ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 р. | № 15/61-05-1835 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю.–головуючого |
Продаєвич Л.В., |
Стратієнко Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Одеський ливарний завод” |
на ухвалу | господарського суду Одеської області від 26.02.2007 |
у справі господарського суду | № 15/61-05-1835 Одеської області |
за позовом | Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ “Одеський завод “Центроліт” та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області |
до | ТОВ “Одеський ливарний завод” ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” |
про | визнання договору недійсним та зобов’язання виконати певні дії |
за участю представників сторін:
від ТОВ " Одеський ливарний завод" Клюкіна О.С.
від Генеральної прокуратури України –Савицька О.В.
від ВАТ " Центроліт" –Сазонов Г.Г.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2007 у справі № 15/61-05-1835 ( Суддя Петров В.С.) у задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод ” на дії Першої Державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси у справі № 15/61-05-1835 відмовлено на підставі ст.ст.86,1212 ГПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, ТОВ “Одеський ливарний завод ” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2007 у справі № 15/61-05-1835, посилаючись на те, що ухвала господарського суду винесена в порушення вимог ст.ст.19,24,26 Закону України " Про виконавче провадження".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу місцевого господарського суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права , вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого:
- з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2005 у справі № 15/61-05-1835 позов Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод „Центроліт” та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський ливарний завод” та Дочірнього підприємства „П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” про визнання договору недійсним та зобов’язання виконати певні дії задоволено частково, а саме: договір № 1/ЛЗ від 31.12.2001, укладений між Дочірнім підприємством „П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський ливарний завод”, визнано недійсним; зобов’язано ТОВ „Одеський ливарний завод” повернути ВАТ „Одеський завод „Центроліт” цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2005 у справі № 15/61-05-1835 залишено без змін. 05.12.2006 р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2005 р. господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання зазначеного рішення. Постановою Першої Державної виконавчої служби № В-9/434 від 10 лютого 2007 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду про зобов'язання ТОВ "Одеський ливарний завод" повернути ВАТ " Одеський завод "Центроліт" цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, боржнику запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 19 лютого 2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання рішення господарського суду у справі № 15/61-05-1835 було видано господарським судом Одеської області ще чотири наказу від 05 грудня 2006 про примусове виконання рішення для пред'явлення до Державної виконавчої служби, а саме: про стягнення з ТОВ " Одеський ливарний завод" державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з зазначенням місцезнаходження боржника, коду ЕДРПОУ, р/рахунку боржника.
Не погоджуючись з вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, ТОВ „Одеський ливарний завод ” звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Першої Державної виконавчої служби в Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на те, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням положень ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження ”, а саме: наказ господарського суду Одеської області від 05 грудня 2006 року у справі № 15/61-05-1835 не містить відомостей про місцезнаходження боржника та стягувача, не містить ідентифікаційних кодів суб’єктів господарської діяльності стягувача та боржника, також не містить дати набрання чинності рішенням.
Оскаржувана ухвала господарського суду мотивована тим, що посилання скаржника на неправомірність відкриття державним виконавцем виконавчого провадження щодо виконання вищевказаного наказу суд вважає безпідставними, оскільки відсутність певних реквізитів стягувача та боржника у зазначеному наказі не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та перешкодою в проведенні виконавчих дій. Реквізити боржника були відомі державному виконавцю , оскільки, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Одеської області 05.12.2006 також на виконання рішення господарського суду від 11.03.2005 у справі № 15/61-05-1835 був виданий наказ про стягнення з ТОВ " Одеський ливарний завод" до держбюджету України держмита, який був надісланий Відділу державної виконавчої служби Суворовського району. Щодо реквізитів стягувача, то він є заінтересованою особою і при зверненні до ДВС із заявою про виконання рішення самостійно вказує свої реквізити та місцезнаходження.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні, виходячи з такого:
Відповідно до вимог ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд першої інстанції обгрунтовано також послався на ст.115 ГПК України ,згідно якої рішення, ухвали , постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України ї виконуються у порядку,встановленому Законом України " Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про виконавче провадження" Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при наявності інших виконавчих документів, які були видані також на виконання вказаного рішення господарського суду, яке набрало законної сили та містили реквізити боржника , державний виконавець при винесенні постанови від 10 лютого 2007 року, діяв в межах повноважень ,які передбачені ст.5 Закону України " Про виконавче провадження" , в зв'язку з чим господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ТОВ " Одеський ливарний завод" на дії Першої державної виконавчої служби в Суворовського району м. Одеси у справі № 15/61-05-1835.
Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Одеський ливарний завод” залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2007 у справі № 15/61-05-1835 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді Л.В. Продаєвич
Л.В. Стратієнко