У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.09.10 Справа №26/113/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
За участю представників сторін: від позивача – Петрякова А.В., довіреність № 01/160 від 26.07.10 р.; від відповідача 1 – Хрипченко Ю.Ю., довіреність № 22/09-1 від 20.09.10 р.; від відповідача 2 - Краснокутський В.В., довіреність № 1/9 від 11.05.10 р.;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 р. по справі № 26/113/10
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя (скорочено РВ ФДМУ по Запорізькій області);
до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства «Емонт», м. Запоріжжя (скорочено ЗАТ «Емонт»);
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Центрпром», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «ПК «Центрпром»);
про визнання недійсним договору купівлі - продажу
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2428 від 29.09.2010 р. справу № 26/113/10 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.09.2010 р. колегією у складі: Хуторной В.М., Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А., справу прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 р. по справі № 26/113/10 (суддя Юлдашев О.О.) в задоволені позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що твердження позивача про те, що будівля заводоуправління зі складом не увійшла до статутного фонду ЗАТ «Емонт» є невірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам. Будівля заводоуправління зі складом (літ. А-2) є адміністративно-виробничою, не має статусу гуртожитку та у житловий фонд, як цього вимагає ст. 127 Житлового кодексу України, не переводилась. Спірний договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства та виконано у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, РВ ФДМУ по Запорізькій області, позивач у справі, до Запорізького апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій заявник вказує, що спірне рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник скарги вказує, що згідно з реєстром державного майна, станом на 13.01.10 р. на балансі ЗАТ «Емонт» знаходиться, в тому числі, гуртожиток, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8, у зв’язку з чим, вказане нерухоме майно не могло бути відчужене балансоутримувачем, оскільки він не мав такого права і не був його власником, а перебування майна на балансі відповідача не є безспірною ознакою його права власності. Також позивач зазначає, що спірний гуртожиток не увійшов до додатку № 1 до договору купівлі-продажу державного майна від 21.12.93 р. № 56. Відповідачеві 1 у власність було передано лише частину будівлі А-2 – будівлю заводоуправління, а будівля гуртожитку залишилась на його балансі в порядку, що визначений Законом України «Про управління об’єктами державної власності». До моменту укладення оспорюваного правочину, ЗАТ «Емонт» не заперечував права державної власності на спірне майно, що підтверджується листами від: 27.10.04 р., 24 .04.06 р., 11.05.06 р.
Просить скасувати рішення господарського суду по даній справі та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача 1 по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Представник відповідача 2 у наданому відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, та погоджується з прийнятим судовим рішенням.
Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали надані відзиви на апеляційну скаргу.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 29.09.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
04.12.2007 р. між ЗАТ «Емонт» (продавець) та ТОВ «ПК «Центрпром» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі Договір купівлі-продажу), а саме: 3/20 частин будівлі заводоуправління зі складом Літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8.
Згідно цього договору, за заявою власника відчуженню підлягає в підвалі заводоуправління зі складом літ. А-2 приміщення ІІ, що складається з коридору № 1 пл. 5,7 кв. м., санвузла № 2 пл. 2,6 кв. м., зали № 3 пл. 77,7 кв. м., зали № 4 пл. 41,4 кв. м., підсобки № 5 пл. 14,7 кв. м., підсобки № 6 пл. 14,1 кв. м., підсобки № 7 пл. 23,2 кв. м., коридору № 9 пл. 12,7 кв. м., коридору № 10 пл. 10,8 кв. м., битовки № 11 пл. 6,2 кв. м., душевої № 12 пл. 2,5 кв. м., складу № 13 пл. 13,1 кв. м., складу № 14 пл. 9,3 кв. м., коридору № 15 пл. 4,1 кв. м., мийки № 16 пл. 5,4 кв. м., складу № 17 пл. 9,8 кв. м., кухні № 18 пл. 30 кв. м., складу № 19 пл. 14,4 кв. м., кімнати № 20 пл. 9,6 кв. м., кімнати № 21 пл. 9,4 кв. м., коридору № 22 пл. 2,5 кв. м. – загальною площею 321,5 кв. м., що складає 3/20 (три двадцятих) частини будівлі заводоуправління зі складом літ. А-2.
Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу, зазначене майно належить продавцю на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 25.03.1994 року за №1-234 та Переліку нерухомого майна від 03.08.2001 р. Право власності зареєстроване в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером 4767714, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2850863, виданим Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 17.02.2004 р. та Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 16783557, виданим Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 23.11.2007 р.
Пунктом 1.4 Договору купівлі-продажу зазначено, що продавець гарантує, що він є повноправним та законним власником майна. На час укладання цього Договору, зазначене майно нікому не продане, не подароване, в спорі та під забороною (арештом) не значиться, а також відсутні будь-які права чи обтяження щодо нього з боку третіх осіб.
Договором купівлі-продажу визначені його основні умови, а саме, ціна (115230,05 грн. – п. 2.1) та порядок розрахунків, передача об’єктів, момент виникнення права власності, строки дії договору, обов’язки сторін та інші істотні умови.
04.12.2007 р. вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. Договір зареєстровано в державному реєстрі за № 3209.
Позивач вважає оспорюваний Договір купівлі-продажу недійсним, з огляду на відсутність у ЗАТ «Емонт» права продажу товару на момент його укладення.
21.12.1993 р. за умовами договору купівлі-продажу державного майна № 56, укладеного між РВ ФДМУ по Запорізькій області (продавець) та організацією орандарів Запорізького заводу електромонтажних виробів № 10 (покупець), останнім було придбано державне майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 10/1, розташоване на земельній ділянці площею 4,4 га (Рішення Запорізького виконкому від 28.06.1991 №261/1).
Майно підприємства складалось з усіх активів та пасивів, інвентарю, обладнання, та іншого майна згідно акту інвентаризації (додаток №1 до договору). Вказаний перелік, зокрема, містить будівлю заводоуправління (а. с. 10-13).
Згідно витягу Орендного підприємства Запорізького бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2850863 від 17.02.2004 р., власником об’єктів нерухомості по Глісерній, 8 було ЗАТ «ЕМОНТ». Серед об’єктів власності у вказаному витязі зазначена й будівля заводоуправління зі складом, до якої входить підвал, що є предметом спірного договору купівлі-продажу. При цьому, ОП ЗМБТІ, відповідно до технічної інвентаризації, після проведення інвентаризації будівлі заводоуправління зі складом, було привласнено літ. А-2.
Згідно Статуту ЗАТ «Емонт» (перша редакція), останнє створене на базі майна організації орендарів орендного підприємства «Запорізький завод підприємства «Запорізький завод електромонтажних виробів №10», яким воно володіє на праві власності.
Отже, Статутом визначено, що ЗАТ «Емонт» є правонаступником організації орендарів орендного підприємства «Запорізький завод підприємства «Запорізький завод електромонтажних виробів №10».
За поясненнями позивача, на підставі розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації від 09.07.01 р. № 960 адресу відповідача – м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 10/1 було змінено та присвоєно адресу: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 10 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Таким чином, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспрюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред’являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.
В даному випадку, вважаючи себе власником майна (особою, уповноваженою державою), РВ ФДМУ по Запорізькій області, звернулось із позовом про визнання недійсним договору, стороною якого він не є.
З володіння РВ ФДМУ по Запорізькій області спірне майно вибуло за умовами договору № 56 від 21.12.93 р. (а. с. 44), продавцем за яким виступало РВ ФДМУ по Запорізькій області, а покупцем організація орендарів Запорізького заводу електромонтажних виробів № 10.
Відповідно, Договір купівлі-продажу від 04.12.2007 р. є наступним, після вищенаведеного договору № 56 від 21.12.93 р., правочином, і позовні вимоги про визнання його недійсним задоволенню не підлягають.
Доводи заявника скарги з того приводу, що об’єкт оспорюваного правочину не увійшов до статутного фонду орендного підприємства «Запорізький завод підприємства «Запорізький завод електромонтажних виробів №10» є помилковими.
Господарським судом Запорізької області була розглянута справа № 20/151/09 за позовом РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП «Нова-Тор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ЗАТ «Емонт», ТОВ «ПК «Центрпром» та ТОВ «Агрокім», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОП «ЗМБТІ», про стягнення неустойки та зобов’язання повернути майно, а саме об’єкт оренди –підвал, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна,8, за результатами розгляду якої рішенням суду від 14.08.2009 у задоволенні позову було відмовлено.
Предметом вказаного спору був підвал, розташований у будівлі заводоуправління зі складом (Літ. А-2), що належить ЗАТ «Емонт» та який був проданий за договором купівлі-продажу, що є предметом розгляду по цій справі.
В межах розгляду вищезазначеної справи, господарським судом було встановлено факт того, що передане ПП «Нова-Тор» приміщення – вбудовані в підвальний поверх двоповерхової будівлі гуртожитку приміщення (Літ. А-2, приміщення № ІІ) є підвальним приміщенням будівлі заводоуправління (Літ. А-2), яка в цій частині на момент передання приміщення в оренду належала ЗАТ «Емонт», а також, згідно з технічною документацією та іншими доказами по справі, літерою А-2 позначено будівлю заводоуправління, а не гуртожиток, яка на час звернення РВ ФДМУ по Запорізькій області до суду із позовом вже вибула з державної власності.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2009 р. у справі № 20/151/09 залишено без змін.
Також господарським судом Запорізької області була розглянута справа № 22/1д/10 про визнання недійсним договору № 1641 від 25.10.2005 р., укладеного між РВ ФДМУ по Запорізькій області та ПП «Нова-Тор» про оренду підвалу, який знаходиться в приміщенні будівлі заводоуправління зі складом (Літ. А-2), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8. За результатами розгляду вказаної справи судом було прийнято рішення, яким позов ПП «Нова-Тор» задоволено, договір оренди визнано недійсним, у зв’язку з тим, що вказане спірне приміщення підвалу вибуло з державної власності.
19.05.2010 р. Запорізьким апеляційним господарським судом зазначене рішення залишено без змін.
Тобто, господарським судом Запорізької області двічі розглядалось питання щодо права власності на підвал, розташований в будівлі заводоуправління зі складом (Літ. А-2) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 8, і в обох справах суд дійшов висновку про те, що вказана будівля належить на праві власності ЗАТ «Емонт», а підвал на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу перебував у власності відповідача 1, відповідно свого часу це приміщення було включене до статутного фонду орендного підприємства «Запорізький завод підприємства «Запорізький завод електромонтажних виробів №10».
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 р. по справі № 26/113/10 – без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.