Справа № 2-а-861/2010 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

22 жовтня 2010 року                        Канівський міськрайонний суд Черкаської області

 в складі:  головуючого судді       Бурлаки О.В.

 з участю секретаря                        Румини М.В.

позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Білана В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Канів про визнання дій УПФ в м. Канів неправомірними, стягнення основної та додаткової пенсії та спонукання до нарахування і виплати пенсії в розмірі, встановленому законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в Канівський міськрайонний суд до УПФУ в м.Канів із вищезазначеним позовом. Позов мотивує тим, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС та інвалідом ІІ групи внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами в зоні відчуження ЧАЕС, пенсія по інвалідності виплачується їй Управлінням Пенсійного фонду України в м.Канів. Ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  встановлено, що вона має  право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну  здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних  пенсій за віком, але відповідач неправомірно проводить нарахування пенсії та доплати до неї, не у відповідності до вищенаведених норм закону. У відповідності із ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - передбачено, що громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, а також непрацюючим, пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсії, зарплати підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В порушення цього відповідач проводив доплату щомісячно в розмірі 5,20грн., що є порушенням прав позивача. Позивач звернулася в УПФУ в м.Канів з заявою про проведення перерахунку пенсії та  доплат до неї, але їй було відмовлено. Просить суд визнати неправомірними дії УПФУ в м.Канів, щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії та доплат до пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 39, 50,54,67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з УПФ в м. Канів – 88865,88грн., зобов'язати УПФ в м. Канів щомісячно нараховувати пенсію відповідно до ст.. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні змінила позовні вимоги про що надала письмову заяву та просить суд визнати неправомірними дії УПФУ в м.Канів, щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії та доплат до пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 39, 50,54,67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії та додаткової пенсії з липня 2007р. по грудень 2007 р., з січня по грудень 2008р., з січня по вересень 2010р., зобов'язати УПФ в м. Каневі починаючи з жовтня 2010р. щомісячно нараховувати і виплачувати їй основну і додаткову пенсію відповідно до вимог ст.ст. 50,54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Звільнити її від сплати судових зборів.

Представник позивача – ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала та просить його задовольнити.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Канів – Білан В.А. діючий на підставі доручення, позовні вимоги не визнав повністю, та посилаючись на свої заперечення вказав, що ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності в розмірі фактичних збитків, відповідно до постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з 01.07.2008 р. встановлено доплату інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою з тим, щоб їх пенсії були не менше 600 грн. (до 01.07.2008 р. цей розмір було встановлено КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих  категорій громадян» у сумі 580 грн. з 22.05.2008 р.). Додаткова пенсія згідно ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на даний час відповідно до п. 28 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  внесено зміни до ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що особам віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров’ю, у розмірі – інвалідам ІІ групи -30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, отже нарахована додаткова пенсія становить 85,95 грн. Враховуючи те, що до бюджету Пенсійного фонду, який щорічно затверджується КМУ, кошти на збільшення мінімальних пенсій за віком не виділялися, у Пенсійного фонду не має та не було законних підстав для збільшення цих виплат. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може  виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування основної та додаткової пенсії слід застосовувати поняття аналогії права положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи, вбачається:

- з посвідчення серії НОМЕР_1 ( а.с.13) , що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до І категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- з довідки МСЕК серії НОМЕР_2 (а.с.16), що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково внаслідок захворювання  пов’язаного з роботами в зоні відчуження ЧАЕС.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіактивного забруднення, зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, і відповідно до ч.7 ст.48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає, правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих  внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені  підстави та умови призначення державних пенсій особами, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.

Відповідно до п.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія по інвалідності ІІ групи в усіх випадках не повинна бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня – 470 гривень, 01 квітня – 481 гривня, з 01 липня – 482 гривні, з 01 жовтня – 498 гривень.

Також, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі,до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3 групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» із змінами та доповненнями установлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Установлено з 1 листопада  2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних  соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 776 гривень; працездатних осіб - 744 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 573 гривні.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» у п. 30 ст. 71 було зупинено дію соціальних гарантій.

В Рішенні КСУ від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт , чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби , зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом регулювань інших законів України.

В пункті 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначено: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Згідно з частиною 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».

З пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 вбачається, що “Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин”.

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними».

Згідно з частиною 6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними».

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені” .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає в зоні радіоекологічного контролю засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган виконавчої влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціального та пенсійного забезпечення громадянину, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8 –рп/2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які  визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його можливість, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь – яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з 09 липня 2007 р. та 22 травня 2008 року була відновлена дія норм ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі, для інвалідів ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що  у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, для інвалідів ІІ групи - 8 мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.

Мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат згідно Закону України:

-   № 489-V від 19.12.2006р. на 2007р. становила: 01.01.2007 р.-31.03.2007р. - 400грн.; 01.04.2007 р.-30.06.2007р. - 420 грн.; 01.07.2007 р.-31.09.2007р. – 440 грн.; 01.10.2007 р.- 31.12.2007р. - 460 грн.;

-   № 107- VІ від 28.12.2007р. на 2008р. становить: з 01.01.2008 року -515 грн., з 01.04.2008 року - 525 грн., з 01.10.2008 року - 545 грн., з 01.12.2008 року - 605 грн.;

-   № 835-17 від 26.12.2008р. на 2009р.   розмір мінімальної заробітної плати становив з 01.01.2009р. становить -605 грн., з 01.04.2009 року - 625 гривень, з 01.07.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 року - 650 грн., з 01.11.2009 року - 744 грн.

-   №1646-V І від 20.10.2009р.,  № 2154- V І від 27.04.2010р.  на 2010р. становить: з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. – 869 грн., з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. – 884 грн., з 01.07.2010р. – 888 грн.

Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються  і не можуть бути  відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на соціальне та пенсійне забезпечення, передбачені статтями  1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22, 23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері соціального і пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом 2-ї групи інвалідність якого настала внаслідок аварії на ЧАЕС, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної пенсії та додаткової пенсії.

Таким чином, для позивача як інваліда 2-ї групи, особи,  постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що позивач не працює, являється інвалідом ІІІ групи, а тому  відповідно до ст.ст. 50,54  Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій   за віком, та право на одержання додаткової пенсії – 75 % прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Згідно вищевказаної статті мінімальний розмір пенсії за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст.58 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2008  № 107- VI, ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" від 09.07.2003  № 1058-IV розмір мінімальної пенсії за віком становить: з 01.01.2008р. – 470 грн., з 01.04.2008р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., з 01.10.08 р. – 498 грн., з 01.01.2009 р. по 31.10.2009р. – 498 грн., в подальшому  розмір мінімальної пенсії за віком визначений  Законом  України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р.  № 1646-VI, ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. згідно  якого розмір мінімальної пенсії за віком становить: з 01.11.2009р. -573 грн., з 01.01.2010р. – 695 грн., з 01.04.2010р. – 706 грн., з 01.07.2010р. – 709 грн., з 01.10.2010р.- 723 грн., з 01.12.2010р. – 734 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача основний розмір його пенсії повинен бути перерахований відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з  09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.08.2008р. по 31.12.2008р. з 01.01.2009р. по 22.10.2010р., додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з  09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.08.2008р. по 31.12.2008р. з 01.01.2009р. по 22.10.2010р., відповідно до ст.. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі мінімальної заробітної плати за період з  09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.08.2008р. по 31.12.2008р. з 01.01.2009р. по 22.10.2010р. з урахуванням раніше виплачених сум.  

Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати доплати та додаткової пенсії позивачу у розмірах, менших від визначених у ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними і порушують права позивача.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму, а тому суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу необхідно провести саме з дня набрання чинності ч.3 ст.67 Закону України № 796-ХІІ.

Відповідно до ч.4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями  1,3 ч. 2 ст.6, статтею 8 , ч.2 ст. 19, статтями 22,23 ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так  і ст. 8 КАС України.  

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України» справи «Кечко проти України».

Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач не наполягає на застосуванні шестимісячного строку для звернення до суду.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності  невиплати позивачу доплати до пенсії, передбачених ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, для повного захисту порушених прав позивача основний розмір її пенсії та додаткова пенсія повинні бути перерахований з 09.07.2010 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008 та по день винесення рішення включно - підвищивши пенсію позивача на одну мінімальну заробітну плату на день її виплати за вказаний період та відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком  за період з 09.07.2007 по 31.12.2007р.,  22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 22.10.2010р. та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком  за з 09.07.2007 по 31.12.2007р.,  22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 22.10.2010р., з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи Позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р. громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України  «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р., ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10 рп., ст.ст. 9,69-71,94,97, ст..122,133,158-163 КАС України, суд

                                                                              ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Канів про визнання дій УПФ в м. Канів неправомірними, стягнення основної та додаткової пенсії та спонукання до нарахування і виплати пенсії в розмірі, встановленому законом - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Канів про відмову ОСОБА_1 у перерахуванні пенсії по інвалідності  та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст.39,50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Канів перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 39,50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

пенсію по інвалідності у відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з 09.07.2007р. по31.12.2007р, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 22.10.2010р.,

додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по31.12.2007р, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 22.10.2010р.,

у відповідності до положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі мінімальної заробітної плати за період: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007, та з 22.05.2008 р. по даний час як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю за виключенням отриманих раніше коштів.

Звільнити сторони від сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

          Головуючий                                                                                О.В.Бурлака