ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.10 Справа № 24/190/10
Суддя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест М 2007” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36)
до Приватного підприємства “Демир” (юридична адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Возз’єднання України, 14/9; фактична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, 46/14)
про стягнення суми 6000 грн.
Суддя Азізбекян Т.А.
Представники сторін:
Від позивача –Маловічко А.Г. (дов. № 2 від 16.07.2010р.);
Від відповідача – Саланська І.Л. (дов. № б/н від 25.05.2010р.)
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 6000 грн.
Ухвалою господарського суду від 29.04.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 24/190/10, судове засідання призначено на 25.05.2010р. Ухвалою суду від 25.05.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.06.2010р., потім –на 26.07.2010р. Ухвалою суду від 26.07.2010р. у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи, призначений на 26.07.2010р., перенесено на 29.07.2010р. Строк вирішення спору у справі продовжувався за клопотанням сторін.
Ухвалю від 29.07.2010р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.08.2010р.
У судовому засіданні 26.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позові, зазначивши, що помилково перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 6000 грн. У зв’язку з чим, 25.03.2010р. направив відповідачу листа за вих. № 22.03.10/01 від 22.03.2010р., в якому просив повернути помилково перераховані грошові кошти. Проте, жодної відповіді на лист не надходило, помилково сплачені грошові кошти не повернуто. Просить позов задовольнити на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про наступне. 07.08.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 092 про виконання зйомки масштабу 1:500, за яким позивач доручив, а відповідач прийняв на себе виконання зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 8 для розміщення житлового будинку із благоустроєм території. Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт по виконанню зйомки М 1:500 визначається із розрахунку 6000 грн. за 1 га. Орієнтовна площа ділянки 2,5 га. Загальна вартість робіт буде визначена після виконання зйомки та прийнята додатковою угодою. Пунктом 2.2 договору встановлено, що замовник оплачує частину вартості робіт у сумі 6000 грн. без ПДВ після підписання договору. На виконання умов договору, на підставі рахунку № 119 від 07.08.2008р., позивачем були перераховані відповідачу у якості передплати грошові кошти у розмірі 6000 грн. Відповідач, в свою чергу, на виконання умов договору замовив і сплатив КП “Градпроект” послуги з оформлення реєстрації виконання інженерних вишукувань для будівництва, послуги по підбору і вивченню матеріалів для виготовлення електронної версії картографічних матеріалів з планшетів та послуги з прийому результатів зйомки та підготовки витягу з містобудівного кадастру по топографічному плану по вул. Миколи Краснова, 8 у м. Запоріжжі на суму 897,65 грн. Крім того, 16.10.2008р. відповідач звертався до Головного архітектора м. Запоріжжя з приводу надання вихідних матеріалів для виконання топографо-геодезичних робіт з приводу проведення комплексу робіт із землеустрою щодо земельної ділянки по вул. Миколи Краснова, 8 у м. Запоріжжі з цільовим використанням під реконструкцію нежитлових приміщень під житловий будинок. Згодом позивач відмовився від подальшої співпраці з відповідачем та остаточний розрахунок за договором проведений не був. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
21.08.2008р. ТОВ “Інвест М 2007” перерахувало на поточний рахунок ПП “Демир” грошові кошти у сумі 6000 грн. (пл. доручення № 7 від 21.08.2008р., виписка з банку за період з 01.01.2006р. по 21.01.2010р.), як зазначив позивач ці грошові кошти були перераховані відповідачу помилково.
У зв’язку з чим, 25.03.2010р. позивач направив відповідачу листа за вих. № 22.03.10/01 від 22.03.2010р., в якому просив повернути помилково перераховані грошові кошти. Претензія була залишена відповідачем без відповіді, грошові кошти не повернуто.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З платіжного доручення № 7 від 21.08.2008р. на суму 6000 грн. слідує, що призначенням платежу є сплата за послуги згідно з договором № 92 від 07.08.2008р.
В матеріалах справи міститься завірена копія договору про виконання зйомки масштабу 1:500 № 92 від 07.08.2008р., з якої вбачається, що він не підписаний з боку ТОВ “Інвест М 2007”.
В той же час, перерахування грошових коштів було здійснено також і на підставі рахунку № 119 від 07.08.2008р., який був виставлений Приватним Підприємством “Демир” (відповідачем у справі) Товариству з обмеженою відповідальністю “Інвест М 2007” (позивачу у справі) на здійснення передплати за виконання зйомки М 1:500 на суму 6000 грн.
21.10.2008р. відповідач замовив і сплатив КП “Градпроект” послуги з оформлення реєстрації виконання інженерних вишукувань для будівництва, послуги по підбору та вивченню матеріалів для виготовлення електронної версії картографічних матеріалів з планшетів та послуги з прийому результатів зйомки та підготовки витягу з містобудівного кадастру по топографічному плану по вул. Миколи Краснова, 8 у м. Запоріжжі на суму 897,65 грн. (пл. доручення № 597 від 21.10.2008р.).
Крім того, 16.10.2008р. відповідач звертався до Головного архітектора м. Запоріжжя з приводу надання вихідних матеріалів для виконання топографо-геодезичних робіт з приводу проведення комплексу робіт із землеустрою щодо земельної ділянки по вул. Миколи Краснова, 8 у м. Запоріжжі з цільовим використанням під реконструкцію нежитлових приміщень під житловий будинок.
Отже вищезгадані дії сторін направлені на реальне набуття цивільних прав та обов’язків, їх поведінка свідчить про волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Із матеріалів справи слідує, що між сторонами на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 173 ГК України виникли зобов’язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір про надання послуг, тому правовідносини між ними регулюються главою 63 ЦК України.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно ж до ст. 1212 глави 83 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Із змісту цієї норми слідує, що для встановлення чи набула особа відповідного зобов’язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.
Відповідно до ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи доведено, що між сторонами в силу ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 173 ГК України виникли зобов’язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір про надання послуг.
Позивач не надав суду доказів підтвердження зворотного, доказів, що відповідач отримав грошові кошти без достатньої правової підстави.
На підставі викладеного, у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, в т.ч., витрати на послуги адвоката, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Т.А. Азізбекян