Справа № 2-118/2010р.

                                                 РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 жовтня 2010р.

          Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої-судді:                   Єгорової Н.І.

При секретарі:                          Маковецькій Л.А.

За участю представника:         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв*язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин,

                                                  ВСТАНОВИВ:

            Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила права на користування житловим приміщенням у зв*язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин посилаючись на те, що згідно рішення Доманівського районного суду від 23.03.1983р. за ОСОБА_3 визнано право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1. Зазначений жилий будинок позивачкою був подарований ОСОБА_4, про що свідчить договір дарування від 30.04.2004р., посвідчений нотаріально. Рішенням Доманівського районного суду від 22.01.2009р. даний договір дарування житлового будинку був визнаний недійсним і за ОСОБА_3 було поновлено право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1. Ухвалою апеляційного суду від 22.04.2009р. рішення Доманівського районного суду було залишено без змін. З 2006р. до подачі позовної заяви до суду відповідачка ОСОБА_4 фактично проживає в жилому будинку по АДРЕСА_2, якій належить позивачці на праві приватної власності. ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_4 втратила право проживання в жилому будинку по АДРЕСА_1, так як на протязі 3 років в даному будинку не проживає.

           В судовому засіданні представники позивача  ОСОБА_5 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, та просили визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на  користування житловим будинком по АДРЕСА_1, так як вона не проживає в даному будинку понад 6 місяців без поважних причин.

           Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і  пояснила,  що до січня 2009р. вона була власницею спірного будинку на підставі договору дарування, що давало їй право на користування даним будинком. Після рішення Доманівського районного суду про визнання договору дарування недійсним, вона дійсно не проживала в будинку по АДРЕСА_1 з поважних причин, так як позивачка  не давала їй такої можливості, про що свідчать її заяви до правоохоронних органів. Власного житла у неї не має, проживає на найманій квартирі і вважає, що право на користування спірним будинком вона не втратила.

           Вислухавши пояснення сторін, свідків, допитаних в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

            Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Доманівського районного суду від 23.03.1983р. за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1. Право власності на зазначений будинок зареєстровано в Вознесенському МБТІ 11.06.1983р. за реєстром № 1100.  Рішенням виконкому Доманівської районної ради від 15.12.1987р. номер будинку був змінений і в подальшому наіменувався за № 23 по АДРЕСА_1.

            30.04.2004р. ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та  спорудами по АДРЕСА_1, що підтверджується копією договора-дарування.

              Рішенням Доманівського районного суду від 22 .01.2009р. зазначений договір дарування від 30.04.2004р. був визнанний недійсним, а за ОСОБА_3 поновлено право на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та спорудами.

              Право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_3 зареєструвала в Вознесенському МБТІ лише 12.11.2009р., про що свідчить запис в будинковій книзі та  відомості про її  реєстрацію за зазначеною адресою з 17.11.2009р..

              В період розгляду цивільної справи про визнання договору дарування недійсним,  06.08.2008р. ОСОБА_4 уклала договір дарування, за яким ОСОБА_4 подарувала  своїй доньці ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_1 в смт. Доманівка.

               Рішенням  Доманівського районного суду від 17.08.2009р. договір дарування від 06.08.2008р., за умовами якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_1 визнаний недійсним.

               Згідно мирової угоди від 12.07.2010р., укладеної між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та  затвердженої судом , ОСОБА_3 вселилася в спірний будинок, де проживає разом з онукою та її сім*єю на теперішній час різними сім*ями.

               Досліджуючи письмові докази по справі, судом встановлено, що  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є членами однієї сім*ї, ОСОБА_3- мати, ОСОБА_4 її донька, ОСОБА_6 - онука.

                Представник позивача ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_4 втратила право на користування житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1, так як не проживає в даному будинку понад 6 місяців, тобто з осені 2006р. З моменту поновлення  права власності на даний будинок  за позивачкою, тобто з січня 2009р., ОСОБА_4 в будинку не проживала. Перешкод в користуванні даним житловим будинком позивачка не здійснювала, так як вселилася в даний будинок лише в грудні 2009р. Крім того, представник позивача вважає, що ОСОБА_3 є власницею даного будинку і не бажає, щоб ОСОБА_4 була зареєстрована за даною адресою.

              Відповідачка ОСОБА_4 підтвердила той факт, що з осені 2006р. вона не проживає в спірному будинку, але вважає, що з поважних причин. З моменту повернення ОСОБА_3 проживати в даний будинок, тобто з осені 2005р., між ними  почали виникати сварки відносно права власності на даний будинок. Відповідачка вимушено переселилася проживати в будинок, розташований по АДРЕСА_2 який також належить на праві власності ОСОБА_3 З червня 2009р. вона проживає на найманій квартирі по АДРЕСА_3, так як  ОСОБА_3 перешкоджала її проживанню і за даною адресою. Власного житла  ОСОБА_4 не має.

              Згідно акту від 11.02.2010р., складеного  депутатом Доманівської селищної ради Курінським О.В. в присутності жителів  АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10,  ОСОБА_4 не проживає в будинку по АДРЕСА_1  більше двох років, з червня  2009р. ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_3.

             Даний факт не заперечує і відповідачка ОСОБА_4, але причину відсутністю за місцем реєстрації, вважає поважною.

              Даний акт від 11.02.2010р. суд оцінює критично, так як, складений він через 2 місяці після звернення позивачкою до суду, а допитані члени комісії в якості свідків, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що при складанні даного акту  в  житловий будинок вони не заходили. Дані свідки проживають по сусідству і тому останнім часом не бачили, щоб ОСОБА_4 користувалася спірним будинком.

              Неприязні стосунки між сторонами стосовно   користування спірним будинком, підтверджуються  постановами  Доманівського РВ УМВС  від 02.03.09р., від 26.04.2010р, від 07.05.2010р. про відмову в порушені кримінальної справи за відсутністю складу злочину, так як між членами сім*ї виникли цивільно-правові відносини.

              Починаючи з  квітня 2004р., згідно договору дарування від 30.04.2004р. та до квітня 2009р., тобто до винесення ухвали  апеляційним судом Миколаївської області  про залишення в силі рішення Доманівського районного суду від 22.01.2009р. про визнання договору дарування недійсним, відповідачка ОСОБА_4 мала права на користування спірним житловим будинком на праві приватної власності. За даний період ОСОБА_4 сплачувала комунальні послуги та земельний податок за користування присадибною земельною ділянкою, про що свідчать розрахунки та копії квітанцій. З квітня 2009р. ОСОБА_4 була позбавлена права власності на даний будинок, але не позбавлена права користування даним будинком  на правах члена сім*ї.

             Тимчасова відсутність члена сім*ї власника жилого будинку не позбавляє його права користуватися жилим приміщенням. Член сім*ї втрачає це право тільки в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків із власником.

              Посилання позивачки ОСОБА_3 на той факт, що вона є власницею даного жилого будинку і може розпоряджатися даним будинком на власний розсуд, не може бути підставою для вирішення питання про визнання її доньки ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування даним будинком.

              Згідно ст..72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

              Право на користування жилим приміщенням зберігається за особою, у випадках  відсутності даної особи за місцем реєстрації  понад 6 місяців з поважних причин.

              Аналізуючи докази по справі, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_4 надала достатньо доказів про поважність причини  не проживання в спірному будинку з моменту поновлення за ОСОБА_3 права власності на даний будинок. Неприязні стосунки між сторонами, проти яких не заперечують сторони, які підтверджені рішенням Доманівського районного суду від 22.01.2009р. про оспорювання договору дарування та численні заяви до правоохоронних органів, не давали можливості ОСОБА_4 проживати в одному будинку з ОСОБА_3 Крім того, з моменту позбавлення  ОСОБА_4 права власності на спірний житловий будинок, тобто з 22.04.2009р. і до звернення ОСОБА_3 до суду, тобто 23.11.2009р. минуло лише 7 місяців, який формально є підставою для визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, але за думкою суда недостатньою для визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування спірним будинком, яка не проживала в даному будинку із-за постійних сварок з матір*ю з приводу поділу власності.

               За таких обставин, суд приходить до висновку, що причина відсутності ОСОБА_4 за місцем реєстрації з квітня 2009р. є поважною і не дає підстави суду вважати її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

               Керуючись ст..71,72, ст..163 ЖК України, ст..ст.5,6,8,10,11,60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

                                                           ВИРІШИВ:

              В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв*язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин – відмовити.

               Рішення набирає чинності після закінчення строку подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до суду протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя:                           підпис                                                                Н.І.Єгорова

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: