КОПІЯ

                                    Справа № 2-1778/10

      Р І Ш Е Н Н Я

           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    20 вересня 2010 року                                                                       м. Полтава

    Ленінський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - Жилки О.М., при секретарі – Погребній Л.Є., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача - Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради -  Вовка В.Ф., Кобрися О.М., представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради, Територіальної громади м. Полтави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради треті особи: Третя Полтавська державна нотаріальна контора, Управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради, Інспекція державного архітектурного контролю в Полтавській області, про визнання права власності, -

В С Т А Н  О В И В:

    Позивач  звернулася до суду із зазначеним позовом з вимогою визнати за нею право власності в порядку спадкування на домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку „літ. А-1” площею 58,8 кв. м, сараю „літ. Б” площею 2,35 кв. м, вбиральні „літ. В”, огорожі №1, №2, замощення №3, водопроводу №4, а також самочинно збудованих житлового будинку „літ. Г” площею 26,1 кв. м, тамбуру „літ. г” площею 4,1 кв.м, сараю „літ. б1” площею 1,85 кв. м, сараю „літ. г1” площею 1,5 кв. м, самовільно переобладнаної кімнати 1-6 площею 9,5 кв. м в будинку „літ. А-1”.

В своїй заяві позивач та її представник в судовому засіданні вказали, що відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності №254/д від 20 листопада 1982 року, ОСОБА_6, батькові позивача, було надано на праві безстрокового користування земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 546 кв. м для будівництва житлового будинку та надвірних споруд. На вказаній вище земельній ділянці ОСОБА_6  побудував житловий будинок та надвірні будівлі: житловий будинок „літ. А-1”, житловий будинок „літ. Г-1”, сараї „літ. Б, б1, г1” вбиральню „літ. В”. Крім того, рішенням №226 виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 20 липня 1982 року, зазначила позивач, ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво нового сараю, а відповідно до рішення №171 від 20 квітня 1993 року, останньому було дозволено зареєструвати в міжміському бюро технічної інвентаризації будівлю „літ. Г-1” – літню кухню, розміром 8,9 кв. м на 4,1 кв. м, та майстерню, а також сарай „літ. г1” розміром 2,05 кв. м на 2, 28 кв. м. Посилаючись на те, що на підставі заповіту після смерті її батька відкрилась спадщина на вказане вище майно а нотаріус не видає їй свідоцтво про право на спадщину, так як у зазначеному домоволодінні було здійснено самочинне будівництво, представник позивача, уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просив суд визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок „літ. А-1” площею 58,8 кв. м, вбиральню „літ. В”, огорожу №1, №2, замощення №3, водопровід №4, а також на самочинно збудовані житловий будинок „літ. Г” площею 26,1 кв. м, тамбур „літ. г” площею 4,1 кв.м, сарай „літ. б1” площею 1,85 кв. м, сарай „літ. г1” площею 1,5 кв. м, та самовільно переобладнану кімнату 1-6 площею 9,5 кв. м в будинку „літ. А-1, в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_6.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечували.

-2-

Представники третіх осіб  в судове засідання не з’явилися, разом з тим,  надіслали до суду заяви про розгляд справи без їх  участі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності №254/д від 20 листопада 1982 року, ОСОБА_6, батькові позивача, було надано на праві безстрокового користування земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 546 кв. м для будівництва житлового будинку та надвірних споруд. На вказаній вище земельній ділянці ОСОБА_6  побудував житловий будинок та надвірні будівлі: житловий будинок „літ. А-1”, житловий будинок „літ. Г-1”, сараї „літ. Б, б1, г1” вбиральню „літ. В”. Крім того, рішенням №226 виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 20 липня 1982 року, ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво нового сараю, старий сарай підлягав знесенню, а відповідно до рішення №171 від 20 квітня 1993 року, останньому було дозволено зареєструвати в міжміському бюро технічної інвентаризації будівлю „літ. Г-1” – літню кухню, розміром 8,9 кв. м на 4,1 кв. м, та майстерню, а також сарай „літ. г1” розміром 2,05 кв. м на 2, 28 кв. м.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6, який помер 29 серпня 2002 року, 23.05.2001 року склав заповіт відповідно до якого, на випадок своєї смерті заповів своє майно а саме, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться АДРЕСА_1, ОСОБА_5. За час свого життя, ОСОБА_6 в зазначеному домоволодінні здійснював самочинне будівництво.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 367 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до висновку експерта №131 від 03.08.2010 року, технічний стан зазначених вище самочинно побудованих будівель в домоволодінні по АДРЕСА_1,  задовільний.

Згідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,  встановленого статтею 1270  цього  Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе визнати за недбайло Л.О. право власності на вказане вище домоволодіння разом із самочинними будівлями, після померлого ОСОБА_6

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 331, 376, 1222, 1268 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 60,  212 – 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5  - задовольнити повністю.

-3-

Визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок „літ. А-1” площею 58,8 кв. м, вбиральню „літ. В”, огорожу №1, №2, замощення №3, водопровід №4, а також на самочинно збудовані житловий будинок „літ. Г” площею 26,1 кв. м, тамбур „літ. г” площею 4,1 кв.м, сарай „літ. б1” площею 1,85 кв. м, сарай „літ. г1” площею 1,5 кв. м, та самовільно переобладнану кімнату 1-6 площею 9,5 кв. м в будинку „літ. А-1, в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 676 грн. 58 коп. державного мита.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий по справі         /підпис/                                     О.М. Жилка

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави                                                        О.М. Жилка