У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.08.07 Справа №11/47-пд-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі судового засідання Соколові А.А.
за участю представників сторін
від позивача: Горобчук М.І., довіреність №20/5-4-493 від 01.12.2006р., Капустняк В.А., посвідчення №075
від прокуратури Толсторебров І.М., посвідчення №301 від 01.03.2006р.
від відповідача-1: Якуба Н.Г., довіреність №180 від 02.03.2007р.
від відповідача-2: Кісельов Л.О., довіреність №759/70-26- «П» від 25.12.2006р.
від відповідача-3: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 11/47-ПД-06 та апеляційні скарги Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку в особі філії “Херсонське центральне відділення Промінвестбанку”, м. Херсон та Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2007р. у справі 11/47-ПД-06
за позовом прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ
до відповідача-1 Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку в особі філії “Херсонське центральне відділення Промінвестбанку”, м. Херсон
до відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”, м. Херсон (далі за текстом ВАТ «ХСЗ»)
до відповідача –3 Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури, м. Херсон
про визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2007р. у справі №11/47-ПД-06 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір переводу боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998р., укладений між Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі Херсонського головного відділення, Херсонським суднобудівним заводом та Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової арматури. Судові витрати покладено на відповідачів у рівних частинах. Рішення суду мотивовано тим, що за спірним договором сторони передбачили перевід боргу за зобов’язаннями Херсонського суднобудівного заводу, яких не існувало на момент укладення оспорюваного договору, а саме: за зобов’язаннями Херсонського суднобудівного заводу, що виникли внаслідок виконання кредитного договору №61 від 13.09.1995р. та були припинені у зв’язку із укладенням кредитного договору №16 від 28.02.1996р. Наслідки недійсності оспорюваного договору судом першої інстанції не застосовані у зв’язку з тим, що позивачем не доведено його виконання всіма учасниками.
Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідачем-2 подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції і припинити провадження у даній справі, зазначає, що судом прийнято рішення з невірним застосуванням норм матеріального права, вказує, що факт дійсності договору про перевід боргу від 23.03.1998р. №02-01/58-98 з тих же підстав було встановлено іншими судовими рішеннями у справі № 4/448-ПД, які набрали чинності. Предметом розгляду у справі № 4/448-ПД був спір про визнання недійсним договору про переведення боргу від 23.03.1998р. № 02-01/58-98, який є предметом спору у даній справі, і розглядався цей спір за участю осіб, які також є сторонами у даній справі.
Відповідач-1також не погодився з прийнятим у справі судовим рішенням і подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає, що суду надано рішення по справі №7/12-пс від 17.10.2001р. про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору переводу боргу, в цьому рішенні встановлено, що при укладенні оспорюваного договору між сторонами в потрібній у належному випадку формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, що відповідає вимогам статті 153 ЦК України. Вказує, що договір №16 від 28.02.1996р. є узагальнюючим договором, яким продовжувався термін дії декількох договорів, в тому числі і договору №61 від 13.09.1995р. Звертає увагу, що термін «переукладення, що застосований в тексті договору свідчить, що борг не погашено за всіма договорами, що перераховані в предметі договору №16. Банк просить звернути увагу на приписи пункту26 положення “Про кредитування”, затвердженого НБУ від 28.08.1995р. № 246, яким передбачено, що відстрочення кредиту має бути оформлене додатковим договором між банком та позичальником, який є невід’ємною частиною кредитного договору. Судом першої інстанції не врахованого того, що новації в наслідок укладання договору №16 від 28.02.1996р. не відбулося, оскільки у ньому не зазначено про припинення зобов’язань за кредитним договором № 61 від 13.09.1995р. Крім того, договір № 61 від 13.09.1995р. постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2002р. у справі № 4/2-пс визнано дійсним. Спірний договір відповідачем-3 виконувався. За період з 17.06.1998р. по 17.07.2001р. заводом добровільно погашено 76022,27грн боргу. Оспорюваним договором було оформлено борг, переданий за розподільчим балансом відповідачу-3, як правонаступнику, в наслідок реорганізації ВАТ “Херсонський суднобудівний завод”. Розподільчий баланс, в якому зазначено і заборгованість по кредиту перед банком станом на 01.02.1998р. затверджено заступником міністра промислової політики України. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначив, що посилання у скаргах на те, що на підставі розподільчого балансу у заводу «Судмаш» виникла заборгованість саме перед банком не підтверджується матеріалами справи. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і зазначив, що суд при винесені рішення правомірно дійшов висновку про припинення дії кредитного договору №61 шляхом його переукладення, посилання банку на положення НБУ “Про кредитування” є безпідставним, оскільки відбулось переукладення кредитного договору, а не відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки. У судовому засіданні позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договір про переведення боргу не відповідає вимогам законодавства і має бути визнаний недійсним відповідно до ст.48 ЦК Української РСР.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування, у задоволенні апеляційних скарг просить відмовити.
Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 26.03.2007р. апеляційні скарги прийняті та призначені до розгляду на 24.05.2007р. З метою витребування додаткових документів у сторін розгляд справи було відкладено до 12.06.2007р. та оголошувалась перерва до 02.08.2007р.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. №1920 справу призначено до розгляду у складі колегії суддів, головуючого судді – Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.
Запис розгляду судової справи, за клопотанням сторін здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду». З згодою сторін у судовому засіданні 02.08.2007р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
23 березня 1998 року між Херсонським суднобудівним заводом (Первісний боржник) Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової арматури (Новий боржник) та Херсонським головним відділенням Промінвестбанку (Кредитор) укладено договір №02-01/58-98.
У пункті1 цього договору сторони зазначили, що Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури створюється в результаті реструктуризації Херсонського суднобудівного заводу, наділяється активами і пасивами у відповідності з розподільним балансом. Первісний боржник переводить на Нового боржника грошовий борг за кредитним договором №61 від 13.09.1995р.у розмірі 2.066.818,23грн. і нарахованим відсоткам за ним станом на 01.03.1998р. у сумі 903.175,90грн., що виник внаслідок неналежного виконання зобов’язань перед Кредитором. Загальна заборгованість склала 2.969.994,13грн.
Згідно пунктів 2, 3, 4 договору зобов’язання, яке приймає Новий боржник ґрунтується на кредитному договорі №61 від 13.09.1995р., який укладено між Первісним боржником та Кредитором. Кредитор не заперечує проти переводу боргу, визначеному у п.1 договору і зменшує дебіторську заборгованість Первісного боржника на суму, вказану у п.1 договору.
Первісний боржник, у відповідності з п.5 договору, передає Новому боржнику усю інформацію і документацію, що підтверджує його права та обов’язки перед Кредитором.
Договір набирає чинності з моменту заснування Нового боржника в якості юридичної особи у відповідності з вимогами діючого законодавства (п.8 договору).
Херсонський державний завод судного обладнання та суднової арматури створено наказом №55 Міністерства промислової політики України від 12.02.1998р. на базі майна машинобудівного підрозділу Херсонського суднобудівного заводу шляхом його відокремлення.
Державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності (Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури) здійснена відділом державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради 24.02.1998р., про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за номером 5395. 25.02.1998р. Херсонський державний завод судного обладнання та суднової арматури включено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України з ідентифікаційним код 24944438.
Тобто, як господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи, з моменту державної реєстрації Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури набув права юридичної особи і мав відповідно до статуту з власної ініціативи приймати будь-які рішення, в тому числі щодо укладення угод, що не суперечить законодавству.
Як зазначалось вище, зобов’язання, які прийняв на себе Новий боржник базуються на кредитному договорі №61 від 13.09.1995р., предметом якого є надання кредиту Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком позивальнику (Херсонському суднобудівному заводу) для виплати заробітної плати та виробничі потреби і розмірі 206.681.823.000 (двісті шість мільярдів шістсот вісімдесят один мільйон вісімсот двадцять три тисячі) карбованців. Пунктом 2.1 даного договору (в редакції змін та доповнень від 18.01.1996р.) встановлено строк повернення кредиту –25.01.1996р. За актом від 11.09.2001р. Херсонський суднобудівний завод передав, а Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури прийняв усі оригінали документів за договором №61 зі змінами до нього(а.с55,т.2).
Прокурор Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України з урахуванням клопотання позивача про зміну предмету позову просить визнати недійсним договір №02-01/58-98 про перевід боргу від 23.03.1998р. на підставі статті 48 ЦК Української РСР, яка була чинна на момент його укладення, у зв’язку з невідповідністю його вимогам закону. Свої вимоги прокурор і позивач обґрунтовують тим, що ВАТ «ХСЗ» підприємству «Судмаш» не передав усю інформацію і документацію, що підтверджує його права та обов’язки перед Кредитором. До нового боржника не доведено вимоги та заперечення, які засновані на відносинах між первісним боржником та кредитором. Капустняк В.А. не мав права підписувати договір без довіреності підприємства Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури. На дату підписання спірного договору про переведення боргу кредитний договір № 61 від 13.09.1995р., за яким передався борг, був припинений укладанням кредитного договору № 16 від 28.02.1996р. Сторони не дійшли згоди про те, з якої дати вступає договір переводу боргу. Вказані вимоги стали предметом розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки відносини сторін щодо укладання договору №02-01/58-98 про перевід боргу від 23.03.1998р. виникли до 01.01.2004 року, господарський суд повинен оцінювати спірні відносини сторін відповідно до діючих на момент його укладання норм законодавства.
Даний висновок суду підтверджується пунктом 10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсним” від 12.03.1999р. № 02-5/111, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Спірний договір, як вже зазначалося, укладено 23.03.1998р., цивільно – правові відносини на момент його укладення регулювались Цивільним кодексом Української РСР в редакції 1963р., тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 1963р.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором переводу боргу. Правовідносини щодо переводу боргу на час укладання цього договору регулювалися відповідними нормами глави 17 ЦК УРСР(ст.ст.201-202).
Згідно ст. 201 ЦК УРСР перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається тільки за згодою кредитора.
Спірний договір укладений за згодою кредитора АК ПІБ в особі філії “Херсонське головне відділення Промінвестбанку”, про що свідчить підпис його повноваженої особи на спірному договорі, скріплений печаткою банку.
З боку нового кредитора - Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури підписано Капустняком В.Я., який згідно наказу Міністерства промислової політики № 55 від 12.02.1998р. був призначений на посаду виконуючого обов’язки директора. Статутом підприємства , затвердженого Міністерством промислової політики України, права керівника щодо укладання угод не обмежені. У статті 6.3 статуту зазначено, що керівник без довіреності діє від імені підприємства та вправі укладати угоди. Тому посилання прокурора та позивача на відсутність у Капустняка В.А. повноважень на укладання договору про перевід боргу від 23.03.1998р.є безпідставними. Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідач-3 частково виконав спірний договір, сплативши у період з 17.06.1998р. по 17.07.2001р. 76022,27грн. боргу, тим самим схвалив його. Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Не є підставою для визнання спірного договору недійсним і посилання прокурора та позивача на те, що первісний боржник не виконав умови про передачу новому боржнику всієї інформації і документації, які б підтверджували його права і обов’язки перед кредитором. Оскільки дані обставини стосуються виконання договору про перевід боргу, а виконання чи невиконання умов договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору недійсним, про що також зазначено у роз’ясненні Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р.
Слід також відмітити, що на виконання договору про перевід боргу № 02-01\58-98 від 23.03.1998р. за актом приймання передачі оригіналів кредитного договору № 61 від 11.09.2001р. державне підприємство «Херсонський суднобудівний завод» на підставі договору про перевід боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998р. передало, а Херсонський завод суднобудівного обладнання та суднової арматури прийняв оригінали кредитного договору № 61 від 13.09.1995р. зі змінами і доповненнями від 18.11.1995р. та 18.01.1996р. (а.с.8,39т.2).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання спірного договору недійсним з тієї підстави , що кредитний договір, за яким відбувалося переведення боргу, на час підписання спірного договору був припинений в наслідок новації, а саме: укладення кредитного договору № 16 від 28.02.1996р.Колегія вважає, що такий висновок судом зроблено без врахування наявних у справі судових рішень по справі № 4/448-ПД та без з’ясування фактичних прав та обов’язків, що виникли з кредитного договору №16 від 28.02.1996р. та кредитного договору №61 від 13.09.1995р.
Зобов’язання припиняється відповідно до вимог ст. 220 ЦК УРСР, який діяв на час укладання кредитного договору № 16 від 28.02.1996р. за домовленістю сторін, зокрема, за домовленістю про заміну одного зобов’язання іншим між тими ж особами(новація).
При цьому, як слідує з суті ч.1 ст.220 ЦК УРСР, для того щоб настала новація сторони повинні спеціально обговорити умову про припинення зобов’язання, що раніше діяло.
У кредитному договорі № 16 від 28.02.1996р. сторонами не зазначено про припинення зобов’язань за раніше укладеними кредитними договорами, переліченими у п.п.1.1 цього договору, зокрема, також і за договором № 61 від 13.09.1995р. Також з листування сторін та подальших їх дій щодо виконання договору, в тому числі і підписання спірного договору, слідує, що сторони не погодили припинення зобов’язань за договором № 61 від 13.09.1995р.
Крім того, договором № 16 від 28.02.1996р. не змінено предмету зобов’язання, що був передбачений у договорі № 61 від 13.09.95р., а саме: повернення наданих за договором №61 кредитних коштів, не замінено способу та порядку погашення кредиту.
Фактично кредитним договором № 16 від 28.02.1995р. змінено строк повернення кредиту до 13.08.1996р. та розмір ставки банку за користування кредитом і узгоджений розмір пені за порушення строків повернення кредиту. Тому , колегія вважає, що в даному випадку не відбулося заміни одного зобов’язання на інше. Підтвердженням того, що договором № 16 від 28.02.1995р.були тільки фактично змінені деякі умови кредитних договорів, зокрема і № 61 від 13.09.95р.,є те що 22.12.1997р. та 21.04.1997р.укладені угоди про зміни та доповнення(а.с92,93,т.2). В цих угодах зазначено, що сторони вносять зміни до певних кредитних договорів, в тому числі і до № 61 від 13.09.95р., стосовно припинення нарахування відсотків за цими кредитними договорами та пролонгації терміну повернення кредитів, наданих згідно цих договорів.
До того ж, відповідно до п.26 Положення “Про кредитування”, затвердженого постановою правління Національного банку України № 246 від 28.09.95р., яким передбачені особливості укладання та зміни кредитних договорів, відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Термін «переукладення договору» ототожнюється з терміном «укласти цей договір в новій редакції», однак, договір № 61 не було викладено у новій редакції, предмету зобов’язання за договором № 61 не було змінено укладанням договору № 16, не було змінено спосіб та порядок виконання зобов’язання, а внесені договором № 16 зміни не припинили зобов’язання, зазначеного у кредитному договорі № 61 від 13.09.1995р.
Колегія суддів вважає, що договір № 16 від 28.02.1996р. не може вважатися самостійним кредитним договором оскільки не містить усіх істотних умов необхідних за законом для кредитного договору, зокрема, умови щодо цільового призначення кредитних коштів.
Факт виникнення суми боргу, вказаної у спірному договорі, саме за кредитним договором №61 від 13.09.1995р. сторони не заперечують.
Місцевий господарський суд не врахував вказаних обставин та не надав їм належну правову оцінку.
Крім того, колегія зазначає, що господарським судом Херсонської області вже вирішувався спір про визнання недійсним договору про перевід боргу № 02-01\58-98 від 23.03.1998р. на підставі ст.48 ЦК України у зв’язку з тим, що за вказаним договором було передано борг за договором № 61 від 13.09.95р., який було припинено укладанням договору № 16 від 28.02.1996р. Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.12.2003р. у справі №4/448-ПД, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.07.04р., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірний договір про перевід боргу відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для визнання його недійсним згідно статті 48 ЦК Української РСР не має. Також цими рішеннями встановлено факт відсутності припинення зобов’язань за договором № 61 від 13.09.1995р. та надана правова оцінка кредитному договору № 16 від 28.02.1996р. У справі № 4/448-ПД сторонами були Херсонський державний завод суднового обладнання і суднової арматури, ВАТ « Херсонський суднобудівний завод» та Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Херсонське центральне відділення АКБ «Промінвестбанк», які також беруть участь і у даній справі.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Посилання прокурора та позивача на те, що ні позивач ні прокурор не були стороною у справі №4/448-пд, а тому застосування статті 35 ГПК України є можливим колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, якби прокурор та міністерство були б також сторонами у справі №4/448-пд, то відповідно до ст.80 ГПК України процесуальним наслідком розгляду спору з підстав передання боргу за припиненим договором було б припинення провадження у справі. Крім того, факт відсутності припинення кредитного договору № 61 від 13.09.95р. підтверджується і іншими доказами наявними у справі, в тому числі і судовими рішеннями у справі № 4/448-ПД.
З пояснень представників відповідачів та інших матеріалів справи слідує, що в результаті реорганізації Херсонського суднобудівного заводу та виділенні Херсонського державного заводу суднового обладнання і суднової арматури останньому згідно розподільчого балансу та акту прийому-передачі державного майна передана заборгованість за кредитами, що складає суму неповерненого кредиту по договору №61 від 13.09.1995р.та відсотки за користування кредитом за даним договором. Підставою для передачі боргу є розподільчий баланс підприємства та акт прийому передачі державного майна. Спірний договір укладено в процесі реорганізації Херсонського суднобудівного заводу з метою передачі Херсонському державному заводу суднового обладнання та суднової арматури частини боргів цього підприємства та уточнення, які саме зобов’язання ДП “Судмаш” передані в наслідок реорганізації ВАТ “Суднобудівного заводу”.
Колегія також зауважує, що Міністерство промислової політики не є стороною договору про перевід боргу і відповідно до п. 6.3. статуту, будучи засновником, не має право втручатися в оперативну і господарську діяльність ДП “Судмаш”. Міністерство промислової політики України не довело порушення його прав укладанням спірного договору переводу боргу.
Також колегія суддів наголошує, що стаття 35 Закону України «Про прокуратуру» надає прокуророві право вступити у справі на будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави і суспільства, та зобов’язує його своєчасно вживати передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Це нормативне положення трансформовано у статтю 29 ГПК України, згідно якою прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадян або держави. Для цього прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави.
Отже, прокурор може скористатися своїм правом звернутися до місцевого господарського суду із заявою про захист інтересів держави у випадках, коли органи державного управління, контролю та місцевого самоврядування, на яких відповідними законодавчими актами покладено обов’язок захищати інтереси держави, не вживають передбачених законом заходів щодо цього. Прокурор не визначив з посиланням на законодавство, яким чином порушенні матеріальні або інші інтересів держави укладанням спірного договору.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відповідність оскарженого договору переводу боргу вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 201 ЦК України, роз’ясненням ВАСУ №01-6/1301 від 14.12.1993р. “Про деякі питання уступки вимоги та переводу боргу”. Підстав для визнання його недійсним на підставі вимог ст. 48 ЦК України не має.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” N02-5/111 від 12.03.99р. (із змінами) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Прокурор і позивач не довели, всупереч положенням статі 33 ГПК України, обґрунтованість заявлених вимог про визнання недійсним договору №02-01/58-98 про перевід боргу від 23.03.1998р., тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Місцевий господарський суд при винесенні судового рішення неповно з’ясував обставини справи, визнавши спірну угоду недійсною порушив норми матеріального права, тому вказане судове рішення підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд справи у господарському суді Херсонської області та Запорізькому апеляційному господарському суді, у відповідності до статті 49 ГПК України, слід віднести на позивача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”, м. Херсон задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку в особі філії “Херсонське центральне відділення Промінвестбанку”, м. Херсон задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2007р. у справі № 11/47-пд-06 скасувати.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Міністерства промислової політики України, м. Київ на користь Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку в особі філії “Херсонське центральне відділення Промінвестбанку”, м. Херсон 42,50грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Стягнути з Міністерства промислової політики України, м. Київ на користь Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”, м. Херсон 21,25грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.