АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, буд. № 4 , Луганськ, 91016
справа2 2 А-555 \06 головуючий1 інст Чернобривко Л.Б.
категорія суддя-доповідач Яресько А. В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, серпня місяця, 02-го дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яресько А. В., суддів Борисова Є. А., Маляренко І. В., при секретарі Кагадій І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у місті Лисичанську про визнання незаконними дій,
встановила:
У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржувану нею постанову та винести нову, якою задовольнити її позовні вимоги. Апеляційні вимога мотивує тим, що суд першої інстанції не розглянув та не з'ясував обставин., що мають значення по справі, а саме невірно застосував закон, що підлягає застосуванню. У судовому засіданні вимоги підтримала, просила скасувати постанову суду та винести нову, якою задовольнити її вимоги, вказувала на те, що відповідач допускає різне застосування законодавства, адже працівниця ОСОБА_2, із якою вона працювала раніш, має зарахований відповідно стаж.
Представник відповідача вимоги по скарзі не визнав у повному обсязі, надав суду довідку та для огляду пенсійні справи ОСОБА_2 та позивачки, пояснивши що дійсно мало місце помилкове нарахування стажу, проте помилку було виправлено. Просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали пенсійних справ, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи при цьому з наступного.
Судом першої інстанції було вірно встановлено те, що позивачка працювала медичною сестрою в інфекційному відділенні лікарні з 02.04.1965 року до 01.09.1990 року, з 29.08.1994 року їй було призначено пенсію за вислугу років, а з 01.04.1996 року зроблено перерахунок пенсії за вислугу років за віком на пільгових умовах за Списком, НОМЕР_1. Закон, на який посилається апелянт, набрав чинності лише з серпня 2003 року, коли вона вже не працювала у інфекційному відділенні і отримала перераховану пенсію, отже висновок суду про відсутність права на перерахунок пенсії відповідає вимогам Закону, твердження про нерівний підход при вирішенні питань щодо зарахування стажу спростовується довідкою Пенсійного фонду та оглянутими у судовому засіданні матеріалами пенсійних справ. Роз'яснення, на які посилається апелянт не підтверджують її права на повторний перерахунок. На момент попереднього перерахунку положення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо подвійного зарахування стажу роботи в інфекційних відділеннях ще не діяли, отже дії Пенсійного фонду відповідали законодавству, Законом «Про внесення змін до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не покладено обов'язок на органи Пенсійного Фонду щодо перерахування стажу по раніш призначених пенсіях.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, відповідач діяв відповідно до наданих йому законом повноважень а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням належних норм матеріального і процесуального права, правильно вирішивши справу.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 18 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала вступає у силу негайно, але її може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого Адміністративного суду України.