Справа № 2а-289/10/0701

                П О С Т А Н О В А

              І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 року                                             м. Берегово

            Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

         головуючого:    Ільтьо І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Берегово адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до інспектора ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області В’юн Анатолій Миколайовича про скасування постанови серії АВ № 242976 від 10.09.2010 року про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР,

                                                             встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої доводи тим, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень, оскільки він правопорушення не скоював. Вказав, що 10 вересня 2010 року приблизно о 19 годині 03 хв. керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка в напрямку с. Кунка рухався зі швидкістю 60 км/год., так як уважно стежить за дорожніми знаками та покажчиком спідометра. Однак був зупинений інспектором ДПС м. Немирів – В’юн А.М., який вказав, що ОСОБА_1 при обмежені швидкості руху 60 км/год., перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год., а саме рухаючись із швидкістю 83 км/год., в обґрунтування цього висновку він посилався на виміри, які здійснював приладом «Радіс», однак були відсутні будь які докази, що могли ідентифікувати (об'єднати) цю швидкість та його автомобіль.

Зі складеним протоколом та постановою не погодився, посилаючись на те, що по дорозі по якій він рухався у радіусі бачення робітників міліції були кілька автомобілів, тому впевнено вказати, що швидкість зафіксована приладом належала саме його автомобілю неможливо, крім того зазначив і на ту обставину, що прилад “Радіс “ не має функцій фото – і кінозйомки, відеозапису, а тому його вимір не можна рахувати безперечним доказом по справі відповідно до ст. 251 КУпАП.

Крім того, позивач просив поновити термін для оскарження постанови АВ № 242976 від 10.09.2010 року, оскільки він був пропущений з поважних причин, так як постанову було складено відповідачем на шляху до м. Кіровоград, куди їхав позивач у відрядження, а повернувся після десятиденного терміну який наданий для оскарження постанови.

У судове засіданні позивач не з’явився, однак подав до суду заяву в якій просить позов розглянути без його участі в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України .

Відповідач у відкрите судове засідання не з'явився, наддав суду заперечення проти позову в якому просить про розгляд справи за його відсутністю  в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України , а також відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконною постанови посилаючись на обставини викладенні в запереченні.  

Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, постанову по справі про адміністративне правопорушення, заперечення, прийшов до висновку, про необхідність скасувати оскаржену постанову з наступних підстав.

Так, заявник ОСОБА_1 оспорював факт, що він керував автомобілем зі швидкістю 83 км/год.  

В судовому засіданні встановлено, що 10.09.2010 року інспектор ІДПС м. Немирів  В’юн А.М. виніс постанову по справі про адмінправопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Постанова мотивована тим, що 10.09.2010 року о 19 год. 30 хв. позивач, керуючи автомобілем «Хюндай» д.н. НОМЕР_1, на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка в с. Кунка перевищив швидкість на 23 км/год., рухався зі швидкістю 83 км/год. Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Основним і єдиним доказом при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення  № 242976 є  фіксація швидкості незазначеним  в постанові  приладом.  

З поданого відповідачем заперечення вбачається, що швидкість вимірювалась  спеціальним технічним дистанційним вимірювачем швидкості руху Сокіл №-0402336, який по своїм технічним властивостям не відноситься до технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адмінправопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адмінправопорушення , чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно ст.14-1 КпАП до адмінвідповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спецтехнічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, притягуються власники (співвласники) транспортних засобів.  

Відповідач виніс щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, проте не врахував всіх вимог закону.

Встановлено, що вимірювач швидкості «Сокіл» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи та фіксує порушення правил дорожнього руху без допомоги фото- або відео- засобів, а тому за допомогою останнього не можна визначити швидкість якого саме транспортного засобу було зафіксовано.

Тому, суд, приходить до висновку, що вимірювач швидкості руху «Сокіл» №-0402336 не має функцій фото -, кінозйомки чи відеозапису. При цьому, з огляду на положення ст. 251 КпАП України, ця норма носить імперативний характер щодо можливості використання тільки тих технічних приладів та засобів, які мають функції фото -,  кінозйомки чи відеозапису і можуть бути використані як доказ по справі.  

Цей прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зупинили працівники ДПС. Відсутні будь-які підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість, вказана на зображені доданого до постанови, належить саме автомобілю позивача.

Будь яких об'єктивних даних: фотографій, схем або іншого, щоб свідчило про в казання на спірну обставину, а саме на перевищення ОСОБА_1 швидкості руху більш ніж на 23 км/год., суд не має.  

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які інші докази перевищення позивачем встановленої п. 12.4. Правил Дорожнього руху швидкості, суд вважає, що органами, які складали протокол, не доведена наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.  

З цих підстав, суд приходить до переконання, що позов є підставним, а тому слід скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АВ№ 242976 від 10 вересня 2010 року, оскільки така винесена з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконною і підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 6, 8-13, 17, 18, 23, ч.1 ст.41, 86, 94, ч. 2 ст. 100, 104, ч. 4 ст. 122, 128, 158-170, 171-2 КАС України ,-  

                                                   постановив :

  Позов ОСОБА_1   задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серія АВ № 242976 від 10.09.2010  року .

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія АВ № 242976 від 10.09.2010 року , винесену інспектором ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області В’юн Анатолій Миколайовича відносно ОСОБА_1 .

Судовий збір в сумі три гривні 40 копійок віднести за рахунок держави.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає

Суддя:                                     І.І. Ільтьо

  Справа № 2а-289/10/0701

                П О С Т А Н О В А

              І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 року                                             м. Берегово

            Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

         головуючого:    Ільтьо І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Берегово адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до інспектора ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області В’юн Анатолій Миколайовича про скасування постанови серії АВ № 242976 від 10.09.2010 року про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР,

                                                             встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої доводи тим, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень, оскільки він правопорушення не скоював..

Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повної постанови суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.  

Керуючись ст.ст. 6, 8-13, 17, 18, 23, ч.1 ст.41, 86, 94, ч. 2 ст. 100, 104, ч. 4 ст. 122, 128, 158-170, 171-2 КАС України ,-  

                                                   постановив :

  Позов ОСОБА_1   задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серія АВ № 242976 від 10.09.2010  року .

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія АВ № 242976 від 10.09.2010 року , винесену інспектором ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області В’юн Анатолій Миколайовича відносно ОСОБА_1 .

Судовий збір в сумі три гривні 40 копійок віднести за рахунок держави.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає

Суддя:                                     І.І. Ільтьо