Справа № 22-Ц-2303/ 2006 року       Головуючий у 1 інст. Воячко А.Я.

Категорія 31                                      Доповідач у 2 інстанції  Назарчук Р.А.

УХВАЛА

ІМЕНМ     УКРАЇНИ

18 липня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого      Назарчука Р.А.,

суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П..

при секретарі Шешко О.Б.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 11 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Перша Київсько обласна нотаріальна -контора про визнання недійсним попереднього договору та зустрічним позовом про визнання прав та спонукання до укладення основного договору купівлі - продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

В 2006 році ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між нею та ОСОБА_2, посвідченого 12.12,2003 року в нотаріальному порядку, згідно з яким ОСОБА_1 зобов'язувалась в установленому законом порядку оформити право власності на виділену їй земельну ділянку і після цього укласти договір купівлі -продажу вказаної земельної ділянки відповідачці.

ОСОБА_2 заявила зустрічні позовні вимоги про спонукання позивачки до укладення основного договору купівлі - продажу земельної ділянки згідно з попереднім договором та визнання її єдиним законним покупцем.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 11 травня 2006 року в основному позові відмовлено, а зустрічний - задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення, посилаючись на те, що угода від 12.12 2003 року суперечить нормам цивільного і земельного законодавства.

Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволенні основного позову суд виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду, що попередня угода від 12.12.2003 року стосовно наміру укласти договір купівлі - продажу земельної ділянки суперечить діючому законодавству.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи. Зокрема зі змісту оскарженої угоди вбачається, що вона є попередньою і лише після одержання ОСОБА_1 Державного акту на право власності на земельну ділянку та його реєстрації буде вирішуватись питання про укладення основного договору її купівлі-продажу.

Позивачка не вказала, і з матеріалів справи не вбачається, який закон порушено цією угодою.

Що стосується п.15 Перехідних положень до Земельного кодексу України про заборону відчуження земельних ділянок до 1.01.2005 року з пролонгацією мораторію до 1.01.2007, на що посилається апелянт, то вказані доводи безпідставні, оскільки ці обставини не стосуються угоди від 12.12.2003 року і повинні бути враховані при укладенні основного договору купівлі-продажу землі, в якому будуть визначені суттєві умови цього договору, у відповідності з вищевказаними вимогами закону.

З матеріалів справи вбачається , що позивачка по суті відмовляється від укладення угоди про відчуження земельної ділянки, а п.3.3 угоди від 12.12.2003 року передбачені наслідки такої відмови, виконавши який позивача має можливість вирішити спір.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 312 ЦПК України

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду від 11 травня 2006 залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.