Справа № 22Ц-1503/2006 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.
Категорія 21 Доповідач у II інстанції Юровська Г.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Юровської Г.В.
суддів: Суханової Є.М., Яворського М.А.,
при секретарі Якимець Ю.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 30 жовтня 2002 року по вул.Промвузол у м. Б.ровари сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Ford Sierra", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіляНОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням позивача.
Змінюючи напрямок свого руху, ОСОБА_1 не переконався у відсутності небезпеки та перешкод такого маневру для інших учасників дорожнього руху, зіткнувся з транспортним засобом ОСОБА_2 Своїми діями порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України,, за що постановою судді Бориспільського міського суду від 19 листопада 2002 року був притягнутий до адміністратвиної відповідальності.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача був пошкоджений, вартість відновлювальних робіт за проведеним дослідженням спеці-аліста-товарознавця НОМЕР_4склав 5436 гривень, які ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. Визначений розмір обгрунтував тяжкістю вимушених змін в його життєвих та підприємницьких стосунках та значними переживаннями, пов'язаними з захистом порушеного майнового права.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав, не заперечував проти задоволення заявлених вимог за рахунок ОСОБА_3, з якою відповідач ОСОБА_1 на час заподіяння шкоди перебував у трудових відносинах.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 9 лютого 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 5436 грн 60 копійок матеріальної та 2000 гривень моральної шкоди, 250 гривень витрат на проведення товарознавчого дослідження та 62 гривні 86 копійок витрат на оплату державного мита.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким матеріальну шкоду стягнути з ОСОБА_3, у задоволенні моральної шкоди відмовити.
Посилається на те, що суд не надав жодної оцінки доказам, які б свідчили про наявність обставин, що мають вирішальне значення для правильної кваліфікації спірних правовідносин. Помилково керувався неналежними та недопустимими доказами.
Зокрема, стягуючи з ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду, суд виходив з того, що при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не виконував трудових обов'язків таксиста, тому на загальних підставах був відповідальним за заподіяну позивачу шкоду.
В обгрунтування такого висновку поклав хибні розрахунково-платіжні відомості, не звернувши при цьому жодної уваги на письмові пояснення ОСОБА_4, які відбирались ІОПЕ ВОАІ Броварського МВ ОСОБА_5 при встановленні обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що встановлений розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є явно завищеним.
Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги інші учасники судового процесу до суду не подали.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду, суд виходив з того, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не виконував покладених на нього трудові обов'язки таксиста, підлягав цивільно-правовій відповідальності на загальних підставах, передбачених ст.ст. 1187 та 1188 ЦК України. При цьому керувався оглянутою у судовому засіданні книгою обліку доходів, та витрат, доданою до матеріалів справи розрахунково-платіжною відомістю, у відповідності до яких у жовтні 2002 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату лише за відпрацьовані ним 12-те та 13-те числа, тоді як
дорожньо-транспортна пригода сталась ЗО жовтня 2002 року.
При цьому не перевірив їх на предмет допустимості та належності, не звернув увагу на письмові пояснення ОСОБА_4, за змістом яких під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 діяв як таксист. У судовому засіданні не надав таким поясненням жодної оцінки.
Є всі підстави вважати, що наведений процесуальний недолік вплинув на вирішення спору по суті, з огляду на що ухвалене судом рішення не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що ЗО жовтня 2002 року по вул. Промвузол у м. Бровари сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Ford Sierra "державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2. Змінюючи напрямок свого руху, ОСОБА_1 не переконався у відсутності небезпеки та перешкод такого маневру для інших учасників дорожнього руху, зіткнувся з транспортним засобом, керованим ОСОБА_2 Своїми діями порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, за що постановою судді Бориспільського міського суду від 19 листопада 2002 року був притягнутий до адміністратвиної відповідальності.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, яким на законних підставах керував,позивач, був пошкоджений. Вартість відновлювальних робіт за проведеним дослідженням спеціаліста-товарознавця НОМЕР_4 склала 5436 гривень.
За правилами ст.441 чинного на той час ЦК України 1963 року організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
З письмових пояснень ОСОБА_4, відібраних ЮПЕ ВОАІ Броварського МВ ОСОБА_5 при встановленні обставин дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що ЗО жовтня 2002 року приблизно о 10-ій годині він викликав таксі. Незабаром автомобіль під керуванням ОСОБА_1 прибув за місцем виклику. Побачивши ОСОБА_4, відповідач притормозив, вичинив до нього поворот, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_2. В той час відповідач виконував обов'язки, передбачені трудовим договором, який ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 18 лютого 2002 року.
Оглянута у судовому засіданні книга обліку доходів та витрат, додана до матеріалів справи розрахунково-платіжна відомість наведений висновок не
спростовують.
З огляду на це, відповідальність за заподіяну ОСОБА_2 шкоду повинна бути покладена саме наОСОБА_3, а не на ОСОБА_1 Саме з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача 5436 гривень 60 копійок матеріальної та 2000 гривень моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316 та 317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення: позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5436 гривень 60 копійок матеріальної та 2000 гривень моральної шкоди, 250 гривень витрат на проведення товарознавчого дослідження та 62 гривні 86 копійок витрат на оплату державного мита.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.