Справа № 22ц-1911                  Головуючий у 1 інстанції Шатковський С.В.

Категорія 41                             Доповідач Юровська Г.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Юровської Г.В

суддів Суханової Є.М., Яворського М.А.

при секретарі Шешко О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від ЗО березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, штрафних санкцій та збитків.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, виступ адвоката, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів встановила: 10 січня 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач позичила в неї 60 000 доларів США відповідно до договору позики від 20 липня 2005 року. Відповідно до п.5.3 цього договору відповідач зобов'язалась повертати вказану суму щомісячно нерівномірними частинами шляхом передачі готівкою коштів в розмірі 50% прибутку від діяльності салону краси „Мегамі". З дати отримання позики по час звернення відповідач жодної суми в повернення боргу не передала, чим порушила зазначені умови договору. Просила відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України достроково стягнути суму договору в розмірі 303000 грн, суму еквівалентну 60000 доларам США, 21 331,20 гривень процентів, а також 1700 гривень судових витрат.

17 січня 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач позичила в неї 10000 доларів США до 25 вересня 2005 року, що підтверджується розпискою, зобов'язання не виконує. Просила стягнути 50050 грн, суму еквівалентну 10000 доларам США, 1392,07гривень процентів, 1928, 81 грн збитків від інфляції, 456,89 грн штрафу ( 3% річних), за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 538 гривень 28 коп судового збору та 30 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Ухвалою судді Макарівського районного суду від 23 лютого 2006 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від ЗО березня 2006 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договорами позики 328050 грн боргу, 22723 грн 27 коп процентів, 1928 грн 81 коп., 456 грн 89 коп штрафу та 12238 грн 28 коп. судових витрат, а всього 355397 грн 25 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду в частині дострокового повернення суми позики в розмірі 303000 грн та процентів по ній в розмірі 21331 грн 20 коп за договором позики від 20 липня 2005 року та відшкодування у зв'язку з цим судових витрат в сумі 1700 грн, просить рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким в цій частині відмовити в позові , посилаючись на неналежне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст. З03 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 20 липня 2005 року був укладений договір, згідно якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 60000 доларів США, строк повернення позики складає 24 календарні місяці, починаючи з 1 жовтня 2005 року, позика повертається позичальником позикодавцю нерівномірними частинами шляхом передачі готівкових коштів щомісяця в розмірі 50% прибутку від діяльності салону краси „Мегамі" або фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, на підтвердження повернення позики позикодавець видає позичальнику розписку або робить відповідний напис на договорі.

З дня, встановленого у п.4.3 договору, як початок повернення позики -1 жовтня 2005 року до січн 2006 року ОСОБА_1 жодних готівкових коштів в рахунок повернення позики ОСОБА_2 не передавала.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи і сторонами не оспорюються.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог про дострокове стягнення суми боргу в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Посилання відповідачки на ненастання у неї обов'язку повернення боргу частинами у зв'язку з відсутністю прибутку в діяльності салону краси „Мегамі"

та її діяльності як фізичної особи - підприємця суперечить п.п.4.2 та 5.3 договору від 20 липня 2005 року, які передбачають початок терміну повернення позики - 1 жовтня 2005 року та порядок - щомісяця.

Крім того, надані відповідачкою докази про відсутність за цей період прибутку не можна вважати достовірними. Так, записи в книзі обліку доходів та витрат, яку ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року ( додаток № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, форма №10), проводились відповідачкою без участі позивачки, і на відміну від сум виручки (доходу), що вносились щоденно (графа 6), витрати на виробництво продукції (графа 3) зазначались одноразово за місяць без відповідної розшифровки, з яких сум і в який день місяця вони зроблені. Тому доводи представника позивачки в засіданні апеляційної інстанції, що ці цифри записані довільно, виходячи з суми виручки, з метою уникнути відповідальності, нічим на спростовуються.

Рішення суду в частині стягнення основного боргу за цією позикою постановлено з належним застосуванням норм матеріального права і дотриманням вимог чинного цивільного процесуального законодавства, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення 14% річних за користування грошовими коштами обґрунтованими, а рішення в цій частині таким, що підлягає зміні. Як вбачається зі змісту договору, відповідальність, передбачена п.9.5 настає у випадку неукладення договору про спільну діяльність. Строк укладення договору про спільну діяльність відповідно до п.1.2 договору пов'язаний із закінченням строку повернення всієї суми позики, який на час звернення до суду не настав.

Враховуючи наведене, підстав для застосування п.9.5 договору і стягнення 14% річних немає, а тому загальна сума стягнення з ОСОБА_1 підлягає зменшенню на суму процентів, а саме 21331,20, та повинна становити 334066,05 грн.

Керуючись ст.ст.303, 308, 309 ЦПК України колегія суддів

ВИ РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 березня 2006 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 всього 334066,05 грн.

 Рішення суду може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.