Справа №2-1575/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 квітня  2009 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді    Поліщук Н.В.

при секретарях              Задорожному А.Г., Ковалевській А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, зазначивши наступне.

23 квітня 1994 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладено шлюб.

Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Далі позивач зазначив, що під час шлюбу з відповідачкою ними було придбано рухоме та нерухоме майно.

Ухвалою суду від 12 лютого 2009 року позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя були роз"єднані, та вимоги в частині поділу нерухомого майна та транспортних засобів виділені в самостійні провадження.

Позивач вказав, що під час шлюбу сторонами придбано наступне нерухоме майно та транспортні засоби :

трикімнатна квартира АДРЕСА_1;

нежиле приміщення №3 по вул. Вишгородській,24 в м.Києві;

1/2 частина нежилого приміщення в будинку №66 по вул. Преображенській в м.Одеса;

автомобіль Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску;

автомобіль   Міцубіші,   реєстраційний   номер   НОМЕР_2,   2001 року випуску;

гаражний бокс в підземній автостоянці на перехресті вул. Тимошенка та

пр. Героїв Сталінграду в м.Києві НОМЕР_3;

бокс в гаражно-будівельному кооперативі "Водник-2"  , за адресою

м.Київ, вул. Бережанська, 12-б .

В порядку поділу спільного майна позивач просив квартиру АДРЕСА_1 в м.Києві залишити в спільній частиковій власності, виділити позивачу бокс в гаражно-будівельному кооперативі "Водник-2" , за адресою м.Київ, вул. Бережанська, 12-б ; автомобіль Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску. Інше майно виділити відповідачці та в порядку компенсації стягнути на його користь 757 353 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позовних вимог про поділ спільного майна подружжя заперечувала в повному обсязі, просила ухвалити рішення яким визнати за нею право власності та виділити в натурі все спірне нерухоме майно та транспортні засоби, зазначивши наступне.

Згідно з договором дарування від 01.06.1998 року укладеного між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_4 з метою придбання квартири для проживання та квартири для облаштування приватного стоматологічного кабінету, ОСОБА_2 отримала в дар грошові кошти в розмірі 215 000 грн., які були використані для придбання квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

Далі ОСОБА_2 зазначила, що практично всі зароблені кошти ОСОБА_1 витрачав особисто на себе або вкладав в сумнівні фінансові операції. Все спірне майно були придбано на кошти батька ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Крім того, в травні 1997 року з метою запозичення коштів на придбання нежитлового приміщення за адресою м.Одеса, вул. преображенська,66 до батька ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернулась його знайома громадянка ОСОБА_6. Погодившись позичити їй необхідну суму грошей та з метою забезпечення повернення було висунуто умову, згідно з якою дане нежитлове приміщення мало бути оформлене на ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Повернувши запозичені кошти, ОСОБА_6, не переоформила приміщення на себе з причини значної суми державного мита та відсутності для цього вільного часу.

Мотивуючи зазначеним, відповідачка ОСОБА_2 вказала, що все спірне майно є її особистою приватною власністю і не може бути віднесено до спільного майна подружжя та бути предметом поділу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник, заперечуючи проти первісного позову, підтримали зустрічні позовні вимоги та просили задовольнити зустрічний позов, посилаючись на обставини, в ньому зазначені.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що сторони зареєструвати шлюб 23 квітня 1994 року (а.с. 13).

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Відповідно до ст. 61 С К України об"єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що в період шлюбу сторонами було придбано наступне майно :

трикімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 772 986 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 1999 року, укладеного між ТОВ «Електропривод ЛТД" та ОСОБА_2 (а.с. 17-18);

нежиле приміщення №3 по вул. Вишгородській,24 в м.Києві, вартістю 332 985 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2002 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що Розпорядженням КМДА №2058 від 15.11.2004 року переведено з жилого в нежиле   (а.с. 19-20, 67);

1/2 частина нежилого приміщення в будинку №66 по вул. Преображенській в м.Одеса, вартістю 120 000 грн., відповідно до договору купівлі-продажу від 21 травня 1997 року, укладеного між ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_6 і ОСОБА_2 з іншою сторони ( а.с. 79);

автомобіль Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, вартістю 99975 грн., згідно свідоцтва про реєстрація транспортного засобу від 17 лютого 2004 року на ім"я ОСОБА_2 (а.с. 28-29, 33); автомобіль Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, вартістю 120533 грн., згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 13.06.2007 року на ім"я ОСОБА_1 ( а.с. 26-27, 32). В ході судового розгляду сторони дійшли домовленості щодо визначення вище вказаної вартості спірного майна.

Твердження відповідачки ОСОБА_2 в тій частині, що все спірне нерухоме майно та транспортні засоби були придбані на кошти, отримані нею від батька, а тому є її особистою власністю, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог відповідачкою ОСОБА_2 надано суду договір дарування грошових коштів в сумі 215 000 грн. від 01 червня 1998 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 ( а.с. 38)

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське   об'єднання торговців транспортними засобами"   від   18 квітня 2008 року по справі №02/02-08 вказаний договір дарування грошей визнано дійсним, крім того, визнано особистою приватною власністю трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 40-42).

Відповідно до частини 10 ст. 38 Закону України "Про третейські суди" обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських чи інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

За змістом ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є , зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування. Якщо у придбанні майна вкладені, крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави вважати спірне майно особистим майном ОСОБА_2

Договір дарування грошових коштів в сумі 215 000 грн. від 01 червня 1998 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за формою не відповідає вимогам чинного законодавства, сам факт дарування грошових коштів в судовому засіданні не доведений та не підтверджений доказами.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_2 знає приблизно з 1996-1997 року, вона є дочкою його колеги ОСОБА_5 ОСОБА_1 знає з 1999 року. Свідку зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відомо, що автомобілі марки "Жигулі" та "Міцубіші" придбавав ОСОБА_5 Обставини придбання свідку не відомі, оскільки він проживає в Чехії та рідко спілкується з відповідачкою та її батьком.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_2 знає з 1995-1996 року, вона є дочкою друзів свідка. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що останній давав гроші щоб діти придбали квартиру, а також гараж.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що з 1998 року працював разом із ОСОБА_5 06 грудня 2003 року ОСОБА_5 передав свідку 23000 долари США, які останній вніс в касу автосалону на придбання автомобіля Тойота. Походження цих грошей свідку не відомо.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що подружжя ОСОБА_2 знає з початку 90-х років, був у них свідком на весіллі. Свідку відомо, що родина мала однокімнатну квартиру, далі трикімнатну. В подальшому придбали квартиру в м.Києві. Свідку відомо, що придбавати квартиру в м.Києві допомагали батьки ОСОБА_2, яке конкретних сум свідку не відомо.

Дані пояснень допитаний в ході судового розгляду свідків не дають суду підстав вважати, що спірне майно не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, судом встановлено, що кожен з подружжя дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, мав самостійний заробіток, надання певної допомоги батьків подружжю під час їх спільного проживання само по собі не може бути підставою для визнання майна особистою власністю одного з подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

При вирішенні питання про поділ спільного майна між подружжям суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що на час вирішення спору в квартирі АДРЕСА_1 мешкають сторони та двоє їх неповнолітніх дітей. Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визнати право спільної часткової власності на цю квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним , враховуючи, що вимоги щодо поділу цієї квартири в натурі між подружжям не заявлялись.

Встановлено також, що автомобілем Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, вартістю 120533 грн., користується позивач ОСОБА_1, а автомобілем Тойота , реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, вартістю 99975 грн. - відповідачка ОСОБА_2, що підтвердили сторони в ході судового розгляду. Враховуючи порядок користування транспортними засобами, що склався між сторонами, суд вважає за доцільне в порядку поділу майна визнати право власності на автомобіль Міцубіші за ОСОБА_1, на автомобіль Тойота за ОСОБА_2

Враховуючи, що нежиле приміщення №3 по вул. Вишгородській,24 в м.Києві, вартістю 332 985 грн. використовується відповідачкою ОСОБА_2 для організації бізнесу, суд вважає за доцільне в порядку поділу майна подружжя виділити відповідачці вказане приміщення, та виділити позивачу ОСОБА_1 1/2 частина нежилого приміщення в будинку №66 по вул. Преображенській в м.Одеса, вартістю 120 000 грн.; визнавши за кожною із сторін право власності на ці нежилі приміщення.

Враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які проживають і знаходяться на утриманні відповідачки ОСОБА_2, суд вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя і не стягувати грошову компенсацію в рахунок різниці між вартістю майна.

Крім того, судом встановлено, що 10 квітня 2002 року між ЗАТ "Трест Київміськбуд -1" та ОСОБА_1 укладено договір №24/28-А інвестування будівництва підземної автостоянки на перехресті вул. Тимошенка та пр. Героїв Сталінграду в м.Києві НОМЕР_3 в м.Києві ( а.с. 23-25), а також ОСОБА_1 внесено пайовий внесок за гаражний бокс в гаражно-будівельному кооперативі "Водник-2" , за адресою м.Київ, вул. Бережанська, 12-б (а.с. 76).

Зазначені об"єкти на час розгляду справи не введені в установленому законом порядку, не є об'єктами права власності в розумінні ст. 331 ЦК України.

Встановлено також, що між сторонами склався певний порядок користування зазначеним майном, при якому ОСОБА_2 користується підземною автостоянкою на перехресті вул. Тимошенка та пр. Героїв Сталінграду в м.Києві НОМЕР_3 в м.Києві, а ОСОБА_1 гаражним боксом в гаражно-будівельному кооперативі "Водник-2" , за адресою м.Київ, вул. Бережанська, 12-б.

Враховуючи викладене, у суда відсутні підстави для вирішення питання щодо визнання права власності в порядку поділу спільного майна між подружжям в частині зазначених гаражного боксу та автостоянки.

Керуючись ст.ст. 10,15,60,212-218   ЦПК України, на підставі ст.ст. 57, 60-71, СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя :

визнати   право спільної часткової власності   на   квартиру АДРЕСА_1, вартістю 772 986 грн.  , за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині

за кожним;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2

частину нежилого приміщення в будинку №66 по вул. Преображенській

в м.Одеса, вартістю  120 000 грн., яка у відповідності до Договору

купівлі-продажу від 21 травня 1997 року зареєстрована за ОСОБА_2

визнати за ОСОБА_1 право власності на

автомобіль   Міцубіші, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року

випуску, вартістю 120533 грн.,

визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль

Тойота , реєстраційний номер  НОМЕР_1, 2003 року випуску, вартістю

99975 гри.;

визнати за ОСОБА_2   право власності на нежиле

приміщення №3 по вул. Вишгородській,24 в м.Києві, вартістю 332 985грн.

В іншій частині первісних позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва.