КОПІЯ

Справа №2-1089/10

Р І Ш Е Н Я

Іменем  України

    16 вересня 2010 року                             м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Жилки О.М., при секретарі Погребній Л.Є., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянувши  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради про визнання договору таким що відбувся та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача з вимогою визнати договір довічного утримання між нею та ОСОБА_3, укладений 5 березня 2000 року, дійсним, та визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивачка вказала, що 5 березня 2000 року на прохання її брата ОСОБА_3, який потребував стороннього догляду, вона уклала з останнім договір довічного утримання відповідно до якого, була досягнута згода про те, що останній передає їй у власність 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, яку він фактично прийняв у спадок після померлого батька ОСОБА_4. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 після смерті свого батька фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з ним на час відкриття спадщини, а між нею та ОСОБА_3 відбулося повне виконання зазначеного вище договору довічного утримання, оскільки  вона доглядала та матеріально забезпечувала останнього, несла витрати на його поховання, позивачка, уточнивши свої позовні вимоги, просила суд: встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після померлого батька ОСОБА_4 (актовий запис про смерть №3740 від 16.12.1996 року) та факт набуття ним права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1; визнати дійсним та таким, що відбувся, договір довічного утримання, укладений 5 березня 2000 року між нею та ОСОБА_3; визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю   посилаючись  на  те,  що сторони домовились щодо усіх істотних умов зазначеного договору а тому, суд може визнати за позивачем право власності на  частину вказаного вище будинку.

Представник відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, разом з тим, просив справу розглядати без його участі.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази і оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

-2-

Судом встановлено, що власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, який відповідно до актового запису про смерть №3740 помер 16.12.1996 року.

ОСОБА_3, який відповідно до актового запису про смерть №1533 помер 15.05.2001 року, є сином ОСОБА_4.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що ОСОБА_3, який помер у травні 2001 року, є сином ОСОБА_4, якому на праві власності належить Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 постійно проживав зі своїм батьком у зазначеному будинку, а в останні роки він часто хворів. ОСОБА_1 є троюрідною сестрою ОСОБА_3 та постійно доглядала за ним до самої смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,  встановленого статтею 1270  цього  Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи зазначені вище докази та обставини справи, а також те, що після смерті ОСОБА_4 інших спадкоємців не було, а ОСОБА_3 постійно проживав з останнім на час відкриття спадщини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 після смерті свого батька фактично прийняв спадщину а саме, Ѕ частину будинку АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, що 5 березня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який потребував стороннього догляду, в простій письмовій формі був укладений договір довічного утримання відповідно до якого, була досягнута згода про те, що ОСОБА_4. передає ОСОБА_1 у власність 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

 Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 фактично передав ОСОБА_1 у власність Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 а остання, до смерті утримувала його та здійснювала догляд за ним.

У відповідності до ст. 745 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 ЦК України, суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Судом встановлено, що договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідав справжній волі останнього разом з тим, не був нотаріально посвідчений оскільки, ОСОБА_4, який тяжко хворів, в силу об’єктивних причин, та не міг оформити спадщину після смерті батька.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати таким, що відбувся договір довічного утримання, укладений в простій письмовій формі 5 березня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

-3-

    Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 219, 328, 334, 744, 745, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 215  ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 (актовий запис про смерть №1533 від 15.05.2001 року)  після померлого батька ОСОБА_4 (актовий запис про смерть №3740 від 16.12.1996 року) та факт набуття ним права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

Визнати дійсним та таким, що відбувся, договір довічного утримання, укладений 5 березня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий                      /підпис/                                           О. М. Ж и л к а      

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави                                                    О.М. Ж и л к а