Справа № 2-223/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м    У к р а ї н и

30 серпня 2010 року              Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого               судді     Трофімчука М.Ю.

при секретарі                                             Палій М.Д.

з участю:

позивача                     ОСОБА_1

представників:

позивача                     ОСОБА_2

відповідача –                   Скрипника В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Вінницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

        24.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що з 8 червня 1988 року по 5 липня 2006 року він працював (служив) в організаціях та органах, правонаступником яких є Міністерство надзвичайних ситуацій, в тому числі і відповідач – Головне управління МНС України у Вінницькій області, де він працював пожежним ППЧ-35 м. Шаргород.

Відповідно до Указів Президента України від 04.10.1996 року з 926 змінами, внесеними від 31.08.2001 року №771 та відповідно до постанови КМУ від 17.11.2001 року №1539 «Про впорядкування умов оплати праці працівників професійної пожежної охорони МНС України» працівникам  професійної пожежної охорони МНС, до яких відносилась і Шаргородська ППЧ-35, була передбачена 100 відсоткова надбавка до заробітної плати, що становила в розмірі посадового окладу. Зазначена надбавка виплачувалась йому з 2002 року по квітень 2006 року, коли її було виплачено у меншому розмірі, а з квітня 2006 року виплату припинено взагалі.

Наказом №44 від 03.07.2006 року по Головному управлінні МНС України у Вінницькій області з 5 липня 2006 рок його було звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню штату та проведено розрахунок , що не включав надбавки за квітень в розмірі 61,19 грн., за травень в розмірі 248 грн., за червень в розмірі 348 грн., за липень в розмірі 56,86 грн., а всього в розмірі 814 грн. 09 копійок, що є заборгованістю по заробітній платі. Тобто, під час його звільнення з ним не був проведений повний розрахунок по виплатах, що є порушенням ст.ст. 47, 116 КЗпП України, які передбачають що відповідач зобов’язаний в день його звільнення видати йому належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки, що з 05.07.2006 року по березень 2010 року включно становить 54998,10 грн. (05 місяць – 1000,34 грн. + 06 місяць 1444,03 грн. ( з врахуванням належних надбавок) + 2444,37 : 2 + 1222,18 грн. в місяць х 45 місяців = 54998,10 грн.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення відповідачем законодавства про працю він має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Просить стягнути з Головного управління МНС України у Вінницькій області  на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 814,09 грн.,  середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 54998,10 грн., а всього в сумі 55812 грн.19 коп. та судові витрати.

02.06.2010 року та 01.07.2010 року позивач подав до суду заяву по уточнення та збільшення позовних вимог,  в якій уточнив позовні вимоги  і просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2323,95 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 62571,96 грн., а всього 64895,91 грн. та судові витрати, мотивуючи тим, що тривалий час відповідач не нараховував зовсім  або проводив нарахування у меншому розмірі надбавки за вислугу років. Також, відповідачем не донараховано оплату за роботу у святкові та в надурочні дні, а проведені нарахування заборгованості значно занижені. Підлягає стягненню оплата за весь час виконання обов’язків відсутнього працівника. Крім того, підлягає стягненню з відповідача заборгованість по вихідній допомозі та заборгованість компенсації за невикористані відпустки. Так, загальна заборгованість відповідача по неповних розрахунках становить 2323,95 грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 62571,96 грн.

В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні  вимоги в частині стягнення середнього заробітку, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та уточнили позовні вимоги  в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 390 грн. 57 коп.

Представник відповідача – Головного управління МНС у Вінницькій області – Скрипник В.П.  в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на заперечення, підписані першим заступником начальника Головного управління Андрущенком О.А. та начальником Головного управління Шевчуком Р.Б. приєднані до справи (а.с.12-14, 60-64), в яких зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 04.10.1996 року №926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», працівникам органів внутрішніх справ була передбачена виплата щомісячної надбавки в розмірі 10 відсотків посадових окладів.

На виконання даного Указу було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.09.2001 року №779 та наказ УДПО УМВС України у Вінницькій області від 05.10.2001 року №176 «Про виконання Указу Президента України від 21 серпня 2001 року №771 «Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року №926», яким передбачалася виплата працівникам УДПО УМВС України у Вінницькій області, які не мають військових  та спеціальних знань рядового і начальницького складу, щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків посадових окладів.

 На підставі зазначених нормативно-правових актів ОСОБА_1 – пожежному  ППЧ-36 м. Шаргород – в період з 01.01.2002 року по 01.04.2006 року виплачувалась належна щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків посадових окладів.

 Відповідно  до Указу Президента України від 30 березня 2006 року №272 «Про визнання такими, що втратили чинність деяких Указів Президента України з питань оплати праці», визнана такою, що втратила чинність ст.2-1 Указу Президента від 4 жовтня 1996 року №926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» у частині встановлення щомісячної надбавки працівникам.

 Також, згідно п.1.4.6. Умов оплати праці та установлення схем тарифних розрядів працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України, затверджених наказом МНС України від 10.07.2006 року №431, щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків посадового окладу зберігається за працівниками головних управлінь МНС України АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, загонів, закладів, установ, підрозділів МНС України, створених при реформуванні підрозділів Державної пожежної охорони, лише до 1 квітня 2006 року.

А тому, починаючи з 1.04.2006 року, ОСОБА_1, як і іншим працівникам пожежної охорони, була відмінена 100 відсоткова надбавка. В зв’язку з цим, цілком правомірним є те, що до розміру сум належних ОСОБА_1 при звільненні не була включена 100 відсоткова надбавка за квітень, травень, червень та липень 2006 року. Тобто, під час звільнення ОСОБА_1 з ним  був проведений повний розрахунок по виплатах, з дотриманням вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, без жодної затримки при звільненні.

В трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.65) вказано, що відповідно до наказу №9 від 11.03.2003 року ОСОБА_1 був звільнений з Шаргородської ППЧ-36 по п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату) з 11.03.2003 року. Відповідно до наказу УПБ та АРР МНС України у Вінницькій області №44 від 01.09.2003 року (а.с.67) ОСОБА_1 був призначений на посаду пожежного ППЧ-35 м. Шаргород з 2.09.2003 року. А тому, з квітня по вересень 2003 року ОСОБА_1 не виплачувалась надбавка за вислугу років, оскільки він з 11.03.2003 року по 02.09.2003 року не перебував в трудових відносинах з Головним управлінням МНС України в Вінницькій області.

 Відповідно до протоколу засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право робітникам та службовцям на отримання процентної надбавки за безперервну роботу з 2.09.2005 року (а.с.73), підтверджено безперервний стаж роботи ОСОБА_1  станом на 2.09.2005 року – 2 роки. На підставі цього, ОСОБА_1 з 2.09.2005 року почали виплачувати  надбавку за безперервну роботу, починаючи з 5%. Тобто, Головне управління МНС України у Вінницькій області не допустило жодних порушень чинного законодавства при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки за безперервну роботу.

Стосовно не донарахування оплати за роботу у святкові дні у 2006 році, то відповідно до п.3 ч.1 ст.107 КЗпП України, оплата роботи у святкові дні працівникам, які одержують місячний оклад, залежить від місячної норми робочого часу. Згідно табелів обліку робочого часу за січень-липень 2006 року  ОСОБА_1, як працівнику, який одержував місячний оклад, оплата роботи у святкові дні проводилась в наступному порядку: січень 2006 року за 16 годин – 37,21 грн. (місячна норма годин – 159, фактично відпрацьовано – 160годин, тому нарахування проводились за 1 годину (понад місячну норму) в розмірі подвійної годинної ставки – 4,38 грн., а за 15 годин – в розмірі одинарної годинної ставки – 32,83 грн.); березень 2006 року  за 16 годин – 33,81 грн. ( місячна норма годин – 175, фактично відпрацьовано – 176 годин, тому нарахування проводились за 1 годину (понад місячну норму)  в розмірі подвійної годинної ставки – 3,98 грн., а за 15 годин (включені в норму робочого часу) в розмірі одинарної годинної ставки – 29,83 грн.); червень 2006 року  за 16 годин – 70,04 грн. (місячна норма годин – 159, фактично відпрацьовано – 176 годин, тому нарахування проводились за 16 годин  в розмірі подвійної годинної ставки – 70,04 грн.). Таким чином, порушень чинного законодавства при нарахуванні та виплаті коштів ОСОБА_1 за роботу у  святкові дні в 2006 році не допущено.

Згідно КзпП України та Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 року №138 (а.с.75), робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки при підсумованому (місячному, квартальному, річному) обліку робочого часу, який перевищує, відповідно, місячну, квартальну, річну норму робочих годин, без врахування роботи у святкові і неробочі дні, за обліковий період, оскільки вона вже виплачена в подвійному розмірі.

 Оплата роботи в надурочний час в 2006 році ОСОБА_1 проводилась поквартально: у першому кварталі 2006 року оплата праці в надурочний час не проводилась тому, що норма годин у кварталі становила 494 години, а фактично відпрацьовано – 504 години, тобто перепрацьовано 10 годин, з яких 10 годин святкових , оплачених в подвійному розмірі; у другому кварталі 2006 року норма годин становила 406 , фактично відпрацьовано – 480 , перепрацьовано 74 години, з яких 16 годин святкових, оплачених в подвійному розмірі, тобто, 58 годин є роботою в надурочний час, яка оплачена в розмірі 257,12 грн.

Крім того, на думку відповідача, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що в травні 2006 року ОСОБА_1 виконував обов’язки тимчасово відсутнього працівника, на зразок наказу по частині про призначення виконуючим обов’язки чи аналогічний наказ ГУ МНС України в Вінницькій області.   Витяг з книги служби ПДПЧ-35 Шаргородського РВ ГУ МНС, вірність якого посвідчена в установленому законом порядку, жодним чином не засвідчує виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника і не може бути підставою до оплати.

Компенсація за невикористані дні відпустки нарахована ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.83 КЗпП України, за 20 календарних днів з вересня 2005 року по червень 2006 року (а.с.76).

На підставі викладеного, відповідач  вважає, що в день звільнення -  05.07.2006 року -  ОСОБА_1 була виплачена належна вихідна допомога , обчислена виходячи з середньомісячної заробітної плати за останні два календарні місяці роботи перед звільненням (а.с.78-79), а тому в задоволенні позову просив відмовити.    

Вирішуючи спір, суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.10.1990 року працював на посаді пожежного в Шаргородській ППЧ-29 м. Шаргород, а з 07.12.1995 – в ППЧ-36 м. Шаргород. Наказом №9 від 11.03.2003 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади з 11.03.2003 року по п. 1 ст.40 КЗпП України  - за скороченням штату. Наказом №44 Управління пожежної безпеки та аврійно-рятувальних робіт МНС України у Вінницькій області від 01.09.2003 року ОСОБА_1 був призначений на посаду пожежного ППЧ-35 м. Шаргород з 2.09.2003 року та наказом №44 від 05.07.2006 року Головного управління МНС України у Вінницькій області звільнений з посади за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку із скороченням штату, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с. 2, 65) та відповідними наказами (а.с.3, 66).

Також, судом встановлено, що при звільненні з ОСОБА_1 не проведено належних розрахунків, зокрема, не виплачено в повному об’ємі заробітну плату і заборгованість по заробітній платі складає 390,57 грн., яка не виплачена до даного часу.

Встановлені судом факти відповідають трудовим правовідносинам, які регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частинами 1, 2  ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.    

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Однак, частиною 2 вказаної норми передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

    В силу ст.ст. 32, 34 Закону України «Про оплату праці», трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.  

     Суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади відповідач порушив чинне законодавство про працю щодо виплати належних ОСОБА_1 сум.

     Так, загальний розмір заборгованості по заробітній платі станом на час звільнення ОСОБА_1 (05.07.2006 року), який підлягає стягненню з відповідача – Головного управління МНС України у Вінницькій області – становить 390,57 грн. і включає  : заборгованість по прямій оплаті за час роботи у березні-квітні 2006 року – 49,68 грн., заборгованість по оплаті  (нарахуванню) за роботу в надурочний час – 75,46 грн., заборгованість за надбавку за стаж роботи – 191,93  грн., заборгованість за роботу – виконання обов’язків відсутнього працівника – 72,50 грн.

    Суд вбачає, що розмір заборгованості в сумі 49,68 грн. по прямій оплаті за березень – квітень 2006 рок, проведений позивачем в розрахунку (а.с.125), має належне обґрунтування.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача в тій частині, що оплату за роботу ОСОБА_1 В.С.25.03.2006 року (8 годин) не слід проводити, так як за цей день йому нараховані лікарняні, що в суді відповідачем не доведено.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження підстави заборгованості по оплаті роботу в надурочний час в сумі 75,46 грн. Так, з матеріалів справи -  табелів обліку робочого часу за січень – липень 2006 року (а.с.45-51),   вбачається,   що ОСОБА_1 відпрацював надурочно: в січні – 1 годину, в лютому – 8 годин, в березні – 1 годину, в квітні – 24 години, в травні – 28 годин, в червні – 17 годин, в липні – 8 годин. Розрахунок оплати за вказані надурочні години, проведений відповідачем,   відповідає встановленому порядку з врахуванням розрахунку за роботу у святкові дні . Враховуючи те, що в нарахованих 332,58 грн.   відповідачем було оплачено 257,12 грн. (а.с.44,62,88),   заборгованість   становить 75,46 грн.  Суд критично оцінює заперечення відповідача  та його розрахунок, яким не враховано надурочну роботу в січні - березні 2006 року та безпідставно їх виключено як святкові, які вже оплачено в подвійному розмірі (а.с.62).

Також, суд вважає, що  підлягає задоволенню  недоплата за стаж роботи з січня по липень 2006 року в сумі 192,93 грн. Відповідно до наказу №431 від 10.07.2006 року (а.с.24-25), який був чинний  станом на січень 2006 року, в безперервний стаж роботи повинен бути зарахований весь час роботи ОСОБА_1 з 1990 року по січень 2006 року, який складає 15 років та надає право на отримання надбавки в розмірі 20 відсотків, недоплата якої з 1.01.2006 р. по 05.07.2006 р. становить 191,93   грн. (287,89 (а.с.91) – 95,96 (а.с.20).

Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості плати за роботу – виконання обов’язків відсутнього працівника в сумі 72,50 грн.

Відповідно до табелю обліку робочого часу за травень 2006 року (а.с.49 )   в період з 3.05 на 4.05 та  з 7.05 на 8.05 троє працівників, в тому числі ОСОБА_1, працювали за чотирьох працівників, що також підтверджується копією    книги служби  ПДПЧ-35 Шаргородського РВ ГУ МНС (а.с. 85, 86), а з 11.05 на 12.05 – двоє працівників, Денега та ОСОБА_1, виконували обов’язки за чотирьох (а.с. 87).   Зазначені документи підтверджують факт виконання обов’язків відсутніх працівників, в тому числі і позивачем ОСОБА_1

    Також, суд вважає, що в розмір заборгованості по заробітній платі на час звільнення ОСОБА_1, визначеного позивачем, не слід включати заборгованість по виплаті за роботу у святкові дні  в сумі 19,99 грн., заборгованість по перерахунку заробітної плати в сумі 98,82 грн. та заборгованість по вихідній допомозі  в сумі 231,43 грн., оскільки підстави нарахування вказаних сум не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню – у визначеному судом розмірі 6883 грн., відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», з яких  вбачається, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Так, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні: з 05.07.2006 року по 31.05.2010 року включно становить 62571,96 грн. (а.с.53) і розраховується з середнього заробітку за останні два місяці роботи перед місяцем звільнення (травень-червень 2006 року), що становить 2106 грн. 64 коп., а середньоденна заробітна плата становить 52 грн,67 коп.. Підлягає до оплати 1188 днів х 52,67 грн. = 62571,96 грн.

Таким чином, судом визначено розмір відшкодування за час затримки розрахунку – 11 відсотків від середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ( з 05.07.2006 року по 31.05.2010 року включно ): 62571,96 грн. х 11% =  6883 грн.

На підставі викладеного, оскільки відповідачем не виплачено позивачеві належних йому від підприємства при звільненні сум, то право позивача на отримання вказаних сум порушено і підлягає судовому захисту, а позов – частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України та ст. 3 Декрету КМ України від 21.01.1998 року «Про державне мито» (з відповідними змінами і доповненнями) та відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з Головного управління МНС України в Вінницькій області  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та державне мито в сумі 51 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 2, 94, 115-117, 233 КЗпП України, ст.ст. 32, 34 ЗУ «Про оплату праці», п.п. 8, 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13  «Про практику розгляду судами трудових спорів»,  суд

вирішив:

    Позов задоволити частково.

  Стягнути з Головного Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області   на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 390 грн. 57 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6883 грн., а всього 7273 грн. 57 коп.

Стягнути з Головного Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у Вінницькій області   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. для зарахування до спеціального фонду державного бюджету Шаргородського району «Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ» (код ЄДРОПОУ 34701104, розрахунковий рахунок 31212259700687, банк одержувача ГУ ДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015 КЕКД 22050000) та державне мито на користь держави в сумі 51 грн.

    В решті позову відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів.

СУДДЯ: