Справа № 22-ц-26755/2010 рік. Головуючий 1-ї інст..: - Музиченько В.О.
Категорія: трудові. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Каплоух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - Рум'янцевої Інни Ігорівни на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ДП «Завод ім. В.О. Малишева», генерального директора ДП «Завод ім. В.О.Малишева» Підгорного Олексія Тимофійовича, начальника відділу кадрів ДП «Завод ім. В.О.Малишева» Ушакова Миколи Олександровича - про визнання наказу про звільнення з роботи недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування свої вимог зазначала, що з листопада 1974 року вона працювала на різних посадах у ДП «Завод ім. В.О. Малишева», а з квітні 1997 року на посаді інженера з підготовки виробництва 1 категорії.
Наказом начальника відділу кадрів ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 10 серпня 2009 року №144 її звільнено з роботи за скороченням штатів з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважала, що її звільнення проведено з порушенням вимог ст. ст. 42, 43 КЗпП України, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі при вивільненні, так як має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві, а також без попередньої згоди первинної профспілкової організації.
Незаконним звільненням з роботи їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила нормальні життєві зв’язки з працівниками заводу.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_7 просила суд визнати недійсним та скасувати наказ начальника відділу кадрів ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 10 серпня 2009 року №144 про її звільнення з роботи за скороченням штатів, поновити її на посаді інженера з підготовки виробництва 1 категорії з 10 серпня 2009 року, стягнути з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі 20 000 грн.
Відповідачі, в особі свого представника, позов не визнав.
При цьому посилалися на те, що звільнення ОСОБА_7 з роботи проведено підприємством з додержанням норм діючого трудового законодавства.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 червня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано наказ начальника відділу кадрів ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 10 серпня 2009 року №144 про припинення трудового договору та звільнення
ОСОБА_7 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_7 на посаді інженера з підготовки виробництва 1 категорії ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з 10 серпня 2009 року.
Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 17 169 грн. 04 коп., та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь держави судовий збір у сумі 221 грн. 69 коп., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_7 та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 1 609 грн. 04 коп. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - Рум'янцева І.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, звільнення ОСОБА_7 з роботи проведено відповідачем з порушення вимог ст. ст. 42,43 КЗпП України.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.
При цьому звільнення на таких підставах допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення.
Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
З матеріалів справи вбачається, що з квітня 1997 року ОСОБА_7 працювала на посаді інженера з підготовки виробництва 1 категорії у ДП «Завод ім. В.О. Малишева» (а. с. 7-8).
Наказом виконуючого обов’язки генерального директора ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 8 квітня 2009 року №192 «Про оптимізацію численності кадрів та вивільнення працівників», виключено із штатних розписів і розстановок виробничих та допоміжних робочих позицій, згідно додатку №1, (список посад (професій) цехів та відділів, які підлягають вивільненню), а також затверджено списки робітників, що підлягають вивільненню на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно додатку №2 ( а. с. 4-5).
10 червня 2009 року позивачка під розпис попереджена відповідачем про скорочення займаної нею посади та подальше звільнення з роботи (а.с.23).
Наказом начальника відділу кадрів ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 10 серпня 2009 року №144 ОСОБА_7 звільнена з роботи за скороченням штатів з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а. с.144).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 18 березня 2009 року ОСОБА_7 є членом первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників ДП «Завод ім. В.О. Малишева», яка має статус юридичної особи, що стверджується листом Харківського міського управління юстиції від 16 липня 2009 року №1543/04-13 (а. с. 215).
Розірвання трудового договору з позивачкою проведено ДП «Завод ім. В.О. Малишева» без попереднього звернення до виборного органу первинної профспілкової організації.
На виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України, роз’яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судом апеляційної інстанції запитано згоду первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників ДП «Завод ім. В.О. Малишева» щодо звільнення ОСОБА_7 з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету від 14 жовтня 2010 року №11,первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників ДП «Завод ім. В.О. Малишева» відмовила у наданні згоди на звільнення з роботи ОСОБА_7 за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатів ( а. с. 237-245).
В протоколі засідання профспілкового комітету наведені мотиви, якими керувалася первинна профспілкова організація при відмові в наданні згоди на звільнення позивачки.
Зважаючи на те, що звільнення ОСОБА_7 з роботи проведене відповідачем всупереч ст. 43 КЗпП України без згоди первинної профспілкової організації, правових підстав для відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання наказу про звільнення з роботи недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, судова колегія не вбачає.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи представника відповідача про те, що адміністрації ДП «Завод ім. В.О. Малишева» невідомо з якого часу на підприємстві діє первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та яким чином її виборчий орган реалізує свої повноваження, надані Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки вказані обставини спростовуються наявним у справі письмовими доказами (а. с. 9, 84, 210-212, 215, 224).
Інші доводи апеляційної скарги представника ДП «Завод ім. В.О. Малишева» - Рум'янцева І.І., не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, ст. 317 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ДП «Завод ім. В.О. Малишева» Рум'янцевої Інни Ігорівни - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: