ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        П-220/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді:                         Ханової Р.Ф.(доповідач),

суддів:                                               Розваляєвої Т.С.,

                                                    Рецебуринського Ю.Й.,

                                                         Сороки М.О.,

                                                         Черпака Ю.К.

при секретарі судового засідання Синюшку М.Л.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 - особисто

від відповідача:Не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1

доПрезидента України Януковича Віктора Федоровича  

провизнання протиправними дій, бездіяльності  та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 15 вересня 2010 року із адміністративним позовом до Президента України, предметом якого визначив:

-          визнання протиправними, такими що суперечать Конституції України, дій Президента України щодо розгляду звернення інваліда-ліквідатора аварії на ЧАЕС ОСОБА_1, поданого особисто до Президента України, як до гаранта додержання Конституції України;

-          визнання протиправною бездіяльності Президента України стосовно припинення злочинних дій у сфері службової діяльності, здійснених посадовими особами служби Державного управління справами Президента України;

-          визнання протиправним невиконання Президентом України свого конституційного посадового обов’язку гаранта додержання Конституції України, міжнародних зобов’язань України, у зв’язку з нездійсненням необхідних ефективних дій, яких потребують вимоги статей 3, 9, 21, 22, 102 Конституції України;

-          зобов’язання Президента України здійснити конкретні дії щодо предметного відповідального розгляду звернення позивача стосовно відновлення порушених конституційних прав позивача;

-          зобов’язання Президента України здійснити вичерпні дії, які забезпечать притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у вчиненні злочинних дій у сфері службової діяльності, які призвели до порушення конституційних прав людини і громадянина, чисельних порушень норм Конституції і законів України; які не забезпечили своєчасного нагляду та втручання у протиправні дії, з метою їх зупинення; а також посадовців і суддів, дії яких підпадають під поняття корупції і які створили багаторічну волокиту з відновленням порушених прав людини і громадянина.    

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2010 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 105, 106 КАС України (відсутність чітких та зрозумілих вимог до суду, зокрема позивачем не конкретизовано, які саме дії належить вчинити Президентові України, а також, які саме дії Президент України, на думку позивача, не виконав, але мав виконати згідно статей 3, 9, 21, 22, 102 Конституції України), із урахуванням особливостей, встановлених статтею 171-1 КАС України.

23 вересня 2010 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 17 вересня 2010 року про усунення недоліків позовної заяви. У зазначеній заяві вимоги ОСОБА_1 до суду сформульовані аналогічно тому, як вони викладені у його позовній заяві від 15 вересня 2010 року.

Об’єктом судового захисту позивач визначає порушення його права на розгляд звернень,  що полягає у неотриманні ним відповіді на свої звернення особисто від Президента України. Доводить, що Президентом України вчинене злісне ухилення від предметного відповідального розгляду його звернень.

На обґрунтування своєї позиції посилається на норми абзацу другого статті 106 Конституції України, відповідно до якого Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

 Відповідач у заперечені проти адміністративного позову від 15 жовтня 2010 року просить у задоволені адміністративного позову  відмовити –з огляду на безпідставність позовних вимог та дотримання встановленого порядку розгляду звернень позивача шляхом скерування їх за належністю відповідним органам із повідомленням позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав клопотання щодо розгляду справи без його участі, яке задоволене судом.        

  Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу –відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Позивачем 19 травня 2010 року надіслано до Президента України звернення, яке містило інформацію про порушення його (позивача) житлових прав, щодо неправомірних дій службових осіб ДП «Укржитлосервіс»Державного управління справами, незаконних рішень судів. У подальшому, 19 червня та 9 липня 2010 року, позивачем знову направлені звернення до Глави держави з викладенням обставин неналежного, на його думку, розгляду його попереднього звернення.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується листом від 02 червня 2010 року № 22/053242-26, звернення позивача від 19 травня 2010 року було направлено Службою з питань звернень громадян Секретаріату Президента України на розгляд до Прокуратури м. Києва за належністю.

Одночасно із направленням звернення позивача до Прокуратури м. Києва у супровідному листі № 22/053242-26 було підкреслено необхідність повідомлення заявника про результати відповідного розгляду.

Факт отримання листа про направлення звернення належному органу позивач зазначає у позові, у додатках до позовної заяви міститься копія відповіді Прокуратури Дніпровського району м. Києва на зазначене звернення щодо порушення житлових прав позивача, законності судового рішення у справі зі спору про визнання дій протиправними.   

Звернення позивача від 19 червня 2010 року та 9 липня 2010 року були повернуті позивачу Службою з питань звернень громадян (та відповідно Управлінням з питань звернень громадян) 29 червня та 14 липня 2010 року, що підтверджується листами № 22/067460-26 та № 22/074821-26, з підстав, передбачених статтею 7 Закону України «Про звернення громадян».  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання звернення громадян визначаються Законом України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.

Вимоги до звернення визначені статтею 5 вищезазначеного Закону і полягають у тому, що вони адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яким належить вирішення порушених у зверненнях питань.

З наданих позивачем звернень вбачається, що їх предметом є розслідування фактів фальшування документів і корупційних дій ДП «Укржитлосервіс»у справі № 2а-11810/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Укржитлосервіс».  

Колегія суддів приймає правову позицію відповідача стосовно того, що питання, викладені у зверненнях позивача, не відносяться до повноважень Глави держави.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, про що неодноразово наголошувалося Конституційним Судом України (Рішення від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року Л9 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008 та ін.). При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов’язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.

Порушені у зверненні позивача від 19 травня 2010 року питання щодо розслідування фактів фальшування документів і корупційних дій відносяться до компетенції органів прокуратури –виходячи із норм статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що Секретаріат Президента України та пізніше Адміністрація Президента України діяли в межах своїх повноважень, направивши для розгляду за належністю до органів прокуратури звернення позивача від 19 травня 2010 року та повернувши його звернення від 19 червня та 9 липня 2010 року, з огляду на наведене нижче.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Секретаріат Президента України як допоміжний орган щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень було створено згідно з Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року №144 «Про створення Секретаріату Президента України».

Підпунктом 19 пункту 4 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом президента України від 4 листопада 2005 року №1548 «Питання Секретаріату Президента України», визначено повноваження Секретаріату організовувати розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України.

Адміністрація Президента України утворена Указом президента України від 25 лютого 2010 року №265 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України».

Підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року №504 «Про положення про Адміністрацію Президента України»визначено повноваження Адміністрації організовувати розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України.

У межах спірних відносин позивач оскаржив дії та бездіяльність Президента України, а не Секретаріату чи Адміністрації Президента України.

За змістом статей 3, 6 частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.  

Виходячи із загально-правової дії норми права у часі, розгляд звернень позивача був здійснений в порядку, спосіб та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», із урахуванням компетенції Президента України та діяльності його допоміжних органів. Порушень щодо права позивача на розгляд звернення безпосередньо від Президента України судом не встановлено.

Решту позовних вимог колегія суддів відхиляє з огляду на їх безпідставність, а також оскільки припинення злочинних дій та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у вчиненні злочинних дій у сфері службової діяльності не входить до компетенції Президента України відповідно до статті 106 Конституції України.

 Керуючись статтями 9, 12, 18, 41, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                    ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Судді: