Справа № 2-704/2010

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

9 вересня 2010 року                 Шаргородський районний суд  Вінницької області

в складі: головуючого                судді  Трофімчука М.Ю.

при секретарі                                          Палій М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за  позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності незаконною та про стягнення недоотриманої щомісячної суми до пенсії відповідно  до ст. 6 Закону України «Про статус і соціальний захист дітей війни»,  

в с т а н о в и в :

    26.08.2010 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4  звернулися до суду з вказаними позовами до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області.

                 Кожен з позивачів є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, оскільки на час закінчення Другої світової війни (2.09.1945 року) були неповнолітніми, зокрема, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,   тому мають право на отримання державної соціальної допомоги  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Про порушення своїх прав на доплату до пенсії, позивачі дізналися із публікації у газеті  «33-ій канал» в лютому 2010 року, після чого звернулися до відповідача – УПФ України в Шаргородському районі  з заявами про перерахунок пенсії з доплатою підвищення як дітям війни, однак поставлені в заявах вимоги відповідачем відхилені, чим порушено захищене Законом та гарантоване ст.22 Конституції  право на отримання належного їм соціального підвищення, оскільки протягом 2006-2007 років надбавка їм як дітям війни не виплачувалась взагалі, а з 01.01.2008 року виплачується лише в розмірі 10% від прожиткового мінімуму ля осіб, які втратили працездатність.

    На підставі викладеного, просили поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки пропустили його з поважних причин; визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі щодо нарахування та виплати їм державної соціальної допомоги як дітям війни за період з 01.01.2007 року по 31.07.2010 року; стягнути з управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу - 30% надбавку до пенсії як дітям війни за період з 01.01.2007 року по 31.07.2010 року в сумі 4966,50 грн.; стягнути з відповідача судові витрати.

           В судове засідання  позивачі не з’явилися, однак від них до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.41-43)

           Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі в судове засідання не з’явився, але від начальника УПФУ в Шаргородському районі Мельника О.Г. до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути без представника управління Пенсійного фонду (а.с.44).

    Згідно наданих до суду заперечень (а.с.45-46), відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення як безпідставний, а також у зв’язку із пропуском позивачами строків звернення до суду (а.с.47).  

             Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4  отримують пенсію за віком, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні пенсійними справами, копіями пенсійних посвідчень та мають статус дітей війни, визначений ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки кожному з них  на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років, що підтверджується копіями паспортів (а.с.5, 18, 30).

    Зазначені факти  також підтверджуються довідками управління праці і соціального захисту населення Шаргородської РДА про статус «дитини війни», (а.с.8, 20, 32).

    Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4  відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», мають право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є  органом, на який покладено завдання забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством і відповідно делеговано повноваження щодо призначення і здійснення виплат дітям війни (а.с.48-49).

Наведене дає підстави для висновку, що на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і підвищення до пенсії дітям війни. Зазначені обставини сторонами визнаються і не оспорюються.

Підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3  у 2007 році відповідачем не виплачено. Позивачу ОСОБА_1 в 2007 році нараховано і виплачено  надбавку, яка становить: 19,60 грн. з січня по березень 2007 року, 20,30 грн. – з квітня по вересень 2007 року, 20,55 грн. – з жовтня по грудень 2007 року, що підтверджується довідкою УПФУ у Шаргородському районі (а.с.53) .

З 2008 року по липень 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4  отримували від відповідача доплату до пенсії, як дітям війни, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  в меншому розмірі,  зокрема:  у 2008 році – за січень-березень  – по 47 грн., за квітень-червень – по 48,10 грн., за липень-вересень  – по 48,20 грн., за жовтень-грудень – по 49,80 грн.; у 2009 році за січень-грудень – по 49,80 грн. щомісячно; з січня по серпень включно 2010 року – по 49,80 грн. (а.с.23, 50-52).

Відповідно до ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.; відповідно до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.; відповідно до ст.54 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498 грн., згідно ст.1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-УІ від 20.10.2009 року, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – у розмірі 573 грн.; відповідно до ст.52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн.

Саме з такого розрахунку повинно було вираховуватися та виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4,  як дітям війни,  з 2007 року по липень 2010 року включно.

З урахуванням того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними – відповідно: положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області повинно було нараховувати та виплачувати позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також за весь 2009 рік та 01.01.2010 року по 31.07.2010 року.

З 1.01.2007 року до 9.07.2007 року та з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 не мали права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що зупиняли дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втрачають чинність і не підлягають застосуванню  з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що передбачено ч.2 ст. 152 Конституції України.  

Суд залишає поза увагою заяву відповідача про застосування позовної давності та відмови у позовах на підставі спливу позовної давності (а.с.47), оскільки судом встановлено, що позивачі пропустили строки позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 1.01.2007 року по 17.08.2007 року з поважних причин - необізнаності про дійсне нарахування та виплату їм, як таким, що мають статус "дітей війни", допомоги, передбаченої ЗУ "Про статус і соціальний захист дітей війни", за період з 2007 року по червень 2010 року включно, про що вони  дізналися лише із  відповіді відповідача на свої звернення з приводу нарахування та надбавки до пенсії як дітям війни (а.с.10-11, 21-22, 34-35). Тому суд вважає, що позивачі пропустили строки звернення із  позовами  про захист порушених прав як "дітей війни" в січні-серпні  2007 року з поважних причин, тому даний строк підлягає поновленню.

Не переконливими є також викладені в запереченнях на позовні заяви  посилання відповідача щодо правомірності ненарахувань та виплати позивачам підвищення до пенсії як дітям війни через  відсутність фінансування з бюджету, а також посилання на нецільове використання коштів Пенсійного фонду України у випадку проведення виплат не із Держбюджету, як встановлено ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", а  із джерел Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків на підвищення до пенсії дітям війни не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися. Навпаки, з довідок відповідача та з заперечень на позовні заяви  вбачається, що виплати підвищення до пенсії дітям війни відповідачем фінансувалися з Держбюджету  протягом 2007-2010 років. Крім того, позивачі не заявляють позовної вимоги, а суд не зобов'язує відповідача щодо проведення виплат позивачам з власних джерел фінансування УПФ України у Шаргородському районі Вінницької області.    

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено виплати позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, як дітям війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також у 2009 році та в січні-липні 2010 року, оскільки виплата підвищення до пенсії позивачам,  як дітям війни, у 2009 році та в січні-липні 2010 року щомісячно проводилася у розмірі 49,80 грн. на підставі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим, виходячи із положень ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України, виплати підвищення до пенсії дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

За таких обставин, суд приходить  до висновку, що в даному спорі слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, а Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік та над постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, які мають обмежений термін дії, тобто являються Законами тимчасової дії – на період певного бюджетного  періоду (п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України) і не можуть вносити зміни в постійно діючі закони.

Також суд вважає, що  при розрахунку щомісячного підвищення дітям війни, яке, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком,  слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, розмір недоплаченого  підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року становить 581,34 грн. і розраховується наступним чином:  

1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у липні 2007 року становив 406 грн., а 30 % від зазначеної суми становить 121,80 грн.; з врахуванням того, що липень 2007 року мав 31 день, то розмір надбавки до пенсії як дитині війни за 1 день липня 2007 року становив: 121,80:31 = 3,93 грн., а за 23 дні липня 2007 року (31 день – 8 днів = 23 дні) становив: 23 х 3,93 = 90,39 грн.,  а віднявши від зазначеної суми виплачену позивачу ОСОБА_1 допомогу як дитині війни у розмірі 20,30 грн., то розмір недоплаченого підвищення йому, як дитині війни, у липні 2007 року становитиме 70,09 грн. (90,39 – 20,30 =70,09 грн.).  

2) у серпні – вересні 2007 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 406 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 121,80 грн., віднявши від зазначеної щомісячної суми виплачену позивачу ОСОБА_1 допомогу як дитині війни у розмірі по 20,30 грн. щомісячно, то розмір недоплаченого підвищення йому, як дитині війни, у вказаних місяцях 2007 року становитиме по 101,50 грн. (121,80 – 20,30 =101,50 грн.);

 3) у жовтні – грудні  2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 411 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 123,30 грн., а віднявши від зазначеної щомісячної суми виплачену ОСОБА_1 допомогу як дитині війни у розмірі по 20,55 грн. щомісячно, то розмір недоплаченого підвищення йому, як дитині війни, у вказаних місяцях становитиме по 102,75 грн. (123,30 – 20,55 =102,75 грн.).

Всього у 2007 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, ОСОБА_1 становить: 70,09 + 101,50+101,50+102,75+102,75+102,75 =  581,34 грн.

Розмір недоплаченого  підвищення до пенсії позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_4,  як дітям війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року становить по 703,89 грн. і розраховується наступним чином:  

1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у липні 2007 року становив 406 грн., а 30 % від зазначеної суми становить по 121,80 грн.; з врахуванням того, що липень 2007 року мав 31 день, то розмір надбавки до пенсії як дітям війни за 1 день липня 2007 року становив: 121,80:31 = 3,93 грн., а за 23 дні липня 2007 року (31 день – 8 днів = 23 дні) становив: 23 х 3,93 = по 90,39 грн.;

 2) у серпні – вересні 2007 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 406 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 121,80 грн.;

 3) у жовтні – грудні  2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 411 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 123,30 грн.;

Всього у 2007 році недоплата підвищення до пенсії, як дітям війни, ОСОБА_2, ОСОБА_4 становить: 90,39 + 121,80 + 121,80 + 123,30 + 123,30 + 123,30 = по 703,89 грн.

Розмір недоплаченого підвищення до пенсії  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4,  як дітям війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року становить по 684,20 грн. і розраховується наступним чином:

1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у травні 2008 року становив 481 грн., а 30 % від зазначеної суми становить по 144,30 грн., з врахуванням того, що травень 2008 року мав 31 день, то розмір надбавки до пенсії як дітям війни за 1 день травня 2008 року становив: 144,30 : 31 = 4,65 грн., а за 10 днів травня 2008 року (31 день – 21 день = 10 днів) становив: 4,65 х 10 = по 46,50 грн. В  травні 2008 року позивачам виплачено підвищення до пенсії, як дітям війни в сумі по 48,10 грн.,  що вбачається з довідок відповідача, тому за травень 2008 року заборгованості немає;

2) у червні 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 481 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 144,30 грн.; з врахуванням виплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 підвищення в червні 2008 року в сумі по 48,10 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дітям війни у червні 2008 року їм становить по 96,20 грн. (144,30 – 48,10 =96,20 грн.);

3) у липні – вересні  2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 482 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 144,60 грн., а віднявши від зазначеної щомісячної суми виплачену позивачам допомогу як дітям війни у розмірі по 48,20 грн. щомісячно, то розмір недоплаченого підвищення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, як дітям війни у вказаних місяцях становитиме по 96,40 грн. (144,60 – 48,20 = 96,40 грн.);

4) у жовтні – грудні 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., а віднявши від зазначеної щомісячної суми виплачену позивачам допомогу як дітям війни у розмірі по 49,80 грн. щомісячно, то розмір недоплаченого підвищення їм, як дітям війни, у вказаних місяцях становитиме по 99,60 грн. (149,40 – 49,80 =99,60 грн.).  

Всього у 2008 році недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, як дітям війни, становить:  96,20 + 96,40 + 96,40 + 96,40 + 99,60 + 99,60 + 99,60 = по 684,20 грн.

У 2009 році розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4,  як дітям війни, становить по 1240,20 грн. і розраховується наступним чином:  

1) у січні – жовтні  2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачам підвищення до пенсії як дітям війни в січні – жовтні 2009 року в сумі по 49,80 грн. щомісячно, недоплата підвищення до пенсії їм, як дітям  війни у січні – жовтні  2009 року становить по 99,60 грн. (149,40 – 49,80 =99,60 грн.);

 2) у листопаді – грудні 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 573 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 171,90 грн., з врахуванням виплати позивачам. підвищення в листопаді – грудні 2009 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у листопаді – грудні 2009 року їм становить по 122,10 грн. (171,90 – 49,80 = 122,10 грн.).

Всього у 2009 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 становить: (99,60х10) + (122,10х2) = по 1240,20 грн.

З 1.01.2010 року по 31.07.2010 року розмір недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, як дітям війни, становить по 1125,00 грн. і розраховується наступним чином:

1) у січні – березні 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 695 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 208,50 грн., а віднявши від зазначеної щомісячної суми виплачену позивачам допомогу як дітям війни у розмірі по 49,80 грн. щомісячно, то розмір недоплаченого підвищення їм, як дітям війни у вказаних місяцях становитиме по 158,70 грн. (208,50 – 49,80=158,70 грн.);

2) у квітні – червні  місяцях 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 706 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 211,80 грн., з урахуванням виплати позивачам підвищення в квітні – червні  2010 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дітям війни у квітні – червні  2010 року їм становить по 162 грн. (211,80 – 49,80 = 162 грн.);

3) у липні 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 709 грн., а 30 % від зазначеної суми складає по 212,70 грн., з урахуванням виплати позивачам підвищення в липні  2010 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дітям війни у липні  2010 року їм становить по 162,90 грн. (212,70 – 49,80 = 162,90 грн.).

 Всього з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року недоплата підвищення до пенсії, як дітям війни, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 становить: (158,70 х 3) + (162 х 3) + 162,90 = по 1125,00 грн.

Загальна недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, становить  по 3630,74 грн., а саме: 581,34 + 684,20 + 1240,20 + 1125 =  3630,74 грн.

Загальна недоплата підвищення до пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_4,  як дітям війни, становить  по 3753,29 грн., а саме: 703,89 + 684,20 + 1240,20 + 1125 = по 3753,29 грн.

Таким чином, суд вважає відмову  відповідача – управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі – у  нарахуванні і виплаті  недоплаченої, позивачам, як дітям війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з: 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року –   незаконною.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1, 14, 26).

      На підставі викладеного, судом встановлено, що право позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4  на отримання підвищення до пенсії, як дітям війни, у липні-грудні 2007 року, травні-грудні 2008 року та у 2009-2010 роках  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, порушено з боку управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, тому воно підлягає судовому захисту, а позов є частково обґрунтованим  і підлягає частковому задоволенню.

      Встановленим судом фактам відповідають цивільно-правові відносини, що виникають при захисті прав фізичної особи у спорах щодо призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, які регулюються  Конституцією України,  Цивільним процесуальним кодексом України,   Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.ст. 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій  чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Відповідно до ст.ст. 3, 10, 11, 15, 72, 73, 209, 212-215, 218 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

 В силу ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія – це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно зі ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням. Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України. Суми разової грошової допомоги звільняються від обкладення податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених   Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України.

В силу ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

На Пенсійний фонд України, відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», покладено завдання участі у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Як вбачається з Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року (а.с.48-49), одним із основних завдань управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

      Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 72, 73, 209, 212-215, 218, 88 ЦПК України та на підставі ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України,  ст. ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,     суд

в и р    і ш и в:

Позовні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності незаконною та про стягнення недоотриманої щомісячної суми до пенсії відповідно  до ст. 6 Закону України «Про статус і соціальний захист дітей війни» –   задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про захист прав, свобод та інтересів як «дитини війни» за період з 1.01.2007 року до 26.08.2007 року.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни,  за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року включно відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 581,34 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року –  в сумі 684,20 грн., за 2009 рік – в сумі 1240,20 грн., з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року в сумі 1125,00 грн., а всього 3630 (три тисячі шістсот тридцять) гривень 74 копійки.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачені ним при зверненні в суд витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь держбюджету державне мито в сумі 51 грн.

Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду з позовом про захист прав, свобод та інтересів як «дитини війни» за період з 1.01.2007 року до 26.08.2007 року.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_2, як дитині війни,  за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року включно відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_2 недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 703,89 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року –  в сумі 684,20 грн., за 2009 рік – в сумі 1240,20 грн., з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року в сумі 1125,00 грн., а всього 3753 (три тисячі сімсот п’ятдесят три) гривні 29 копійок.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_2 51 грн. сплаченого при зверненні в суд державного мита та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

Поновити ОСОБА_6 строк на звернення до суду з позовом про захист прав, свобод та інтересів як «дитини війни» за період з 1.01.2007 року до 26.08.2007 року.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_6, як дитині війни,  за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року включно відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_6 недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 703,89 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року –  в сумі 684,20 грн., за 2009 рік – в сумі 1240,20 грн., з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року в сумі 1125,00 грн., а всього 3753 (три тисячі сімсот п’ятдесят три) гривні 29 копійок.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_6 51 грн. сплаченого при зверненні в суд державного мита та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

В решті позовів відмовити.

          Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ :