ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

                                                                                                             Справа № 2-а-529/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року

Чугуївський міський суд міста Чугуєва у складі:

головуючого судді –  Оболєнської С.А.

за участю секретаря судового засідання – Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв старшого прапорщика міліції Крайнова Вадима Володимировича про визнання неправомірними та скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся  до  суду з позовом до інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв старшого прапорщика міліції Крайнова В.В. про визнання неправомірними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії АХ № 066633 та постанови про адміністративне правопорушення серії АХ № 215516 від 27.08.2010 року, посилаючись на те, що 27.08.2010 року о 17.30 год. він керував автомобілем «ВАЗ-21063» на а/ш Київ-Харків-Довжанський, та був зупинений інспектором ДПС, який склав протокол і виніс постанову про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак надав до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглядати справу у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з’явився, повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи своєчасно та належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про отримання ним судової повістки, заяв про розгляд справи у його  відсутності  не  надавав,  заперечень  проти  позову  не  надав. У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи,  дослідив  наявні  у  справі  докази,  вважає, що  позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 серпня 2010 року відносно ОСОБА_1 інспектором ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв старшим прапорщиком міліції Крайновим В.В. було складено протокол серії АХ № 066633 та винесено постанову серії АХ № 215516 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі - 255 грн., а саме за те, що 27.08.2010 року о 17-30 годині ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21063», д.н. НОМЕР_1, на 521 км а/ш Київ-Харків-Довжанський, зі швидкістю 90 км/год., перевищивши швидкість, встановлену для руху дорожнім знаком 5.45 ПДР України, на 30 км/год., чим порушив п.12.9 ПДР України, з чим позивач не погоджується, вважаючи протокол та постанову неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані  перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження  надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням  необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто відповідач повинен довести суду правомірність складання  вищезазначеної постанови, таким чином відповідачем не виконано обов’язку,  покладеного  на  нього  законом.

Навпаки викладеним обставинам у постанові, позивач зазначив суду, що постанова відносно нього винесена неправомірно, про що безпосередньо зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення, крім того, не відповідають  фактичним  обставинам,  що  мали  місце  27.08.2010  року, викладені у постанові порушення, тобто доведено, що позивачем не порушено п. 5.45 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідачем не надано до суду доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та, якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач.

Крім того, з матеріалів справи вбачається порушення відповідачем порядку фіксування адміністративного правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З постанови від 27.08.2010 року по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що дане правопорушення зафіксовано спеціальним приладом «Беркут», однак не зазачено, що технічний прилад «Беркут» при фіксації правопорушення працював в автоматичному режимі.

В свою чергу законодавець передбачив фіксування правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів. Такий технічний засіб має бути встановлений стаціонарно та нерухомо, з точним зазначенням його місця знаходження. В матеріалах про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено місце (адреса) такого приладу, що працює в автоматичному режимі.

Разом з тим, прилад «Беркут» не є таким, що працює в автоматичному режимі. Це портативний переносний прилад, який при використанні за призначенням інспектор ДПС тримає у руках, тому фіксувати швидкість руху автомобілів інспектор може перебуваючи в будь якому місці.

Фіксування порушення приладом «Беркут» не може виключити того, що саме фіксування мало місце в іншому місці, ніж вказано у постанові, де швидкість у 65 км/год. може бути допустимою. Також, такий прилад можна було використати при пересуванні в автомобілі, який рухався у зустрічному з позивачем напрямку безпосередньо після роз’їзду автомобілів, що дозволяє зафіксувати сумарну швидкість автомобілів, які рухаються один від одного.

У зв’язку з вищевикладеним не були забезпечені всебічність, повнота і об'єктивність з'ясування обставин по справі та вирішення її у відповідності із законом.

Відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.

Однак, в постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу «Беркут», чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з даним приладом та достовірність вимірюваних даних.

У відповідності до ст. ст. 10 - 15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також надано не було.

Отже, матеріали справи не містять доказів правопорушення з боку позивача, який, у свою чергу, будь-які порушення зі свого боку заперечує, а можливість зібрання таких доказів втрачена, так як відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що позивач був не згоден з наявністю факту вчинення ним відповідного правопорушення, суд вважає, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, не надано жодного доказу щодо здійснення фіксування правопорушення за допомогою технічного приладу «Беркут», який би працював в автоматичному режимі, приймаючи до уваги приписи ч.ч.1 та 3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суд вважає, що приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв з порушенням норм КУпАП, що регламентують порядок фіксування правопорушень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, тому позовні вимоги в частині скасування постанови є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Стосовно позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії АХ № 066633 від 27.08.2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного  судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень»наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи  юридичних осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не   належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, суд вважає, що в розумінні ст. 17 КАС України протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкту владних повноважень, оскарження якого є компетенцією адміністративних судів, тому провадження у справі слід закрити згідно з п.1ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 17, 71, 157, 159, 160, 171-2 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст.251, 268, 280, 287-289, 293, 296 КУпАП, суд, –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв старшого прапорщика міліції Крайнова Вадима Володимировича про визнання неправомірними та скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії АХ № 066633 від 27.08.2010 року.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АХ № 215516 від 27.08.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн., справу закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 20 жовтня 2010 року.

Суддя:                                                                                                           С.А. Оболєнська