Справа НОМЕР_3ц-2111 /06 Головуючий
Категорія №40 у першій інстанції: Чорнобривко Л.Б.
Доповідач: Медведєв А.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого: Медведєва А.М.
суддів: Фарятьєва С.О., Заіки В.В.
при секретарі: Харитоновій О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду у місті Луганську справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод" та закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про стягнення щомісячної допомоги, стягнення моральної шкоди, зобов'язання укласти трудовий договір, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ВАТ "Лисичанський склозавод" та ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про стягнення щомісячної допомоги, стягнення моральної шкоди, зобов'язання укласти трудовий договір, посилаючись на ті обставини, що відповідно до наказу НОМЕР_1 від 02.01.2003 року з відповідачем було укладено трудовий договір на невизначений строк про роботу, як ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до наказу НОМЕР_2 від 08.10.2003 року їй було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами. 24.07.2003 року в неї народилась дочка ОСОБА_2 і цим наказом їй була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розпорядженням (наказом) НОМЕР_3 від 13.01.2005 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України вона була звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Своє звільнення вона вважає незаконним, тому що розпорядження (наказ) про розірвання трудового договору був підписаний керівником відділу кадрів, який не має право прийому та звільнення працівників, тобто неналежним працівником відповідача.
В порушення ст.49-2 КЗпП України відповідач не повідомив її про звільнення не менш ніж за два місяці перед звільненням.
Відповідачем була порушення і ст. 184 КЗпП України, яка передбачає, що звільнення жінок за п.1 ст.40 КЗпП України, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не допускається. У разі повної ліквідації підприємства, допускається звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з обов'язковим працевлаштуванням без розриву в часі, тобто 14.01.2005 року вона повинна була бути прийнята на роботу за згодою сторін.
Правонаступником відповідача є співвідповідач ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", що підтверджується фактом погашення заборгованості по заробітній платі працівникам ВАТ "Лисичанський склозавод". Тому ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача щомісячну допомогу за січень-лютий 2005 року в сумі 204 грн. з розрахунку 102 грн. за кожний місяць, починаючи з 01.01.2005 року; зобов'язати співвідповідача укласти з нею трудовий договір з 14.01.2005 року з внесенням відповідного запису до її трудової книжки; стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі по 1000 грн. з кожного.
У судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача - ВАТ "Лисичанський склозавод" щомісячну допомогу в сумі 1664 грн. з розрахунку 102 грн. за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та 120 грн. за період 01.01.2006 року по 28.02.2006 року, за грубе порушення трудового законодавства, спричинення їй моральних та психологічних страждань, порушення нормальних життєвих умов, необхідності додаткових матеріально-психологічних зусиль для захисту нормальних життєвих умов, тривалого розгляду трудового спору моральну шкоду у розмірі 5000 грн.; зобов'язати співвідповідача - ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій' укласти з нею трудовій договір в якості ІНФОРМАЦІЯ_1з 14.01.2005 року з внесенням відповідного запису в її трудову книжку.
Оскаржуваним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 12 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: суд стягнув з відповідача - ВАТ "Лисичанський склозавод" на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу по догляду за дитиною в розмірі 234 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 68 грн. А у позові до співвідповідача - ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про зобов'язання укласти з нею трудовий договір відмовив за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди з відповідача - ВАТ "Лисичанський склозавод" і в частині відмови в покладенні на ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" обов'язку укласти з нею трудовій договір не згодна, просить його у цих частинах скасувати і ухвалити в цих частинах нове рішення, яким стягнути з ВАТ "Лисичанський склозавод" моральну шкоду в розмірі 5000 грн. і зобов'язати ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" укласти з нею трудовій договір як з охоронцем воєнізованої охорони з 14.01.2005 року, посилаючись на те, що розмір моральної шкоди, стягнутий з відповідача - ВАТ "Лисичанський склозавод" на її користь, занадто малий, а також на те, що співвідповідач ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" є правонаступником ВАТ "Лисичанський склозавод", що підтверджується публікацією в газеті "Голос України".
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність і законність оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди частково, суд виходив з того, що позивачка та її представник не пояснили і не надали доказів збільшення розміру моральної шкоди до 5000 грн., а тому дійшов висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню лише у розмірі 500 грн.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині покладення на співвідповідача ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" обов'язку укласти з нею трудовій договір, суд виходив з того, що ВАТ "Лисичанський склозавод" на якому працювала позивачка було не з комунальною, а з приватною формою власності, а тому воно не могло бути приватизовано співвідповідачем. Не було ВАТ "Лисичанський склозавод" і реорганізоване, оскільки було ліквідоване. З зазначених підстав суд дійшов висновку, що ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" не є правонаступником ВАТ "Лисичанський склозавод", у зв'язку з чим обов'язки колишнього власника, які випливали з трудових правовідносин, не перейшли і не могли перейти до ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", а тому вимоги позивачки у цій частині є необгрунтованими.
Висновки суду не спростовуються публікацією в газеті "Голос України" стосовно того, що співвідповідач ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" є правонаступником ВАТ "Лисичанський склозавод", так як з матеріалів справи (а.с.39г41) вбачається, що ВАТ "Лисичанський склозавод", на якому працювала позивачка не було з комунальною формою власності і постановою господарського суду Луганської області від 26.04.2004 року було визнане банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Також з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (а.с. 21, 22, 23-38) було створене як самостійне підприємство ще 15.06.2001 році, тобто майже за 2 роки і 10 місяців до визнання ВАТ "Лисичанський склозавод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Беззаперечних доказів, які б достовірно свідчили про те, що співвідповідач ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" є правонаступником ВАТ "Лисичанський склозавод" ні позивачка, ні її представник в судових засіданнях як в першій, так і апеляційній інстанціях не надали.
Враховуючи те, що висновки суду відповідають вимогам закону, матеріалам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому судова колегія вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Лисичанським склозавод" та закритого акціонерного товариства "Лисичанським склозавод "Пролетарій" про стягнення щомісячної допомоги, стягнення моральної шкоди, зобов'язання укласти трудовий договір залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку з дня її проголошення протягом двох місяців до Верховного Суду України.