ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 вересня 2010 року                               м. Київ                                        Н-413/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Острович С.Е.

Судді:          Федоров М.О.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайло О.М.

Карась О.В.

перевіривши скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_6

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року

у справі №21/494-НА (№К-16542/07 –номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції у Деражнянському районі Хмельницької області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України із скаргою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року у названій справі.

У зв’язку з набранням 30.07.2010 р. чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.08.2010 р. №2453-VI главу 3 розділу ІV КАС України було викладено у новій редакції.

Відповідно до ст.2391 КАС України (зі змінами та доповненнями, внесеними зазначеним Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 р. №2453-VІ), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Зважаючи на викладене, скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6

було передано згідно супровідного листа від 26 серпня 2010 року №21-1236во10 Верховним Судом України Вищому адміністративному суду України для перевірки відповідності її вимогам КАС України та вирішення питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року заявник посилається не неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст.ст.  11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В обґрунтування своїх вимог  додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України  від 28 квітня 2009 року у справі №28/176а та від 25 березня 2008 року у справі №10/691-НМ, в яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.   

Між тим, як вбачається зі змісту скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 та приєднаних до неї додатків, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається скаржник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи. Це не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Отже, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення у даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 236 –240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:  

Відмовити фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6 в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.