Справа № 22Ц-2138/2006       Головуючий у 1 інстанції Кісілевич П.І.

Категорія 38                                Доповідач у 2 інстанції Заріцька А.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

1 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого        Назарчука Р.А.,

суддів         Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Арій" на рішення Ірпінського районного суду Київської області від 27 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Арій" про зміну формулювання запису про звільнення у трудовій книжці, виплату грошової компенсації та  стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі   відповідач ТОВ „Видавництво „Арій"     ставить

питання   про   скасування,   як   незаконного   і   необгрунтованого,   рішення

Ірпінського міського суду від 27 квітня 2006 року, яким частково задоволено

позов ОСОБА_1  до нього про зміну формулювання запису про звільнення у

трудовій книжці, виплату грошової компенсації та      стягнення    моральної

шкоди.

           Апеляційну скаргу обґрунтовував доводами про те, що суд ухвалюючи

 рішення   неповно   з'ясував   обставини   справи   і   вважав      встановленими

 недоведені обставини, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих

доказів дійшов хибного висновку про незаконність звільнення позивача.

Просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Також просив задовольнити його клопотання про стягнення з позивача компенсацію втраченого заробітку і транспортних витрат загальною сумою 2469 грн.

Позивач своїх заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів підстав для її задоволення не встановила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача вантажником, а з березня 2005 року - завідуючим складом.

23 вересня 2005 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням, проте 7 жовтня звільнений не був.

З 27 вересня по 5 жовтня 2005 року позивач перебував на лікарняному, з 6 жовтня 2005 року своїх трудових обов'язків у відповідача не виконував і заробітна плата йому не виплачувалася. Заробітна плата позивачу нарахована та виплачена по 30 вересня 2005 року.

Звільнений з роботи позивач наказом відповідача НОМЕР_1за п. 7 ст. 40 КЗпП України за систематичну появу на робочому місці у нетверезому стані. Посилань на конкретні робочі дні та на підстави, якими засвідчено появу позивача на робочому місці у нетверезому стані наказ не містить.

Вказані обставини встановлені судом першої інстанції, який, достатньо повно з'ясувавши обставини справи, дав належну правову оцінку встановленому і обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зміни формулювання підстав звільнення та стягнення заробітної плати за час непрацездатності, що також стверджено в суді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що звільнення ОСОБА_1 не за власним бажанням на підставі його заяви від 23 вересня 2005 року, а за систематичну появу на робочому місті в нетверезому стані лише 26 січня 2006 року, суперечить вимогам ст. 38, 147, 148, 149 КЗпП України і порушує трудові права позивача, які підлягають відновленню.

Доводи представника відповідача про те, що позивач і в інші дні, крім тих за які огошено догани, перебував у нетверезому стані, не грунтуються на об'єктивних доказах, не вбачаються із змісту наказу від 26 січня 2006 року і про підстави для звільнення не свідчать.

Обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду, про доведеність заподіяння позивачу безпідставним звільненням за систематичну появу на роботі в нетверезому стані моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що іншим рішенням суду позивачу відмовлено в задоволенні моральної шкоди, не можуть прийматися до уваги, оскільки рішенням Ірпінського міського суду від 7 березня 2006 року відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди заподіяної невидачею трудової книжки після 26 січня 2006 року, а не з підстав незаконного звільнення. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 26 травня 2006 року вказане вище рішення скасоване і справа направлена на новий судовий розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги рішення суду також не спростовують.

Прохання в апеляційній скарзі про задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача компенсації втраченого заробітку і транспортних витрат загальною сумою 2469 грн. не ґрунтуються на законі і судом апеляційної інстанції до уваги не приймалися.

Апеляційна   скарга   посилань   на   обставини;   які   б   свідчили   про незаконність рішення суду, не містить.

Керуючись ст. ст.   307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Арій" відхилити.

Рішення Ірпінського районного суду Київської області від 27 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.