Справа № 2-1051

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                                                м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.,

                при секретарі – Рачицькій І.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області, вказуючи, що вони є власниками квартири № АДРЕСА_1, в даній квартирі також прописана ОСОБА_3 разом з її дітьми, які систематично порушують правила співжиття, тому позивачі просять висилити відповідачів та зобов’язати ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області зняти відповідачів з реєстрації.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач і законний представник неповнолітніх: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – ОСОБА_3 у судовому засідання з позовом не згодна, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник третьої особи: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник третьої особи: ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 1\3 та 2\3 частини відповідно квартири № АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності                     від 17.08.1993 року та свідоцтвом про право на спадщину від 20.10.2009 року.

03 серпня 1998 року відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована у АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним штампом про реєстрацію місця проживання в паспорті.  

Неповнолітні діти ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 також зареєстровані у АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним записом про прописку у Домовій книзі.

Відповідачі не надали суду будь-кого правовстановлюючого документу на право користування вищевказаною квартирою.

Згідно Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.06.2009 року встановлено, що 09.06.2009 року в Білгород-Дністровський МВ ГУМВС України в Одеській області поступив телефонний дзвінок невідомої жінки про те, що в квартирі АДРЕСА_1 було скоєно вбивство. Виїздом на місце пригоди встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована по АДРЕСА_1, раніше мешкала у свого співмешканця за адресою АДРЕСА_2. Після сварки зі співмешканцем вирішила вселитися до вищевказаної квартири, де вона прописана зі своїми дітьми і де по теперішній час мешкав її двоюрідний брат ОСОБА_1. Прибув до будинку № 16 і подзвонивши в двері квартири № 40 їй двері не відкрила мати             ОСОБА_1 – ОСОБА_8. Бажаючи будь-якою ціною ввійти до квартири ОСОБА_3 з мобільного телефону подзвонила на лінію «02» і зробила завідомо неправдивий виклик про скоєння вбивства. Опитана з цього приводу ОСОБА_3 пояснила, що таким чином бажала викликати наряд міліції.

Внаслідок вищевказаних подій відповідачі почали проживати у квартирі № АДРЕСА_1

Факт того, що ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми не проживала у квартирі № АДРЕСА_1 з моменту її реєстрації за цією адресою підтверджується Актом                        від 15.06.2009 року.

Позивачі у судовому засіданні пояснили, що з часу вселення відповідачки до квартири, сумісне проживання разом з нею стало не можливим, так як вона навмисно постійно вчиняла  сварки, про що свідчить неодноразове звернення до відділу міліції на неправомірні дії відповідачки, в результаті чого було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які знаходяться в матеріалах справи. Заходи впливу органів внутрішніх справ на відповідачку виявилися безрезультатними. З того часу, як, ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю переїхав зі спірної квартири, відповідачка стала чинити  перешкоди в користуванні квартирою шляхом установки нового замка від вхідної двері квартири та тим самим не допускати позивача до неї.

Крім того, факт реєстрації відповідачки разом з її неповнолітніми дітьми у квартирі позивачів завдає їм, як власникам даної квартири збитків при оплаті комунальних послуг.

Згідно ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житла.

Факт систематичного порушення правил співжиття відповідачами підтверджується Постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.09.2009 року; від 10.06.2009 року; від 14.10.2009 року; від 16.12.2009 року; від 18.09.2009 року,  які містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Таким чином, реєстрація не є підставою для виникнення права на житло, а вона лише вказує на місце проживання особи.

Крім того, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», для реєстрації місця проживання особи не потрібна згода власників житла, а позивачі, які є власниками квартири згоду на проживання відповідачів не давали.

Згідно ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідачі не ведуть спільне господарство з власниками квартири, за комунальні платежі не сплачують, більш того, не дають можливість власникам квартири проживати в ній.  

Згідно ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх, які не мають батьків, та осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.

Таким чином, оскільки неповнолітні діти ОСОБА_3 мають батьків, то погодження з органом опіки і піклування для зняття їх з реєстрації не потребується.

Згідно ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 9, 116 ЖК України, 316, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 1, 15, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області - задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, її дітей ОСОБА_5, 2001 р.н. та ОСОБА_6, 2001 р.н. та ОСОБА_4, 1993 р.н. із квартири № АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

3обовязати ВГІРФО Білгород-Дністровського МВ ГУМВС в Одеській області зняти ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 з реєстраційного обліку за адресою: квартира № АДРЕСА_1.

Рішення  може бути оскаржене  в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

          Суддя: