Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    19 жовтня 2010 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області в складі

Головуючого                             судді:  Ковальчука В.О.

При секретарі                             Банних В.П.

З участю позивача                             ОСОБА_1

Представника  відповідача                         ОСОБА_2

Відповідача                                 ОСОБА_3

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в                     с.м.т. Юр’ївка, цивільну справу №2-116/2010  за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової  репутації та відшкодування  моральної шкоди  та за зустрічним позовом  ОСОБА_3  до  ОСОБА_1  про  відшкодування  матеріальної та моральної  шкоди,   в сумі  11272  гривень, -

                    В С Т А Н О В И В:

     ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 16 березня 2010 року голова Шандрівської сільської ради ОСОБА_3 запросив його на сесію сільської ради, під час якої останій заявив, що ОСОБА_1  підібрав ключі до всіх замків, в тому числі і до сейфу, де були трудові книжки і викрав з книги розпоряджень  декілька аркушів з наказами та  декілька трудових книжок.

Разом з тим, ОСОБА_1 заявив, що на сесії окрім 11-ти депутатів сільської ради були депутати районної ради, завідуючі дитячим садком та фельдшерсько акушерським пунктом, і в їх присутності ОСОБА_3 став закликати депутатів виразити йому недовіру і виселити з села.

Окрім того, позивач зазначив, що він, його батьки та діти народилися в цьому селі, він завжди користувався авторитетом серед односельців, був обраний депутатом районної ради, а тому поширені ОСОБА_3 відомості не відповідають дійсності і ганьблять та принижують його честь, гідність та ділову репутацію.  

Також, позивач зазначив, що відповідач по справі неправомірними діями завдав йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 (п’ять тисяч) гривень. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях його та близьких його родичів, які він та його сім'я зазнали у зв’язку з приниженням ОСОБА_3 його честі, гідності та ділової репутації.

       В  зв’язку з вказаними обставинами ОСОБА_1 просив суд, зобов’язати ОСОБА_3 спростувати перед його рідними, депутатами та односельцями недостовірні відомості, які останній поширив, звинувативши його у викраденні трудових книжок та листків з книги розпоряджень, чим принизив його честь, гідність та ділову репутацію на сесії сільської ради, сходці жителів села та шляхом публікації в районній газеті «Рідний край».

       Стягнути з ОСОБА_3 на його користь завдану йому моральну шкоду в сумі 5000 (п’ять тисяч) гривень.

       ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, зазначивши в ньому, що ОСОБА_1  писав  неправдиві скарги в  райвідділ міліції, в Павлоградську  міжрайонну  прокуратуру, подавав  неправдиві  факти в суд.

       Так, ОСОБА_3 зазначив, що 30 грудня  2009 року ОСОБА_1 подав скаргу в Павлоградську  міжрайонну  прокуратуру для перевірки розпоряджень про винесення йому догани  №268  та  розпорядження про його звільнення  №269, а також актів  від  22 січня 2008 року  та 02 лютого 2008 року.

       В зв’язку з цим,  Павлоградською прокуратурою  була проведена  перевірка,  факти ОСОБА_1 не підтвердились.

        Разом з тим, ОСОБА_3 зазначив, що  26 квітня  2010 року  Павлоградським міжрайонним прокурором  скасовано  постанову  про відмову  в порушенні  кримінальної справи за  його  заявою  та порушено  кримінальну справу за фактом крадіжки документів з приміщення  Шандрівської  сільської ради за ознаками злочину, передбачено  ст.357  ч.1  КК  України.  

      Окрім того, ОСОБА_3 зазначив, що  ОСОБА_1  принизив  його  честь  і  гідність, подаючи  заяву  в  Павлоградську міжрайонну  прокуратуру 19 лютого 2010 року з  проханням порушити  проти  нього кримінальну справу по ст.364ч.2  КК України, в задоволенні якої було відмовлено.

      Також, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1  принизив  його  честь  і  гідність  16  вересня  2010 року, оскільки  в приміщенні  Шандрівської  сільської  ради, затіяв  скандал з працівниками сільської ради,  намагався затіяти бійку з жінками,  обзиваючи  його та землевпорядника  “дебілами”.

       В зв’язку  з  поїздками  в правоохоронні  органи  для дачі  пояснень по скаргах ОСОБА_1 він витратив 192 гривень за поїздки в Павлоградську прокуратуру, 432 гривень за поїздки в Юр’ївський районний відділ внутрішніх справ, 648 гривень  за поїздки в Юр’ївський районний суд,  а всього  заподіяно йому матеріальної шкоди на загальну суму 1272 гривень та моральної шкоди в сумі  10000 гривень.

      В зв’язку з цими обставинами, ОСОБА_3 просив в позові стягнути з  ОСОБА_1 на його користь  завдану шкоду в сумі 11272 гривень.

       Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

       Разом з тим, ОСОБА_1  в  обгрунтування  своїх позовних  вимог  дав пояснення,  посилаючись на обставини  та  доводи,  викладені  у  позовній  заяві.  

       Відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги за первістним позовом не визнали в повному обсязі та просили відмовити у їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги підтримали  в повному обсязі та просили їх задоволити.

       Разом з тим, ОСОБА_3 подав в суд письмові заперечення проти пред’явленого позову, зазначивши в них, що на сесії депутатів та активу сільської ради він подав інформацію, що зникли листки розпоряджень про винесення ОСОБА_1 догани та про його звільнення.

        Також, ОСОБА_3 зазначив, що про крадіжку він звернувся з листом до Юр’ївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, в якому зазначив, що в крадіжці  зацікавлений  ОСОБА_1. Що стосується недовіри до ОСОБА_1 то вона зародилась в односельців  давно, після  знищення пожежею добротного приміщення  будинку культури, із-за халатного відношення ОСОБА_1 до роботи, відкриттям власної торгівельної точки в м.Дніпропетровську,  для торгівлі  грибами  вирощеними АО”Орільська”, за що його звільнили з роботи.  

       Разом з тим, ОСОБА_3, його представник ОСОБА_2 в  обгрунтування  своїх зустрічних позовних  вимог  кожен дав пояснення,  посилаючись на обставини  та  доводи,  аналогічним, що викладені  у  зустрічній позовній  заяві.  

       Суд, заслухавши  пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що в задоволенні первісного та  зустрічного  позовів слід  відмовити з таких підстав.

       Судом втановлено, що в період з 22 лютого по 11 березня 2010 року з приміщення Шандрівської сільської ради невстановлена особа  викрала  6-ть трудових книжок та 4 аркуші з книги розпоряджень сільського голови.

        Дана  обставина  підтверджується заявою голови Шандрівської  сільської ради ОСОБА_3, поданої на ім’я начальника Юр’ївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській   області, постанови Павлоградського міжрайонного прокурора  від         26 квітня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки документів з приміщення  Шандрівської  сільської ради, показів свідка ОСОБА_4 (а.с.18,56).

       16 березня 2010 року відбулось засідання  Шандрівської  сільської ради Юр’ївського району та заслуховувалась інформація  ОСОБА_3 з приводу зникнення  з книги розпоряджень чотирьох  листків з розпорядженнями та трудових книжок, даний факт сторонами не оспорювався.

       На засідання  запрошувався та був присутнім ОСОБА_5, який застосовував відеокамеру для фіксації  засідання, що було відомо та не  заборонялось учасниками засідання, а тому суд вважає, що відеозапис є належним та допустимим доказом по справі.

       Під  час  засідання  ОСОБА_3 виступив з інформацією з приводу зникнення  з книги розпоряджень чотирьох  листків з розпорядженнями та трудових книжок та припустив про скоєння  крадіжки  ОСОБА_1.

      Разом з тим, в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила  висловлювання ОСОБА_6 з цими припущеннями.  

      Суд вважає, що припущення ОСОБА_3 є оціночними судженнями і не можуть бути предметом  судового захисту з наступних підстав.  

       Згідно ст.47-1 Закону України “Про інформацію” оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є  висловлювання, які не містять фактичних даних, в даному випадку відсутні в висловлюваннях ОСОБА_3 дані про доведеність вини ОСОБА_1  в скоєнні крадіжки.

       Також, суд, вважає, що зазначені   ОСОБА_3 обставини також не можуть бути предметом  судового захисту з наступних підстав.      

       Згідно ст.ст.40,55 Конституції України, п.16 Пленуму Верховного суду України №1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”,  усі мають право направляти звернення та звертатись до органів державної влади, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування. Суд вважає, що ОСОБА_1 звертався в правоохоронні органи та суд з метою захистити свої права, а не поширювати завідомо неправдиві відомості.

       Разом з тим, суд вважає, що викладені ОСОБА_1 дані про заклики ОСОБА_3 виселети  його з села  можуть містити  ознаки злочину, що відповідно до ст.15 ЦПК України не відноситься до компетенція судів, що розглядають цивільні справи.

      Також, суд вважає, що викладені  ОСОБА_3, поданою заявою ОСОБА_4 даних про вчинення ОСОБА_1 грубого  порушення  громадського порядку в приміщенні Шандрівської сільської ради  містять  ознаки злочину, що відповідно до ст.15 ЦПК України не відноситься до компетенція судів, що розглядають цивільні справи.

      Згідно  ч.1 ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

      Згідно вимог  ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

      Згідно ст..60  ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких  у сторін та інших  осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

        Суд, вважає, що подані сторонами  докази не доводять приниження  ділової репутації, оскільки сторони не надавали оцінку професійної діяльності кожного.

        Разом з тим, суд відповідно до ст.88 ЦПК України повинен вирішити питання про сплату позивачем судових витрат.

        Згідно квитанцій ОСОБА_1 сплатив при пред’явлені позову 250 гривень за вимогу про відшкодування моральної шкоди та 15 гривень за інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

        Згідно поданої заяви ОСОБА_1 просив зобов’язати відповідача сплатити всі судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

         Оскільки  позов не задоволений то суд покладає на ОСОБА_1 обов’язок по сплаті судових витрат.      

         Керуючись ст.ст. 10,11, 27, 31, 88, 214-215 ЦПК України, ст.ст.40,55 Конституції України, ст.ст. 277, 297, 1167  ЦК  України, суд, -

                    В И Р І Ш И В:

    В задоволенні  позову  ОСОБА_1  до  ОСОБА_3  про  зобов’язання  ОСОБА_3  спростувати  перед  його  рідними, депутатами  та  односельцями  недостовірних  відомостей, які  він поширив, що      ОСОБА_1  викрав  трудові  книжки та  листи з  книги  розпоряджень, чим  принизив  честь,  гідність  та  ділову  репутацію  на  сесії  сільської ради,  сходці жителів  села  та  шляхом  публікації в районній газеті  “Рідний край”, стягненні з  ОСОБА_3  завданої моральної  шкоди  в сумі  5000 гривень  відмовити.

    Стягнути  з  ОСОБА_1  на користь держави судовий  збір  у  розмірі  17 (сімнадцяти) гривень за  несплату  вимоги  немайнового  характера.

    Стягнути з ОСОБА_1 на  користь  Територіального Управління Державної  судової  адміністрації в Дніпропетровській області ( Код ЄДРПОУ 24232318, розрахунковий рахунок 31215259700379,  МФО 805012,  Банк ГУДКУ в Дніпропетровській області)  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення  в сумі 60 (шістдесяти)  гривень.

    В задоволенні  зустрічних  позовних  вимог  ОСОБА_3  до  ОСОБА_1  про  стягнення  шкоди  в сумі  11272 гривень відмовити.

    Рішення може бути  оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської  області через суд  першої  інстанції  шляхом  подачі  в  10-ти  денний  строк  з  дня  проголошення  рішення, а особи які брали участь у справі та не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10-ти  днів з дня отримання рішення, апеляційної скарги.

                              Суддя :     підпис:                 ОСОБА_7

    Копія  вірна:         суддя:                     В.О. Ковальчук