ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.10 Справа № 24/229/10
Суддя
За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 57-В)
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес-2003” (юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Правди, 53, оф. 469; фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 48)
2. Закритого акціонерного товариства “Українська Інноваційна Страхова Компанія “Інвестсервіс” (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 АДРЕСА_2)
про стягнення суми 15367,51 грн.
Суддя Азізбекян Т.А.
За участю представників сторін:
Від позивача –Бєлая О.С. (дов. № 1339-09/3 від 02.09.2009р.);
Від відповідача-1 –Войтович Є.М. (дов. № б/н від 26.04.2010р.), Черненко П.С. (дв. № б/н від 26.04.2010р.);
Від відповідача-2 – Коваль А.О. (дов. № 2707 від 04.01.2010р.)
Від третьої особи на стороні позивача –не з’явився;
Від третьої особи на стороні відповідача –не з’явився
Заявлений позов про стягнення з відповідача-1 грошових коштів у сумі 510 грн. та стягнення з відповідача-2 грошових коштів у сумі 14857,51 грн., в т.ч., суми боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 12615, 02 грн., пеню у сумі 1954,37 грн., 3 % річних у сумі 288,12 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 24/229/10, судове засідання призначено на 12.08.2010р. Ухвалою суду від 12.08.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.08.2010р.
31.08.2010р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити на підставах, зазначених у позовній заяві.
Відповідач-2 проти позову заперечив, вважає, що дана справа повинна розглядатися господарським судом м. Києва відповідно до положень ст. ст. 15, 17 ГПК України.
Представники третіх осіб у судові засідання не з’являлися, письмові пояснення по суті заявлених вимог не надали.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
29.12.2008 року на перехресті вул. Артема –вул. Чекістів в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VOLVO XC70, реєстр. № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем ЗАЗ 1103, реєстрац. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.
Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21.01.2009р. у справі № 3-48/09, дії ОСОБА_2, який порушив п.п. 16.13 Правил дорожнього руху України, визнано протиправними, встановлено, що ДТП сталася з його вини.
Внаслідок ДТП автомобіль VOLVO XC70, реєстр. № НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою відділу ДАІ про ДТП від 29.12.2008 року.
Внаслідок пошкодження вказаного автомобіля його власнику - ОСОБА_1, була спричинена майнова шкода, характер та обсяг якої підтверджується: протоколом технічного огляду транспортного засобу від 19.01.2009 року; висновком спеціаліста № 3075 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу від 08.04.2009 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту визначено в розмірі 12234 грн.
За договором добровільного страхування наземного транспорту № 6458-а/08зп від 02.11.2008 року майнові інтереси ОСОБА_1, що пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем VOLVO XC70, застраховані.
Строк дії договору - до 01.11.2014 року.
За умовами цього договору позивач взяв на себе зобов’язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку, в тому числі, за ризиком “Збитки внаслідок ДТП” (п. 7.1).
Також, за умовами цього договору (п.п. 19, 24.6.1) умовою виплати страхового відшкодування було визначено –“Нове за старе”, а саме: при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, та вартість ремонтних робіт.
Страховим актом № 1743-а/09зп від 17.04.2009 року пошкодження в ДТП автомобіля VOLVO XC70 було визнано страховим випадком, з настанням якого відповідно до умов договору страхування, виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
За заявою ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування від 17.04.2009 року, було виплачено страхове відшкодування в сумі 12234 грн., факт виплати якого підтверджується платіжними дорученнями № 1687 від 17.04.2009 року.
Страхове відшкодування дорівнювало вартості відновлювального ремонту згідно з висновком спеціаліста № 3075 від 08.04.2009 року за вирахуванням суми франшизи і розраховувалось позивачем відповідно до п.п. 9.1, 9.2 ст. 9, п. 12.1 ст. 12, ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що підтверджується розрахунком суми страхового відшкодування.
Статтями 27 Закону України “Про страхування” та 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання ... тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодується винною особою.
Як вже зазначалось, вину ОСОБА_2 в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, що в результаті призвело до ДТП 29.12.2008 року, було встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21.01.2009р. у справі № 3-48/09, якою останнього було притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно із статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ЗАЗ 1103, реєстрац. № НОМЕР_2, належить ТОВ “Експрес-2003” (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3). В свою чергу, ОСОБА_2 є працівником ТОВ “Експрес-2003”, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 0002171.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Покладення обов’язку відшкодувати шкоду на юридичну особу пояснюється тим, що працівник юридично втілює волю юридичної особи, тобто юридична особа реалізує свою цивільну дієздатність, зокрема, деліктоздатність, через дії своїх працівників, отже дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27 березня 1992 року, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється - юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.
Володільцем автомобіля ЗАЗ 1103, реєстрац. № НОМЕР_2, при експлуатації якого було спричинено шкоду, є ТОВ “Експрес-2003”, яке здійснювало експлуатацію зазначеного автомобіля на момент ДТП.
Враховуючи викладене, ТОВ “Експрес-2003”, як володілець джерела підвищеної небезпеки, як юридична особа, яка відповідає за свого працівника, є відповідальною особою за шкоду, спричинену ОСОБА_2
Відшкодувавши за договором збитки ОСОБА_1, завдані Товариством з обмеженою відповідальністю “Експрес-2003”, позивач став в межах сплаченої суми відшкодування стороною – кредитором у зобов’язанні з відшкодування майнової шкоди замість ТОВ “Експрес-2003”, оскільки до позивача перейшло право вимоги відшкодувати заподіяну шкоду від особи відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За наявності укладеного між відповідачем-2 (ЗАТ “Українська Інноваційна Страхова Компанія “Інвестсервіс”) та відповідачем –1 (ТОВ “Експрес-2003”) договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (полісу) НОМЕР_4 від 06.09.2008р. у позивача виникло право вимоги в порядку регресу на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків як до відповідача-1 так і до відповідача –2.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних документів.
Відповідно до ст. 36 цього Закону страховик після розгляду наданих йому документів про ДТП приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування, протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов’язаний направити заявнику письмове повідомлення.
До теперішнього часу відповідачі свої зобов’язання перед позивачем не виконали, страхове відшкодування не виплатили.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми 510 грн. (франшиза) та про стягнення з відповідача-2 суми 11724 грн. страхового відшкодування за договором № 6458-а/08зп від 02.11.2008р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача-2 суми 891,02 грн. –інфляційних витрат та суми 288,12 грн. - 3 % річних.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача на підставі приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" перейшло саме право вимоги, яке ОСОБА_1 мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, тобто між сторонами не виникло договірних відносин, оскільки зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду не пов'язане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, що, в свою чергу, унеможливлює наявність між сторонами грошового зобов'язання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення. З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України та Закону України “Про страхування”, якими регулюються відносини страхування, не передбачено сплати інфляційних витрат та 3% річних у випадку звернення з регресними вимогами (суброгація), вимоги позивача про їх стягнення є безпідставними.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-2 пеню за неналежне виконання своїх зобов’язань в розмірі 1954 грн. 37 коп.
Пунктом 37.2 статті 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з
розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з виплати позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 11724 грн. є доведеним і відповідальність за прострочення виплати страхового відшкодування у вигляді пені встановлена законом, то нарахування позивачем пені є правомірним, а вимоги про стягнення суми 1954 грн. 37 коп. пені є обґрунтованими.
У задоволенні клопотання відповідача-2 про передачу справи на розгляд господарському суду м. Києва в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України відмовлено, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес-2003” (юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Правди, 53, оф. 469; фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 48) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 57-В; п/р 26502011332557 в ПАТ “ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 26183400) суму 510 грн. страхового відшкодування.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Української інноваційної страхової компанії “Інвестсервіс” (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б, оф. 208, п/р 26506001565002 в РУ ВАТ КБ “Надра” у м. Києві, МФО 320564, код ЄДРПОУ 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА “Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 57-В; п/р 26502011332557 в ПАТ “ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ банку 21685166, код ЄДРПОУ підприємства 26183400) суму 11724 грн. страхового відшкодування, суму 1954 грн. 37 коп. –пені, суму 153 грн. 68 коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України “13”.09.2010р.
Суддя Т.А. Азізбекян