Справа №2а-1443/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 березня 2010 року Суддя Старобільського районного суду Луганської області Кудрявцев І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії «Дитині війни» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України у Старобільському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання УПФУ в Старобільському районі Луганської області проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії «Дитині війни» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. В обґрунтування свого адміністративного позову посилається на те, що він народився у 1941 році, та відповідно до ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є «Дитиною війни», та має отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2009 році він отримував підвищення, але у значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом. На його звернення до начальника УПФУ з вимогою про відновлення порушеного права, відповіли відмовою. Вважав бездіяльність відповідача, яка виявилась у невиплаті йому цих підвищень до пенсії протиправними, оскільки на цей час 30% мінімальної пенсії за віком складає 149,40грн., а не 49,80грн., як сплачує відповідач. У зв’язку з чим просив суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Старобільському районі щодо несплати йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, зобов’язати УПФУ в Старобільському районі здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично сплачених сум за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

До початку судового розгляду від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. 03 березня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами(а.с.4) і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 має статус «Дитина війни» і має право на отримання пільг, як «Дитина війни», та що дійсно мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача ОСОБА_1 та заперечення відповідача управління Пенсійного фонду України у Старобільському районі, що підтверджується також наявними у справі доказами(а.с.14) і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача з письмовою заявою щодо одержання доплати підвищення пенсії «Дітям війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач відмовив у задоволенні його вимог.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку в тому числі органів державної влади у спорах щодо межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ  законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснювання контролю цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус «Дітей війни», основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1V від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також статтею 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-111, встановлено, що прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону(В редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п.17.ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-4. До теперішнього часу вказаний Закон не змінений, не відмінений і не визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Згідно ст.110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» №3367 від 19.01.2006 року, пільги «Дітям війни», передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у 1 півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але ця стаття бюджету на 2006 рік не виконана, Пенсійному фонду кошти надані не були.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України» Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), у тому числі п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни-на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Пунктом 6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(підпункт 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

На теперішній час змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось та вона діє в редакції від 18 листопада 2004 року.

Виходячи із зазначеного за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 який є «Дитиною війни» має право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а не 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як було нараховано та сплачено відповідачем УПФУ в Старобільському районі.

Постановою Старобільського районного суду від 07.05.2009 року(а.с.9-11) позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його позову в частині зобов’язання УПФУ в Старобільському районі при нарахуванні йому пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки КАС України передбачено відновлення лише порушеного права громадянина, а не того, яке може бути порушено в майбутньому. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (а.с.12). Беручи до уваги, що на момент розгляду даної справи право позивача на отримання підвищення пенсії було порушено відповідачем, а тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене суд критично відноситься до заперечень відповідача УПФУ в Старобільському районі проти адміністративного позову позивача ОСОБА_1 та вважає протиправною бездіяльність УПФУ в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії як «Дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідач не вказує на пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом, а відповідно до ч.2ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно відповіді відповідача УПФУ в Старобільському районі Луганської області позивачу ОСОБА_1 на його звернення від 24.02.2010 року щодо одержання підвищення до пенсії «Дітям війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(а.с.6) позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту отримання вказаної відповіді, тобто з 24.02.2010 року, а тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Старобільському районі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач ОСОБА_1, який не є суб’єктом владних повноважень, судом повністю звільнений від сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок і її адміністративний позов задоволено частково, то належний до сплати судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2,4,5,11,17,94,ч.1ст.158,ст.159,ч.1,2,3ст.160, ст..ст.161,162,163,167 КАС України, ст.ст.8,22,46,92 Конституції України, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року», рішенням Конституційного Суду України №6-рп2007р. від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії «Дитині війни» з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо нездійснення нарахування і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «Дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично здійснених виплат.

Належний до сплати судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

                                                Суддя