У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.10                                                                                       Справа №10/123/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників:

позивача: Четвертаков Р.В., довіреність № 01-34/1715 від 02.07.2010р.;

відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 21.03.1998р.;

                      ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 від 19.05.2000р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року у справі                           № 10/123/10

за позовом: Приазовської районної державної адміністрації, смт. Приазовське Запорізької області,

до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області,

про припинення права користування земельною ділянкою.  

Приазовська районна державна адміністрація звернулася до господарського суду з позовом про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,050 га, розташованої на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, яка перебуває в користуванні, на умовах оренди, у Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі та дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №3 від 09.01.2009 року, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах»24.03.2009 року за № 040927700073, укладеного між Приазовською районною державною адміністрацією та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року у справі №10/123/10 (суддя Алейникова Т.Г.)  позовні вимоги задоволено повністю. Припинено право користування Приватним підприємцем ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,050 га, розташовану на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, яка перебуває в користуванні на умовах оренди у Приватного підприємця ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі. Розірвано договір оренди земельної ділянки № 3, укладений 09.01.2009р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Приватним підприємцем ОСОБА_2, який зареєстрований 24.03.2009р. в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах»за № 040927700073. Стягнуто з Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області на користь державного бюджету України 85 грн. державного мита. За рахунок відповідача позивачу відшкодовано судові витрати в розмірі 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем в процесі користування на підставі договору оренди земельною ділянкою площею 0,050 га, розташованою на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, не було дотримано належного режиму її використання згідно з призначенням, а саме частина орендованої земельної ділянки площею 0,03 га використовується для розміщення вагончиків (землі рекреаційного призначення), замість її використання для розміщення об’єктів торгівлі та ресторанного господарства. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є істотним порушенням договору, що, в свою чергу, є безумовною підставою для примусового припинення права на земельну ділянку та розірвання договору оренди землі.

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року у справі №10/123/10 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення не дотримано приписів ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом Запорізької області при вирішенні справи безпідставно зроблено висновок про порушення Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 режиму використання земельної ділянки за призначенням на підставі результатів перевірки дотримання ним вимог земельного законодавства, здійсненої Відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області. Відзначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може встановлювати обов’язковий,  у розумінні ст. 35 ГПК України, факт, тому прийняття в даному випадку до уваги висновків проведеної 17.03.2010 року перевірки є суперечливим. Порушення з його боку вимог ст. 14 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 15, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», п. п. 14, 26.1 договору оренди землі  № 3 від 09.01.2009 року вважає не доведеним. Знаходження на орендованій ним земельній ділянці восьми вагончиків відповідач пояснює самовільним розміщенням цих вагончиків громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що, на його думку, підтверджується матеріалами цивільної справи Приазовського районного суду Запорізької області                  № 2-279/2010. Також вказує на неприйняття судом до уваги знаходження в провадженні Приазовського районного суду адміністративної справи № 2-А-150/10 про скасування протоку та постанови № 001 від 17.03.2010р. про адміністративне правопорушення. Як на порушення господарським судом норм процесуального права відповідач посилається на залишення без задоволення його клопотання про перенесення розгляду справи і, за цих обставин, обмеження його процесуальних прав щодо надання додаткових доказів та прийняття участі в судовому процесі.

В наданому 05.08.2010р. до Запорізького апеляційного господарського суду письмовому клопотанні відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази: (в копіях) акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.08.2010р., акт обстеження земельної ділянки № 19 від 04.08.2010р., протокол про адміністративне правопорушення № 018 від 04.08.2010р., припис № 024 від 04.08.2010р., розрахунок № 31 від 04.08.2010р. За поясненнями відповідача, зазначеними документами встановлено, що порушення законодавства виникло з вини громадянки ОСОБА_4, оскільки нею було самовільно зайнято частину земельної ділянки, яка знаходиться в оренді СПД ОСОБА_2 При цьому стверджує, що порушити земельне законодавство він фізично не міг, оскільки земельну ділянку не використовує взагалі. Вказує, що сплата оренди здійснювалася ним включно по травень і припинена після звернення Приазовської районної державної адміністрації з даним позовом.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2010 року у справі  №10/123/10 прийнято апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року у справі  № 10/123/10 до розгляду та призначено на 14.07.2010 року.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалася перерва на 11.08.2010 року, розгляд справи відкладався до 23.09.2010 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2372 від 23.09.2010 року справу № 10/123/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Шевченко Т.М.

Відповідно до вимог ст.98 Господарського процесуального кодексу (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010р. № 2453-VІ), колегія суддів у складі: головуючий суддя Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Шевченко Т.М. прийняла апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10 до свого провадження.

Приазовська районна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. Вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що доводи відповідача про те, що факт нецільового використання земельної ділянки підтверджувався тільки постановою інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області про адміністративне правопорушення, відповідно до якої відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, і який на сьогоднішній день оскаржено ОСОБА_2 до Приазовського районного суду Запорізької області, не відповідають дійсності та не спростовують висновків суду першої інстанції. Відзначає, що факт нецільового використання земельної ділянки підтверджено, окрім протоколу інспектора, також і свідченнями самого відповідача в судовому засіданні першої інстанції, в якому він підтвердив, що дійсно на земельній ділянці, яку йому надано в оренду для розміщення об’єктів ресторанного господарства, знаходяться вагончики для відпочиваючих. Доводи відповідача про те, що вагончики для відпочиваючих належать не йому і встановлені без його відома та дозволу вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки згідно пояснень громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вказані вагончики встановлені з дозволу ОСОБА_2 Вважає доведеним факт того, що земельна ділянка площею 0,50 га, яка розташована на території Ботіївської сільської ради і надана в оренду СПД ОСОБА_2 використовується не за цільовим призначенням, а саме замість торгівельного та ресторанного господарства вона використовується для відпочинку (рекреація).

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2010 року підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу.

СПД ОСОБА_2 (відповідач у справі), який особисто приймав участь у судовому засіданні, та його представник підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Між Приазовською райдержадміністрацією Запорізької області (надалі –Орендодавцем) та Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (надалі –Орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки від 09.01.2009 року, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах»24.03.2009 року,  відповідно до умов якого Орендодавець на підставі Розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 30.12.2008р. № 896 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,050 га, яка знаходиться на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, для розміщення об’єктів торгівлі та ресторанного господарства (п. п. 1, 2 договору).

Згідно п. 7 договору строк дії договору становить 49 років.

У відповідності з пунктами 14 та 15 укладеного договору земельна ділянка передана під розміщення об’єктів  торгівлі та ресторанного господарства, цільове призначення –землі іншого призначення. Умови збереження стану об’єкта –використання відповідно до умов договору оренди.

Сторонами по договору був складений акт прийому-передачі земельної ділянки по договору оренди земельної ділянки, в якому зазначено, що Орендодавцем передано земельну ділянку в розмірі 0,050 га Приватному підприємцю ОСОБА_2 для розміщення об’єктів торгівлі та ресторанного господарства.

17.03.2010 року державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області Відділу Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області була здійсненна перевірка дотримання вимог земельного законодавства Приватним підприємцем ОСОБА_2, за результатами якої складений протокол № 001 про адміністративне правопорушення від 17.03.2010р.

Вказаним протоколом зафіксовано факт використання частини орендованої земельної ділянки площею 0,030 га не за цільовим призначення, а саме: для розміщення вагончиків (землі рекреаційного призначення).

Припинення права користування земельною ділянкою площею 0,050 га, розташованої на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що перебуває у користуванні ПП ОСОБА_2 згідно договору оренди землі, та дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 3 від 09.01.2009 р., зареєстрованого 24.03.2009р. за № 040927700073, на підставі ч. 3 ст. 31Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 141, 143 Цивільного кодексу України, у зв’язку з тим, що надана в оренду земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, було предметом судового позову у цій справі в господарському суду першої інстанції.

З підстав та обґрунтувань, наведених Приазовською райдержадміністрацією у позовній заяві, господарський суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог, з яким не погодився відповідач у справі –СПД ОСОБА_2

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, спірна ситуація виникла внаслідок неналежного (на думку позивача) виконання відповідачем укладеного ним з Приазовською райдержадміністрацією договору оренди земельної ділянки.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.  

У відповідності до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України  юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено права та обов’язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, але орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна ситуація виникла внаслідок неналежного (на думку позивача) виконання відповідачем умов укладеного ним з Приазовською райдержадміністрацією договору оренди земельної ділянки.

За матеріалами справи, спірна земельна ділянка надана у користування Суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 згідно умов договору оренди, укладеного на підставі Розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 30.12.2008р. № 896.

Пунктами 1 та 14 укладеного між сторонами договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення об’єктів торгівлі та ресторанного господарства. Правові обмеження на орендовану земельну ділянку щодо зміни цільового використання встановлено п. 25 цього договору.

Також, згідно з п. 27.2 договору Орендар зобов’язаний, зокрема, дотримуватися встановленого щодо об’єкта оренди обмеження в обсязі передбаченому законом або договором оренди землі.

Пунктом 26.1 договору передбачено право Орендодавця вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Господарським судом Запорізької області з врахуванням вимог ст.ст. 24, 25 та ст. 141 Земельного кодексу України та на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт використання орендарем земельної ділянки площею 0,03 га не за цільовим призначенням.   

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що частина земельної ділянки площею 0,030 га використовується не за цільовим призначенням, що свідчить про порушення відповідачем умов договору оренди землі та приписів ст.ст. 24, 25 Земельного кодексу України. Зазначене безперечно є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі та припинення  права користування земельною ділянкою.

Таким чином, позовні вимоги  підлягають задоволенню внаслідок їх обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо недоведеності факту вчинення  ним порушення, саме посилання на встановлення на орендованій ділянці вагончиків без його дозволу громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також надані ним додаткові докази, зокрема, матеріали цивільної справи Приазовського районного суду Запорізької області № 2-279/2010 та надана ним у судовому засіданні постанова Приазовського районного суду Запорізької області від 14.09.2010р. у справі № 2-А-189/10р., не спростовують встановлений факт порушення умов договору оренди земельної ділянки. По-перше, сам відповідач не заперечує, що на орендованій ним ділянці встановлені вісім вагончиків. Крім того, громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_6, якими за його твердженням розміщені ці вагончики, не є суб’єктами оренди за укладеним між сторонами договором, дотримання ж умов цього договору оренди покладається саме на відповідача. До того ж, згідно з наявними у матеріалах справи поясненнями гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про встановлення вагончиків на орендованій ОСОБА_2 земельній ділянці останній був обізнаний. Зокрема, гр. ОСОБА_4 зазначає, що дії по благоустрою цієї земельної ділянки (відсипка ґрунту, планування площі, встановлення вагончиків) здійснювалися нею під усні гарантії ОСОБА_2 про переоформлення договору оренди земельної ділянки на неї.

Колегія суддів також приймає до уваги факт надання ОСОБА_2 у засобах масової інформації (газета Рекламний кур’єр від 24 червня –01 липня 2009 року) об’яви про продаж земельної ділянки площею 0,03 га, що останнім не заперечується. За змістом наданої до матеріалів справи копії розписки від 26.08.2009р. ОСОБА_2 отримав 500 доларів США в якості орендної плати за орендовану ним ділянку землі від ОСОБА_4, з якою є намір укласти договір суборенди на зазначену ділянку. Наведені обставини відповідачем також не спростовано.

Стосовно доводів заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права  колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України  сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості. Справа знаходилась в провадженні господарського суду з 24.03.2010р. У судовому засіданні 19.04.2010р., в якому було оголошено перерву до 23.04.2010р., приймав участь особисто СПД ОСОБА_2  Отже, відповідач про час і місце слухання справи був обізнаний. Проте, в судове засідання 23.04.2010р. він не з’явився і уповноваженого представника не направив. Жодних письмових пояснень по суті спору протягом розгляду справи ним не надано.

Не з’явившись у судове засідання в суді першої інстанції та не надавши на вимогу суду витребувані документи, відповідач сам не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.

Крім того, за змістом статті 104 ГПК України, підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в будь-якому випадку (тобто, незалежно від правильності прийнятого рішення по суті) є розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України та не є підставою для скасування рішення господарського суду.  

Також колегія суддів підкреслює, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду  є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Щодо посилання відповідача на неприйняття судом першої інстанції при вирішенні справи до уваги знаходження в провадженні Приазовського районного суду адміністративної справи № 2-А-150/10 за його позовом про скасування протоку та постанови № 001 від 17.03.2010р. про адміністративне правопорушення колегія суддів відзначає, що на час прийняття оскарженого рішення доказів прийняття адміністративного позову відповідачем суду не надано.

За правилами ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Обставини справи свідчать, що за результатами розгляду матеріалів поданого 23.04.2010р. ОСОБА_2 адміністративного позову Приазовським районним судом Запорізької області 27.04.2010р. винесено ухвалу про відкриття провадження у справі                № 2-А-150/10.

За таких обставин, станом на день винесення рішення по даній справі (23.04.2010р.), у місцевого господарського суду були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в порядку статей 112-114 ГПК України, судове рішення, за заявою сторони, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами (за умови наявності таких обставин).

Жодних порушень процесуального права, визначених статтею 104 ГПК України у якості підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, заявниками в своїй апеляційній  скарзі  не зазначено,  їх  наявність  не доведено.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявників апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (відповідача у справі).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101, п.1  ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року у справі №10/123/10 залишити без змін.

Постанову  виготовлено в повному обсязі та підписано  27.09.2010 р.