ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.2010 року Справа № 6/131пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Бойченка К.І.
Журавльової Л.І.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від заявника - Колесніченко В.І., посвідчення від 05.08.09 № 806,
старший прокурор відділу представництва інтересів
громадян та держави в судах;
від позивача - повноважний та компетентний представник не
прибув;
відповідач - у судове засідання не прибув,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційне подання Заступника прокурора Луганської області
Луганської області
в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 13.07.10 (підписано 15.07.10)
у справі № 6/131пн (суддя Василенко Т.А.)
за позовом Прокурора м. Лисичанська Луганської області
в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ
Луганської області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Іванівни, м. Лисичанськ Луганської області
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Прокурор м. Лисичанська Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ФОП ОСОБА_4, відповідач) про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернути її за належністю Лисичанській міській раді та привести у стан, придатний для подальшого використання.
У судовому засіданні 24.06.10 Лисичанська міська рада подала клопотання від 23.06.10 № 2195-02/16 про відмову від позову та проханням припинити провадження у справі у зв’язку з тим, що відповідачем по справі вжито необхідних заходів з оформлення права користування земельною ділянкою, а позивачем по справі –Лисичанською міською радою на наступній сесії буде розглядатися питання про надання в оренду відповідачу земельної ділянки площею 0,0623га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.10 у задоволенні позову відмовлено. Дане судове рішення мотивовано положеннями ст. ст. 14, 19 Конституції України; ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. ст. 377, 657 Цивільного кодексу України; ст. ст. 1, 3, 12, ч. 1 ст. 83, ст. ст. 116, 120, 212 Земельного кодексу України; ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Заступник прокурора Луганської області звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням від 23.07.10 № 05-4454-10, в якому вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про зобов’язання ФОП ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0030га розташовану біля будинку АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для подальшого використання та посилається на те, що на час постановлення рішення відповідач не набув права власності чи права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0030га в АДРЕСА_1, а саме: не мав відповідного рішення органу місцевого самоврядування, не мав договору оренди вищевказаної земельної ділянки, державного акту на право власності чи право користування земельною ділянкою.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на непогодження з висновком суду стосовно того, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно, необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім’я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне заняття земельної ділянки з посиланням на ст. 120 Земельного кодексу України.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.10 для розгляду вказаного вище апеляційного подання Заступника прокурора Луганської області на рішення місцевого господарського суду від 13.07.10 у справі № 6/131пн призначено судову колегію у складі: головуючого судді –Бойченка К.І., суддів –Єжової С.С., Парамонової Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 30.07.10 прийняв до провадження апеляційне подання Заступника прокурора Луганської області, розгляд справи було призначено на 31.08.10.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.08.10, на підставі ст. 30 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відпусткою, головуючого суддю Бойченка К.І., виключено із складу судової колегії та введено головуючу суддю Семендяєву І.В.
Відповідач 13.08.10 подав відзив від 10.08.10 б/н на апеляційне подання, в якому просить залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, а апеляційне подання без задоволення, оскільки вважає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього користувача, а тому відповідач має право на отримання у власність або користування земельну ділянку, на якій знаходяться придбані відповідачем об’єкти нерухомості.
Лисичанська міська рада 16.08.10 надала відзив від 11.08.10 № 2879-01/16, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційне подання без задоволення з посиланням на те, що земельна ділянка площею 30кв. м, про яку йдеться в позовній заяві прокурора м. Лисичанська, не є самовільно зайнятою, у зв’язку з тим, що дана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 623кв. м, місце розташування якої узгоджене рішенням сесії Лисичанської міської ради від 11.09.07 № 371 для надання її відповідачу в оренду.
Прокуратура Луганської області 31.08.10 подала заперечення від 30.08.10 № 05-6/131пн на відзиви позивача та відповідача, в якому з доводами, зазначеними у відзивах, не погоджується, оскільки, фактично у відповідача відсутні будь-які права на зазначену земельну ділянку, оскільки радою з відповідачем не укладений договір оренди, яким, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, посвідчується право оренди земельної ділянки. Крім того, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельна ділянка для здійснення підприємницької діяльності може надаватися лише на умовах оренди. Скаржник просить апеляційне подання задовольнити, рішення господарського суду Луганської області по справі № 6/131пн скасувати та постановити нове рішення, яким позов прокурора м. Лисичанська в інтересах Лисичанської міської ради до ФОП ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.09.10, на підставі ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відпусткою, суддів Єжову С.С. та Парамонову Т.Ф., виключено із складу судової колегії та введено суддів Бойченка К.І. та Журавльову Л.І.
Позивач та відповідач своїм правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у судовому засіданні, не скористались, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 9310001585497 та 9310800083968.
Постанова приймається 21.09.10.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові прокурора м. Лисичанська Луганської області, заявленого в інтересах Лисичанської міської ради про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернути її за належністю Лисичанській міській раді та привести у стан, придатний для подальшого використання, господарський суд Луганської області виходив с того, що відповідач придбав нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, буд. 4, на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.03 державна реєстрація від 25.12.09 № 6651 і як, з огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 Цивільного кодексу України, покупець нерухомого майна, вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно; у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім’я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.
Викладене суперечить обставинам справи та діючому законодавству.
Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. «а»ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України).
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно –правовими актами.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, приведенню землі у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, що здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельну ділянку.
Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Зі ст. 125 Земельного кодексу України вбачається, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, до державної реєстрації забороняється.
На час прийняття рішення у справі відповідач не набув права власності чи користування земельною ділянкою загальною площею 0,0030га в АДРЕСА_1, оскільки не мав відповідного рішення органу місцевого самоврядування, не мав договору оренди вищевказаної земельної ділянки, державного акту на право власності чи право користування земельною ділянкою.
Викладене підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеними державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Федоровим Ю.О., від 09.07.09 № 671 та від 22.09.09 № 700, відповідно до яких, документи, що посвідчують право використання земельної ділянки площею 0,0030га для розміщення складу, відсутні. За результатами перевірок складені приписи від 13.07.09 № 4612 та від 14.08.09 № 4620 з вимогою в місячний термін вжити заходи для усунення порушень земельного законодавства та постановами державного інспектора на відповідача було накладено штрафи.
Відповідач постанови про накладення адміністративних стягнень не оскаржив, добровільно сплатив накладені штрафи за вчинення адміністративних правопорушень, що свідчить про те, що відповідач згоден з вчиненим правопорушенням.
Відповідач надав відзив на апеляційне подання, до якого додав витяг із рішення Лисичанської міської ради від 15.07.10 № 1479 про надання земельних ділянок в оренду та припинення права користування ними, у п. 11.1 якого зазначено: «Надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в оренду строком на 3 (три) роки земельну ділянку площею 0,0623га для реконструкції частини адміністративної будівлі з будуванням прибудови та організацією 2-х окремих входів під магазин за адресою: АДРЕСА_1»та договір від 03.08.10 оренди вищезазначеної ділянки. Дані документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки складені після винесення рішення, що оскаржується. Крім того, договір оренди від 03.08.10 не зареєстрований у встановленому законом порядку у Державному реєстрі земель.
Також є помилковим висновок господарського суду Луганської області про те, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно, необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім’я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.
Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З наведеного слідує, що якщо відчужується будівля і споруда, яка розташована на земельній ділянці, що належить на праві власності особі, яка відчужує це майно, то до набувача переходить право власності і на земельну ділянку. Якщо об’єкт відчуження розташований на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні, то до набувача об’єкта земельна ділянка переходить на праві постійного користування чи оренди. При цьому питання про перехід права на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.
У договорі купівлі-продажу частини адміністративної будівлі від 25.12.03 (а. с. 71), за яким ОСОБА_4 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» частину адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зазначено, що право користування земельною ділянкою, на якій розміщена відчужувана частина адміністративної будівлі, буде оформлено відповідно до вимог Земельного кодексу України.
На час прийняття оскаржуваного рішення право користування земельною ділянкою під частиною адміністративної будівлі, яка належить відповідачу, не було оформлено.
Крім того, слід погодитись з доводами апеляційного подання про те, що відповідач набув право власності лише на частину адміністративною будівлі та право користування на земельну ділянку, на якій розташована споруда та яка необхідна для її обслуговування, а права власності або користування на спірну земельну ділянку, де розташовані будівельні матеріали (площею 0,0030га), біля адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, не мав.
Згідно викладеному, є доведеним факт того, що відповідач зайняв земельну ділянку під склад біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0030га самовільно.
Таким чином, апеляційне подання підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Луганської області скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, повернути її за належністю Лисичанській міській раді та привести у стан, придатний для подальшого використання.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за позовом та апеляційною скаргою покладається на відповідача у справі –Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Лисичанськ Луганської області.
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представника прокуратури Луганської області, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційне подання Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 13.07.10 по справі № 6/131пн задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.07.10 у справі № 6/131пн скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити.
5. Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0030га, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, біля будинку № 4, привести її у стан, придатний для подальшого використання та повернути її за належністю Лисичанській міській раді.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України державне мито за позовом в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 236 грн. 00 коп.; державне мито за апеляційною скаргою у сумі 42 грн. 50 коп.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
Повний текст постанови відповідно до статті 85 ГПК України складено 22.09.10.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у 20-денний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя К.І. Бойченко
Суддя Л.І. Журавльова