Справа №11-627/ 2006 Категорія 215ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції БрагінВЛ Доповідач у 2 інстанції    Велидчук В.М.

УХВАЛА

Іменем  України

8 серпня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                   Фоміна Ю В.

суддів                           Велидчука В.М., Широкопояса Ю.В.

з участю прокурора          Сичевського В.А.

адвокатів                       ОСОБА_1

потерпілого                    ОСОБА_2

засудженого                   ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 6 червня 2006 року яким,

ОСОБА_3, мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимий, засуджений за:

-ст.215 ч.2 КК України( в редакції 1960 року) на 1 рік позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.14 Прикінцевих та перехідних положень, із застосуванням ст. 75 КК України, засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком терміном в один рік.

Запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілого 1504 грн.75 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 та на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він 26 лтстопадал 1996 року, близько 17.30 хв., в с. Гальчин Андрушівського району, керуючи мотоциклом МТ-9, порушив вимоги п.п. 1.3, 2.2, 2.9., 12.3 Правила дорожнього руху в результаті чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, який рухався в

попутному напрямку.

В результаті наїзду, потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку, перелому склепіння черепа, саден обличчя.

В апеляції адвоката ставиться питання про скасування вироку і направленні справи на новий судовий розгляд. Посилання на те, що суд постановив вирок на недопустимих(крім цього суперечливих) доказах та не встановив дійсний механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

В апеляції потерпілого ставиться питання про скасування вироку і постановлення нового. Посилання на те, що суд призначив засудженому надто м'яке покарання та безпідставно зменшив розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення апеляції адвоката без задоволення та повне задоволення апеляції потерпілого, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнала, що апеляції підлягають частковому задоволення з таких підстав.

Вина засудженого у вироку обгрунтована даними висновку експертизи за №675 від 5 грудня 2005 року, згідно якої, порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху призвело до наїзду на ОСОБА_2.

Ці висновки експертизи грунтуються на результатах відтворення обстановки і обставин події від 28 листопада 2005 року і є єдиним джерелом доказів у справі. Однак ці докази не могли бути покладені судом в основу обвинувального вироку, оскільки вони отримані поза межами строків досудового слідства, а тому у відповідності до ст. 62 Конституції України є недопустимими доказами. Зазначене випливає з наступного.

З постанови про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 29 листопада 1996 року видно, що слідчий міліції розглянувши матеріали дорожньої пригоди, встановив, що ОСОБА_3 керуючи власним автомобілем, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 і в подальшому, досудовим слідством проводились відповідні слідчі дії щодо вказаної особи. Зокрема, постановою слідчого від 21 березня 1997 року, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ст. ст. 215 ч.2,111 ч.2 КК України( т.1а.с.58) 25 березня 1997 року прокурором затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3( т.1 а.с.70) і 27 березня 1997 року дана справа надійшла до провадження Андрушівського районного суду( дані щодо цього в т. 1 а.с.77).

Із вказаного видно, що на момент порушення кримінальної справи було встановлено особу , яка підозрювалась у вчиненні злочину, а тому кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи і досудове слідство проводитись в строки визначені кримінально - процесуальним законом. Вказані вимоги закону грубо порушені досудовим слідством. З підстав порушення строків розслідування, постановою Андрушівського районного суду від 26 грудня 2000 року дана справа направлялась на додаткове розслідування. Це рішення суду не скасоване і має законну силу. Однак в подальшому під час проведення додаткових розслідувань, строки слідства не продовжувались, а провадження в справі неодноразово закривалось за відсутністю складу злочину. Останній раз рішення слідчих органів про закриття провадження в справі було скасоване Генеральною прокуратурою України 25 травня 2005 року. Справа до свого провадження була прийнята слідчим 14 червня 2005 року. Строк для проведення додаткового розслідування, прокурором , який здійснює нагляд за слідством, не встановлювався, чим грубо порушені вимоги процесуального закону.

Органи досудового слідства та суд першої інстанції( постанова суду від 31 травня 2006 року.) посилаються на те, що строки слідства починають спливати лише з часу порушення справи конкретно проти особи ОСОБА_3,. тобто з 13 грудня 2005 року, не грунтуються на вимогах закону (вказана постанова суду, в порядку ст.ст. 365, ст. 366 КПК України, підлягає скасуванню). За правилами ст. 120 КПК України, перебіг строк досудового слідства в справі починає спливати з дня встановлення особи, яка вчинила злочин. В даній ухвалі зазначено: коли слідство встановило таку особу та пред'явило їй обвинувачення. З врахуванням зазначеного, вищевказані посилання слід визнати необгрунтованими , а постанову суду від 31 травня 2005 року в порядку ст.ст.365,366 КПК України, скасувати.

Крім цього, маючи суперечливі висновки судово - автотехнічних експертиз з приводу технічної можливості ОСОБА_3 запобігти зіткненню з велосипедом потерпілого, суд не дотримався вимог закону і не мотивував у постанові, чому він поклав в основу вироку дані останньої експертизи за якими порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3 стало причиною дорожньої пригоди, і не погодився з висновками аналогічних попередніх в яких зазначалось, що саме невідповідність дій велосипедиста вимогам п. 19.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору стало причиною дорожньої пригоди.

Для усунення зазначених суперечностей, слід більш повно провести відтворення обстановки та обставин події за погодних умов, наближених до тих, які мали місце о 17 год. 30 хв. 26 листопада 1996 року. Відтворення провести за участю ОСОБА_3, задіявши його мотоцикл МТ-9 1992 року випуску з властивостями фари цього мотоцикла, а за його відсутності інший мотоцикл. У випадку неможливості достовірно встановити, яка система електроживлення булана мотоциклі МТ-9-шести чи дванадцятивольтова, відтворення провести при двох умовах. З метою всебічного дослідження питання щодо дальності видимості велосипедиста, за участю потерпілого та його ( або близького за ознаками) велосипеда, відтворення провести:- підчас його руху на велосипеді, ведення ним велосипеда в руках та під час стоянки останнього з велосипедом. Під час відтворення , повно , всебічно і об'єктивно перевірити показання, як потерпілого так і обвинуваченого.

За даними висновку судово медичної експертизи, у потерпілого наявні тілесні ушкодження голови в різних областях. Із показань потерпілого на досудовому слідстві видно, що потерпілий вважав , що він впав із велосипеда, про що повідомив у лікарні під час надання йому медичної допомоги. Зазначені показання з цього приводу узгоджуються з показаннями свідків- ОСОБА_4, ОСОБА_5. Питання, чи могли ці тілесні ушкодження,(зокрема в тім'яній ділянці голови зліва) бути отримані потерпілим лиши в результаті одного падіння з велосипеда, нез'ясовувалось , чим допущена неповнота у встановленні механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

Для її усунення, слід більш ретельно допитати потерпілого. При запереченні ним того, що він повідомляв про те, що сам упав з велосипеда, провести очні ставки його зі свідком ОСОБА_4 та лікарем, що робив у медичній карті запис щодо цього. Провести додатковий огляд місця події з метою з'ясування, чи є на проїжджій частині дороги (при умові, що поверхня цієї дороги залишилась незмінною з часу дорожньої пригоди.) чи на узбіччі такі виступаючі тверді предмети з обмеженою площею поверхні, які могли б бути доступними для контакту з тими областями голови та тіла потерпілого, де у нього виявлені тілесні ушкодження. В разі наявності велосипеда чи заднього щитка з багажником та колесом, провести судово-автотехнічну трасологічну експертизу з метою детального дослідження слідів зіткнення для висновку про фактичний механізм зіткнення та можливого падіння потерпілого.

На підставі одержаних даних, з участю потерпілого, з метою більш чіткої ( детальної) фіксації локалізації слідів тілесних ушкоджень його голови , провести комісійну судово - медичну експертизу, за результатами якої, визначитись з механізмом їх заподіяння.

Викладені в ухвалі недоліки, не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки для цього потрібні слідчі та інші та інші процесуальні дії, в зв'язку з чим, справа направляється на додаткове розслідування.

Із зазначених в ухвалі підстав , також частково задовольняється апеляція потерпілого.

Під час додаткового розслідування усунути зазначені( а при необхідності і інші) в даній ухвалі недоліки і за його результатами, прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляції адвоката ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_3скасувати, а справу направити прокурору області для організації додаткового розслідування.

Постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2006 року щодо ОСОБА_3, в порядку ст.ст.365, 366 КПК України скасувати.