Справа № 22-1970/2006 р. Головуючий
Категорія № 41 у першій інстанції: Рудська С.М.
Доповідач: Медведєв А.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Медведєва А.М.
Суддів: Фарятьєва С.О., Заіки В.В.
При секретарі: Ірметовій О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 31 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним заочним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики були задоволені. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 80000 грн., відсотки за договором позики у розмірі 41600 грн., а також понесені ОСОБА_2 судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 216 грн., а всього 121826 грн., і на користь держави судовий збір у розмірі 1000 грн.
20.04.2006 року відповідачем ОСОБА_1 була подана заява про перегляд заочного рішення і його скасування.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 16 травня 2006 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення і його скасування була залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 31 березня 2006 року не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що ніяких грошей у позивачки він не позичав, розписка позивачкою підроблена, в ній відсутня дата її складання, у зв'язку з чим суд не мав можливості обчислити розмір відсотків за користування позикою. Але суд в своєму рішенні безпідставно зазначив, що 20 лютого 2004 року сторонами укладено договір позики і з 20 ' лютого 2004 року безпідставно нарахував відсотки за користування позикою у розмірі 41600 грн. Оскільки в договорі не зазначена дата його укладення, то суд не міг порахувати його укладеним. Суд не дав оцінки і тому факту, що нібито громадянин ОСОБА_1 позичив у відповідачки гроші у розмірі 80000 грн. під 26% річних. Але розписка підписана не громадянином ОСОБА_1, а директором ПТ "Бабічев і К" ОСОБА_1.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність і законність оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що договір позики був укладений у письмовій формі і підтверджений наданою позивачкою розпискою, в якій були зазначені його умови.
При вирішенні справи судом були застосовані ст.ст. 1046-1049 ЦК України.
Відповідно зі ст. 1046 ГК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.
Відповідно зі СТ.1047 ГК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно зі ст. 1048 ГК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що підпис на розписці (а.с.4) виконаний ним, але позивачкою в період сумісної праці був викрадений чистий бланк на якому вже мався запис директор ПО "Бабічев і К" ОСОБА_1 з його підписом та печаткою підприємства.
Зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги, так як сам ОСОБА_1 не зміг переконливо пояснити, навіщо він ставив печатки і підписи на чистих листах паперу. Крім цього, ОСОБА_1 пояснив, що по факту крадіжки чистих листів паперу з печатками і його підписами він до правоохоронних органів не звертався. Доказів, які б свідчили про факт підробки позивачкою розписки, відповідач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не надав.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта також і тому, що як запис директор ПО "Бабічев і К" ОСОБА_1, так і весь інший текст розписки виконані одним шрифтом і в ній зазначені відомості, які могли бути відомі лише самому відповідачеві, а саме: данні його паспорта, його ідентифікаційний код, а також відомості про те, що він отримав гроші від позивачки для викупу 1/2 частки квартири у ОСОБА_3 відведеної під ломбард, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).
Доводи апелянта стосовно того, що в розписці відсутня дата її складання, а тому суд не мав можливості обчислити розмір відсотків за користування позикою, також спростовуються самою розпискою (а.с.4) з якої вбачається, що вона була складена 20.02.2004 року.
Враховуючи наведене, те, що оскаржуване рішення не спростовується доводами апелянта, а також те, що воно було ухвалене судом першої інстанції на підставі наданих доказів, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська Луганської області від 31 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена з дня її проголошення у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.