УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇА

2006 року липня місяця  11  дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12,   ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією та знесення будівлі, відшкодування моральної шкоди і за скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Ялтинської міської ради 23 скликання НОМЕР_1 про затвердження проектів відводу і надання земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування гаражів на землях м. Ялти, визнання недійсним рішення Ялтинського міськвиконкому від 28.12.2001 р. про дозвіл ОСОБА_14  будівництва індивідуального гаража по    АДРЕСА_1, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2005 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11  звернулися до суду з позовом до ОСОБА_12, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією та знесення будівлі, відшкодування моральної шкоди. Також вказані особи як заявники, в порядку гл. 31-А ЦПК України 1963 р. звернулися до суду із скаргами на рішення Ялтинської міської ради 23 скликання   НОМЕР_1  про затвердження проектів відводу і надання земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування гаражів на землях м. Ялти, визнання недійсним рішення Ялтинського міськвиконкому від 28.12.2001 р. про дозвіл  ОСОБА_14   будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_12   протиправно, з порушенням діючих будівельних, протипожежних і санітарних норм здійснює будівництво гаражу разом із надбудовою на прибудинкової території будинку  АДРЕСА_1, де мешкають позивачі-заявники, а суб'єктами оскарження, незважаючи на наявність закріпленої прибудинкової території вказаного будинку відповідачу  ОСОБА_14   затверджений проект відводу і надана земельна ділянка у приватну власність для будівництва і обслуговування гаражу   саме на цієї прибудинкової території, і, надалі, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням суду і додатковими рішеннями суду від 27 липня 2005 р. та від 01 березня 2006 р. у позові і скаргах повністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи, необгрунтовано відмовив у прийнятті та дослідженні доказів, які мають значення для справи та прийняв рішення всупереч нормам матеріального закону, що забороняють будь-яке будівництво на на прибудинковій території.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача і представників сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд виходив з відсутності державного акту на право власності або користування земельної ділянки, яка прилягає до жилого будинку, де мешкають позивачі, і наявності у відповідача проекту відводу земельної ділянки, та пояснень працівників протипожежної інспекції щодо відсутності порушень з боку відповідача чинного законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачі посилалися лише на фактичні підстави позову і не вказували норми права, що регулюють спірне правовідношення (правову підставу позову). Фактичні ж підстави позову складалися як із доводів про порушення відповідачем при будівництві гаражу з надбудовою будівельних, протипожежних і санітарних норм, так і з обставин самочинного будівництва вказаних гаражу з надбудовою на прибудинкової території будинку  АДРЕСА_1, де мешкають позивачі і перешкод, у зв'язку з таким будівництвом, в користуванні цією територією.

Але суд першої інстанції ці обставини не врахував і не розглянув вимоги позивачів щодо перешкод в користуванні прибудинковою територією будинку шляхом самочинного будівництва гаражу з надбудовою на цієї території, яку позивачі вважають прибудинковою.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 «Встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та передачі їх у спільне користування членам об'єднань власників багатоквартирних будинків» Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Фонда Державного майна від 05.04.1996 p., що діяло під час спірних правовідносин сторін,- прибудинковою територією є територія, встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельної ділянки багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд.

Зважаючи на таке визначення чинним законодавством прибудинкової території, відсутність державного акту на право власності (користування) земельної ділянки абсолютно не свідчить про відсутність самої прибудинкової території.

Перевірка вищевказаних обставин (фактів), з урахуванням положень ст. ст. 173, 179 ЦПК 2004 p., є обов'язком суду першої інстанції, а тому має бути здійснена в період провадження в суді першої інстанції, а не в порядку апеляційного перегляду рішення. Колегія суддів вважає, що інше суперечило б самій суті апеляційного перегляду судового рішення.

Проте суд першої інстанції такі обставини не з'ясовував і всі доводи позивачів не перевіряв і не досліджував.  Таким чином, не з'ясовуючи, всупереч положенням ст.ст. 15, 15-1 Цивільного   процесуального кодексу України 1963 p., вищевказані обставини суд не вирішив спіp відповідно  до вимог матеріального і процесуального права.        

Тому є підстави для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Крім того,  встановивши наявність  спору  про  право,  суд помилково  частину  вимог позивачів розглянув в порядку гл. 31 -А ЦПК 1963 р.

Оскільки по справі приймалися і додаткові рішення, які є невід'ємною частиною судового рішення,- вони теж підлягають скасуванню.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія судців судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11   задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2005 р. і додаткові рішення того ж суду від 27 липня 2005 р. та від 01 березня 2006 р. скасувати і направити справу на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.    Головуючий      Справа № 22-3533/2006            у першій інстанції Шумов В.В.

Доповідач      Новіков Р.В.