ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 р. | № 8/131-1923 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. –головуючого,
Рогач Л.І.,
Швеця В.О.,
за участю представників від:
позивача - Свірська А.О. (дов. від 28.12.06);
відповідача 1) - не з'явився,
відповідача 2) -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя хліб" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року |
у справі | № 8/131-1923 |
господарського суду | Тернопільської області |
за позовом | Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, смт. Підволочиськ Тернопільської області |
до | 1) Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя хліб" |
про | визнання недійсним господарського зобов"язання, |
В С Т А Н О В И В:
19 квітня 2006 року ДПІ у Підволочиському районі звернулася до Господарського суду Тернопільської області (далі - позивач) з позовом до Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя хліб" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним господарського зобов"язання, яке виникло між відповідачем 1) та відповідачем 2) 09.09.2005 року, стягнення з відповідача 1) в дохід державного бюджету коштів в розмірі 12 794, 94 грн. одержаних за борошно першого сорту та стягнення з відповідача 2) в дохід державного бюджету борошна першого сорту в кількості 15 тонн, а у разі неможливості стягнення в натурі - стягнення його вартості грошима в розмірі 12 794,94 грн.
19 червня 2006 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним господарське зобов"язання з продажу та поставки борошна першого сорту в кількості 15 тонн, яке виникло 09.09.2005 року на підставі договору постачання борошна від 03.01.2005 року № 17, укладеного між відповідачем 1) та відповідачем 2), стягнути з відповідача 1) в дохід державного бюджету кошти в розмірі 12 794, 94 грн. одержані за борошно першого сорту та стягнути з відповідача 2) в дохід державного бюджету борошно першого сорту в кількості 15 тонн, а у разі неможливості стягнення в натурі - стягнення його вартості грошима в розмірі 12 794, 94 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на статті 175, 193, 207, 208 ГК України та стверджує, що оскаржуване господарське зобов'язання суперечить інтересам держави, укладене за наявності умислу на ухилення від сплати податків зі сторони обох його учасників.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13 липня 2006 року (суддя Жук Г.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на статтю 33 ГПК України, а також на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами умислу в діях відповідачів щодо ухилення їх від сплати податків.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2006 року (колегією суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Дубник О.П., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ДПІ у Підволочиському районі задоволено, рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006 року скасоване, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів у даній справі, відповідачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2007 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя хліб" - відмовлено, з огляду на те, що оскарження судових рішень у даній справі має бути здійснено у порядку господарського судочинства.
Враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України, відповідач 2)звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року скасувати, рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006 року - залишити без змін.
В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту..
Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарський суд Тернопільської області, приймаючи рішення від 13.07.2006 року та Львівський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 25.10.2006 року у даній справі за позовом ДПІ у Підволочиському районі до Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" та до ТОВ "Надзбруччя хліб" про визнання недійсним господарського зобов"язання, не врахували наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено які справи підвідомчі господарським судам.
В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду.
Отже, при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, господарським судам необхідно було встановити, до юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних) віднесено даний спір, та вирішити спір в межах відповідної юрисдикції.
Позивачем у справі є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.
Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, помилково віднесли до юрисдикцій господарських судів спір за позовом ДПІ у Підволочиському районі. Суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На порушення цих вимог, суди попередніх інстанцій розглянули справу керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області за правилами, передбаченими КАС України.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України Вищий господарський суд України, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надзбруччя Хліб" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року - скасувати.
3. Справу № 8/131-1923 направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Судді: Рогач Л.І.
Швець В.О.