У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.09.07 Справа №02-7/1742
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кагітіна Л.П. , Юхименко О.В.
при секретарі Соколова А.А.
за участю представників сторін
від прокуратури Толсторебров І.М., посвідчення № 301 від 01.03.2006р.
від позивача: Фалілєєва Ю.Д., довіреність № 22/30 від 20.03.2007р.;
від відповідача: Гладкий В.К., довіреність б/н від 13.09.2007р.; Омельченко Л.Г., довіреність б/н від 12.07.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 02-7/1742 та апеляційне подання заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.07.2007р. у справі № 02-7/1742
за позовом: заступника прокурора Запорізької області (далі за текстом прокурор) в інтересах держави позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассоль 2007», м.Запоріжжя
про визнання недійсним рішення третейського суду
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2007р. у справі №02-7/1742 (суддя Гандюкова Л.П.) на підставі п.1 ст.62 ГПК України відмовлено заступнику прокурора Запорізької області у прийнятті позовної заяви.
Ухвала суду мотивована тим, що пунктами 1.3, 1.9.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди» передбачено, що місцевий господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо її подано не стороною у справі, тобто позивачем або відповідачем, які згідно із ст.2 Закону не були сторонами третейського розгляду або з пропуском встановленого Законом строку. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ухвалою № 02-7/1669 від 02.07.2007р. господарського суду Запорізької області, яка набрала законної сили було відмовлено у прийнятті позовної заяви між тими ж сторонами і про той же предмет спору.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, заступником прокурора Запорізької області подано апеляційне подання до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.07.2007р. у справі № 02-7/1742 скасувати і передати справу на розгляд по суті до господарського суду Запорізької області. Заявник апеляційного подання вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, при прийнятті ухвали судом порушено ст.53 ГПК України. Свої доводи апеляційного подання прокурор обґрунтовує тим, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду прокуратурі області стало відомо тільки 14.06.07р., тобто після отримання звернення Фонду державного майна України до прокуратури, тому судом безпідставно було відмовлено у прийнятті позовної заяви, оскільки під час подачі позовної заяви, прокуратурою області на підставі статті 53 ГПК України одночасно було подано клопотання про відновлення процесуального строку. Крім того, прокурор посилається на те, що рішення третейського суду від 19.03.2007р. у справі № 18 суперечить чинному законодавству, оскільки даний спір не підвідомчий третейському суду, а повинен був розглядатися господарським судом, так як майно, яке є об’єктом договору купівлі-продажу має статус державного і відповідно однією із сторін у справі мав бути Фонд державного майна України на стороні якого і виступає прокуратура. Також, прокурор зазначає, що відповідно до статті 29 ГПК України та статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено жодних обмежень про вступ прокурора у окремі категорії справ, зокрема, розглянуті третейськими судами.
Представник Регіонального відділенні Фонду державного майна України по Запорізькій області та прокурор у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційному поданні.
У запереченнях на апеляційне подання відповідач зазначив, що РВ ФДМУ по Запорізькій області не є стороною у справі, яка розглядалась третейським судом, так як договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва був укладений між ТОВ «Запорізький лікеро-горілчаний завод» та ТОВ «Ассоль 2007» з дотриманням норм чинного законодавства, тобто відповідач є добропорядним набувачем права власності у відповідності до статей 203, 204 ЦК України. Відповідно до ч.2 статті 51 Закону України «Про третейські суди», передбачено можливість подання заяви про скасування рішення третейського суду лише стороною у справі. На думку відповідача, господарський суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви, якщо її подано не стороною у справі, тобто позивачем та відповідачем, які згідно зі статтею 2 закону не були сторонами третейського розгляду. Також відповідач вказує на те, що прокурор до господарського суду Запорізької області звернувся 12.07.2007р., після трьох місяців, тобто з пропуском строку на звернення до суду, що є підставою для відмови у прийнятті відповідної заяви відповідно до частини 4 статті 51 Закону України «Про третейські суди», бо Законом не передбачено можливості відновлення цього строку. Просить апеляційне подання прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2007р. апеляційне подання прокурора прийнято та призначено до розгляду на 14.09.2007р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2559 від 14.09.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів, головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кагітіна Л.П., Юхименко О.В.
За клопотанням представників сторін та прокурора судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою, у судовому засіданні, яке відбулось 14.09.2007р., було оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Запорізької області було проведено прокурорську перевірку за зверненням Фонду державного майна України щодо законності відчуження державного майна реорганізованого державного підприємства «Запорізький лікеро – горілчаний завод».
За результатами прокурорської перевірки було встановлено, що 25.04.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та ТОВ “Т.Нік” було укладено договір № 1944 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Запорізький лікеро – горілчаний завод», розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Артема, 53, який на даний час є чинним.
За умовами п.1.1 названого договору, орендодавець РВ ФДМУ по Запорізькій області передав, а орендар ТОВ «Т.Нік» прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшли об’єкти незавершеного будівництва, а саме: недобудовані виробничий та побутовий корпуса, які мають статус державного майна.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2006р. у справі № 22/48/06 у задоволенні позову ТОВ “Запорізький лікеро - горілчаний завод” до регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області про припинення права власності на частку у спільному майні, а саме: об’єкти незавершеного будівництва у складі: недобудованого побутового корпусу, площею 348,7 кв.м (літера Б-4) і недобудованого виробничого корпусу площею 1701,8 кв.м. (літ.В), розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Артема,53, та визнання права власності на ці об’єкти за ТОВ “Запорізький лікеро-горілчаний завод” відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено того, що він є співвласником вказаного об’єкту незавершеного будівництва.
Арбітражним керуючим ТОВ «Запорізький лікеро – горілчаний завод» 27.02.2007р. було підписано договір купівлі-продажу № 1 з ТОВ «Ассоль 2007», відповідно до якого у власність ТОВ «Ассоль 2007» перейшли об’єкти незавершеного будівництва у складі недобудований побутовий та недобудований виробничий корпус, які як державне майно перебувають в оренді у ТОВ «Т.Нік». Вказаний договір не був нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.
Рішенням третейського суду від 19.03.2007р. по справі № 18 визнано дійсним укладений між ТОВ «Ассоль 2007» і ТОВ «Запорізький лікеро – горілчаний завод» договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 27.02.2007р. № 1 та визнано за ТОВ «Ассоль 2007» право власності на об’єкт незавершеного будівництва в складі недобудованого побутового корпусу, площею 348,7 кв.м., літера Б-4 і недобудованого виробничого корпусу площею 1701,8 кв.м. літера В, який розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Артема, 53 на земельній ділянці площею 0,35 га і загороджений парканом із залізобетонних пліт довжиною 166м.
Прокурор вважає, що оскільки предметом договору купівлі-продажу від 27.02.07р. між ТОВ «Ассоль 2007» і ТОВ «Запорізький лікеро – горілчаний завод» є державне майно, то спір про визнання дійсним цього договору та визнання права власності на вказане майно не підвідомчий третейському суду.
Позовна заява прокурора обґрунтована ст.ст.6, 51 Закону України “Про третейський суд”.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди», третейський суд може розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних, господарських правовідносин, за винятком справ однією із сторін, в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване у разі, якщо справа, по якій прийнято рішення не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
У липні місяці 2007р. заступник прокурора Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ «Ассоль 2007» про визнання недійсним рішення третейського суду від 19.03.2007р. у справі № 18. Вказаним рішенням визнана дійсною угода між ТОВ “Ассоль-2007” та ТОВ “Запорізькій лікеро - горілчаний завод” про купівлю - продаж об’єкту незавершеного будівництва у складі: недобудованого побутового корпусу, площею 348,7 кв.м. (літера Б-4) і недобудованого виробничого корпусу площею 1701,8 кв.м.(літ.В), розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Артема,53, на земельній ділянці, площею 0,35 га, який загороджений парканом із залізобетонних плит довжиною 166 м, а також на цей об’єкт визнано право власності за ТОВ “Ассоль”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2007р. у справі № 02-7/1742 (суддя Гандюкова Л.П.) на підставі п.1 ст.62 ГПК України заступнику прокурора Запорізької області відмовлено у прийнятті позовної заяви
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційне подання таким, що підлягає задоволенню, а оскаржуваний судовий акт скасуванню з наступних підстав.
Згідно п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, яким мотивовано оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Тому у прийнятті позовної заяви слід відмовити згідно до п.1 ст.62 ГПК України якщо вирішення спору відповідно до законів України та угод віднесено до компетенції інших органів або судів іншої юрисдикції.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 12 ГПК України господарським судам України, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
Таким чином, господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
З позовної заяви вбачається, що прокурором пред’явлено позов в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю “Ассоль 2007” про визнання недійсним рішення третейського суду, яким вирішено господарський спір та визнано дійсним договір купівлі - продажу, підписаний між суб’єктами господарювання-юридичними особами, і визнано за ТОВ “Ассоль 2007” право власності на об’єкт незавершеного будівництва.
Законом України “Про третейські суди” передбачено можливість оскарження рішення третейського суду до компетентного суду відповідно до встановленої законом підсудності та підвідомчості справ. Згідно ст. 1 цього закону компетентний суд це суд місцевий загальний чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
З рішення третейського суду від 19.03.07р. у справі № 18 вбачається, що справа третейським судом розглядалася у м. Запоріжжі, розглядався господарський спір між суб’єктами господарювання. Тому позов щодо оскарження рішення третейського суду від 19.03.07р. у справі № 18 підвідомчий господарському суду Запорізької області.
Колегія суддів вважає, що не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви і ст.51 Закону України “Про третейські суди”, оскільки справи підвідомчі господарським судам розглядаються господарськими судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, а Закон України “Про третейські суди” регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови заступнику прокурора Запорізької області у прийнятті позовної заяви з тих підстав, що позовна заява пред’явлена не стороною третейського спору, бо судом першої інстанції не було враховано того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999р. у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист права державної власності.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, даний зміст норми Конституції України кореспондується з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» за № 9 від 01.11.1996р., тобто виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Статтею 121 Конституції України органи прокуратури покладено обов’язок представляти інтереси держави в суді у випадках, визначених законом.
Стаття 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначає право звернення прокурора до суду в інтересах держави при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, пред’явлення позову і участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті теж передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У своїй заяві прокурор визначив органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо державного майна Фонд державного майна, який згідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, визначений державним органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, та орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Також прокурором обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави відчуженням державного майна, а також визнанням права власності на це майно за іншою особою рішенням третейського суду від 19.03.07р у справі № 18.
За змістом частини другої пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді включає не лише подання прокурором позовної заяви, але й розгляд будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора.
Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником. (ст. 54 ГПК України).
Позов підписано заступником прокурора Запорізької області, тобто в межах наданої чинним законодавством компетенції.
Також колегія не погоджується з посилання місцевого господарського суду на те, що законом не передбачено можливості відновлення строку на пред’явлення заяви про оскарження рішення третейського суду, оскільки вказаний строк є процесуальним строком та заяви про оскарження рішень третейського суду розглядаються господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Тобто ця норма застосовується і у провадженні у справах про оскарження рішень третейського суду, тому господарський суд, керуючись нею, може відновити пропущений процесуальний строк, встановлений Законом для вчинення певної дії. Даний строк не визначений законом як пресічний, тому може бути відновлений судом за наявності поважних причин. Як вбачається з матеріалів справи, прокурору стало відомо про рішення третейського суду від 19.03.07р у справі № 18 зі звернення голови Фонду Державного майна України, яке надійшло 14.06.07р. Дані обставини колегія вважає є поважною причиною пропуску строку для подачі прокурором заяви про оскарження рішення третейського суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви прокурора рекомендації Вищого господарського суду від 11.04.05р. № 04-5/639, бо цей документ носить рекомендаційний характер і не є нормативно – правовим актом.
Також п.1 ст.62 ГПК України не визначає підставою для відмови у прийнятті позовної заяви наявність ухвали суду, яка набрала законної сили.
Враховуючи викладене, висновок господарського суду Запорізької області про відмову заступнику прокурора Запорізької області у прийнятті позовної заяви не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційне подання заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.07.2007р. у справі № 02-7/1742 скасувати.
Матеріали справи № 02-7/1742 передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кагітіна Л.П. Юхименко О.В.