальна Доповідач: Мельниченко Ю.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого: Навозенко Л.С.
суддів: Мельниченка Ю.В., Антипець В.М.
з участю прокурора : Щербака О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2010 року.
Цією постановою ОСОБА_1, засудженого вироком апеляційного суду Харківської області від 25.05.2009 року за ст. 365 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням функцій представників влади строком на 2 роки 6 місяців, за ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ ВСУ від 02.03.2010 року до 4 років позбавлення волі, звільнено умовно-достроково від основної міри покарання на невідбутий строк покарання 6 місяців 12 днів позбавлення волі. В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення його від додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов’язані з виконанням функцій представників влади строком на 2 роки 6 місяців відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_1 засуджений за злочини у сфері службової діяльності, один з яких є тяжкий, що становить суспільну небезпеку, на час розгляду подання відбув 2/3 частини призначеного строку покарання, вину свою визнав частково, стягнень не має і має зразкову поведінку, режим утримання не порушує, у відношенні до представників адміністрації ввічливий, заходи виховного характеру відвідує та реагує на них правильно, а отже став на шлях виправлення.
В апеляції засуджений просить змінити постанову суду, без відміни всього рішення, в частині застосування до нього зняття чи заміни на штраф додаткового покарання, установленого у відповідності з вимогами ст. 55 КК України, з застосуванням правил, установлених ст. 77 КК України, з урахуванням рекомендацій постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким”. Зазначає, що в судовому засіданні він заявляв дане клопотання, також це клопотання заявляло керівництво адміністрації МВК № 91, а прокурор, який був присутній в судовому засіданні, не заперечував проти даного клопотання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає апеляцію ОСОБА_1 безпідставною, а постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосоване звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до вимог ст.55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
На момент умовно-дострокового звільнення від відбування основного покарання засудженого ОСОБА_1 він не відбув взагалі додаткового покарання за вироком суду, а тому його вимоги щодо звільнення від додаткового покарання є безпідставними.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2010 року – без змін.
С у д д і :
Навозенко Л.С. Мельниченко Ю.В. Антипець В.М.