Копія

Справа № 2-2184/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  липня  2010 року         Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                головуючого судді     - Кононенко С.Д.,

                при секретарі         - Кожедуб М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

    У червні    2010 року  до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у виплаті щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача провести належне  донарахування  їй як дитині війни щомісячної  державної соціальної допомоги з 01 січня  2008 року по 31 грудня 2009 року в сумі 2464, 20 грн., та  стягнути  на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008  року по 31.12.2009 року в сумі 2464 грн. 20 коп.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року  має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, оскільки кошти на виплату надбавки   особам, які мають статус дитини війни, передбачені Законом України "Про Державний бюджет" й не можуть виплачуватись за рахунок коштів Пенсійного фонду України. При цьому, вказує про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Вимоги щодо виплати не донарахованої пенсії за 2008 рік є безпідставними, оскільки вони здійснюються органами Пенсійного фонду України в порядку та розмірах, встановлених Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

              В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, враховуючи викладене, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить  до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», що  також  підтверджується пенсійним посвідченням  №НОМЕР_1 та довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради №06/503 від 21 липня  2010 року , відповідно до якої позивач включена до Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги по Ленінському району м. Полтави, та має статус дитина війни.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

  Згідно  довідки УПФУ Ленінського району в м. Полтаві №07-22 від 29.06.2010 року вбачається , що  відповідач здійснює позивачу зазначені виплати не в повному обсязі, посилаючись на розміри, встановлені постановою Кабінету Міністрів України "№ 530 від 28.05.2008 року, та в період 2008 року проведено виплату надбавки до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щомісячно в таких розмірах: з 01 січня 2008 року - 47,00 грн., з 01 квітня 2008 року - 48,10 грн., з 22 травня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн., з 1 жовтня 2008 року і по даний час – 49,80 грн.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

      З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Питання  щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в 2008 році, необхідно вирішувати  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тобто з 22.05.2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

                Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зазначаю наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, вважаю необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також  такими, що не заслуговують на увагу, є доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Полтави, за місцем проживання позивача.

Крім того, безпідставним вважаю посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

    Вирішуючи питання щодо розміру підвищення, яке підлягає доплаті до пенсії ОСОБА_1 за 2008 рік, суд виходить з наступного.

Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” затверджено прожитковий мінімум на 2008 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня  - 482 гривні, з 1 жовтня 498 грн.

Отже ОСОБА_1 повинна нараховуватися та бути виплачена доплата до пенсії за травень - червень 2008 року, в тому числі, за травень (за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 року) в розмірі (481,00 грн. : 31 х 10 днів) х 30 % = 46,55 грн., за червень 481 грн. х 30% = 144,30 грн., за липень - вересень - по 144,60 грн. на місяць, за жовтень - грудень по 149,40 грн. на місяць.

Всього позивачу повинно бути виплачено доплати до пенсії  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1072 грн. 85 коп.

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги часткове виконання  Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві  положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням проведених виплат в сумі 357 грн. 61 коп. , заборгованість по виплаті доплати до пенсії позивача за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року становить 715 грн. 24 коп., яка і підлягає донарахування та виплаті позивачу.

Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Установити з 1 листопада 2009 року  прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, — 573 гривні.

Таким чином, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачу ОСОБА_1 повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 1837,80 грн. ( 498,00 грн. х 30 % х 10 + 573 х 30% х 2) та з урахуванням виплачених сум 597,60 грн. (49,80 грн. х 12) стягненню з відповідача підлягають кошти в розмірі 1240 грн. 20 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ Ленінського району в м. Полтаві   доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Обґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, по не виконанню в період  з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_1   – задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в
м. Полтаві.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та здійснити відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1   - відмовити.

Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави на користь ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 4 грн. 25 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 18 грн. 50 коп., а всього 22 грн. 75 коп.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.

Суддя (підпис)

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду  м. Полтави                                     С.Д.Кононенко